18
Константинопольський Патріархат повідомляє, що на засіданні 30 травня він взяв до уваги звернення прем’єра Македонії Зорана Заєва з проханням вирішити питання статусу Македонської Церкви. Це стало кульмінацією цілого процесу подій у міжправославних стосунках на Балканах. Але так чи інакше, вони дотичні і до українського питання.
Нещодавно вже лунали думки, що вірогідна можливість того, що Константинопольський Патріархат разом з українським вирішуватиме ще й македонське питання. Про непросту долю цієї Церкви я вже писав раніше.
Якщо коротко: македонці відділились від Сербської Православної Церкви і вимагають визнання. Белград виступає категорично проти. Від відчаю македонці в листопаді минулого року звернулись до сусідів болгар, мовляв ви є для нас Церквою-Матір’ю. Болгарам це сподобалось і вони почали всіляко підтримувати ідею визнання Македонської Церкви. На Синоді у грудні болгари створили робочу групу для детального вивчення питання. Церковна Софія дала зрозуміти, що дійсно має наміри реально допомагати Охриду, а не тільки про це говорити. Патріарх Максим та митрополит Стефан (очільник МПЦ) разом молились у соборі Олександра Невського в Софії, причому «розкольницький» митрополит був у відповідному архиєрейському одязі і нікого це не смутило. Більше того, Болгарська Церква цього року вперше офіційно передала благодатний вогонь македонцям, що є більш ніж просто церковно-дипломатичним жестом.
Далі у гру вступив Вселенський Патріарх. Відразу після Великодня він мав низку важливих зустрічей. 9 квітня з президентом України, а 10 квітня з президентом Македонії. І якщо візит Порошенка був висвітлений в українських ЗМІ доволі широко, то аналогічні процеси щодо македонців в нас майже не помітили (за невеликими виключеннями).
Дарма. На офіційному сайті президента Македонії Георге Іванова є коротка, але надзвичайно важлива фраза «Вселенський Патріарх висловив надію, що це питання [статус Македонської церкви – Д.Г.] буде вирішено».
Далі більше. На зустрічі з делегацією студентів зі Скоп’є 12 квітня Варфоломій заявив, що посередництво Болгарії їм не потрібно, і лише Вселенська Патріархія може вирішити македонське питання. «Константинополь є Церквою-Матір’ю всіх балканських народів», – заявив Варфоломій.
Скоріш за все він дійсно прагне розв’язати македонську проблему та відновити євхаристійне спілкування між Церквами.
«Ми покладаємо великі надії на вас і ваше служіння в Церкві. Сьогодні наше покоління, особливо Вселенська Патріархія, покращить ситуацію, оскільки має відповідну роль у міжправославних стосунках», – пообіцяв студентам Вселенський Патріарх.
І вже через місяць Болгарська Церква, яка раніше обіцяла взяти участь у святкуванні 1000-ліття Охридської архиєпископії, вирішила утриматись від цього заходу. Достеменно не зрозуміла така позиція Софії. Навряд чи це вплив Росії, бо Патріарх Кирил все ж таки встиг побити горщики в Болгарії. Та й тема Македонської Церкви для Кремля не цікава, це виключно православні взаємовідносини. Більше схоже на те, що Патріарх Максим просто передав «македонську естафету» Варфоломію.
Важливим доповненням до цих процесів став візит 29 травня посла США у Греції Джефрі Паєта до предстоятеля Еладської Православної Церкви – архиєпископа Єроніма. Темою розмов була Церква в Україні та назва Македонії. Це важливо, адже Паєт до Афін був послом у Києві і знає релігійну ситуацію в Україні дуже добре. Та й питання офіційного найменування Македонії є вкрай важливим. Адже, якщо політичні еліти двох країн начебто домовились, то церковники проявляють впертість. Грецькі єпископи не сприймають взагалі використання слова «Македонія» своїми сусідами, а єпископи з Охрида не готові поступатися цією назвою, бо це для них питання ідентичності. Якщо не буде знайдено компроміс з цього політично-історичного питання, то греки можуть не визнати Македонську Церкву.
У цей контекст чудово лягає заява Сербського Патріарха Іринея, яку він озвучив в Москві. «Сербська Церква повністю підтримує єдність і цілісність Російської Православної… Всякий, хто допомагає українським розкольникам, це ворог не тільки Російської Церкви і «русского міра», але також і всіх православних слов’янських народів і всього православного світу…».
І Сербська і Російська – це Церкви імперій і вони обидві болюче реагують на церковну деколонізацію своїх канонічних територій.
Складається таке враження, що Вселенський Патріарх вирішуватиме два питання «пакетом», адже тоді можна заручитись підтримкою більшого числа Церков. До прикладу Болгарія зацікавлена у визнанні македонців, але може вагатись щодо українців. Греки прихильно ставляться до Києва, однак нервово реагують на Охрид.
Питання рецепції нових автокефалій дуже важливе і водночас дуже складне. Ми описали тут можливі варіанти реакції тих чи інших Церков. Однак передбачити всі моменти неможливо. Це при тому, що в аналізі ми не виходили за рамки Балкан, а православні Церкви, як відомо, є не тільки в цьому регіоні.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/review/71311/
