426На день Святого Духа хочу привітати певну категорію людей: перекладачів, і , особливо – перекладачів, які мають виклики перекладати неперекладності. Цього року, читаючи коліноуклінні молитви (в чині Вечірні П’ятидесятниці), звернув увагу на відмінності між українською та ц-слов’янською версіями у 2-й священницькій молитві, молитві до Ісуса Христа. На початку молитви, засвідчуючи вдячність християн щодо дарування благодаті Св. Духа через посилання Його апостолам у вигляді вогненних язиків, священник молиться (укр. текст, тут переклад, який звершений в УПЦ КП – десь у кінці 90-х чи на початку 2000-х):
Особливо ж сьогодні Ти благодать цю явно зіслав Своїм ученикам і апостолам і уста їхні утвердив вогняними язиками так, що через них весь рід людський богопізнання сприйняв рідними мовами своїми, і ми просвітилися сяйвом Духа …
Я звернув увагу на те, що у церковнослов'янській версії немає словосполучення «рідними мовами». А саме, тут цей уривок виглядає так (для розуміння тих, хто не ідеально знає ц-сл., замінив ω на а в давальному відмінку множини: ученикωмъ => ученикамъ):
… явлeннҍйше же сію благодaть твоімъ ученикамъ і апостоламъ днeсь низпослaвый, и сихъ устнҍ огненными утвердивый язЫки: имиже вeсь родъ человҍческій боговҍдҍніе своимъ язЫкомъ въ слyхъ уха пріимше, свҍтомъ да просвҍтихомся… (великою літерою тут позначено наголос).
Скажімо відверто – це місце для слухача (який перебуває на службі) зовсім не зрозуміле, та і читачу, мабуть, не все ясно. Тому я вирішив для уточнення звернутися до оригіналу, а також подивився англійську версію.
У грецькому оригіналі (виділено великими літерами те, що по-українськи перекладено як «рідними мовами своїми»):
… ἐμφανέστερον δὲ ταύτην τὴν χάριν τοῖς σοῖς μαθηταῖς καὶ Ἀποστόλοις σήμερον καταπέμψας, καὶ τὰ τούτων χείλη πυρίναις στομώσας γλώσσαις, δι' ὧν πᾶν γένος ἀνθρώπων τὴν θεογνωσίαν, ΙΔΙᾳ ΔΙΑΛέΚΤῳ, εἰς ἀκοὴν ὠτίου δεξάμενοι, φωτὶ τοῦ Πνεύματος ἐφωτίσθημεν…
Порівняння цих трьох текстів показує проблему ц-слов’янського перекладу: у ньому одне слово ЯЗЫК в перекладі ставиться у відповідність двом різним словам: для «вогненний язик» маємо πύρινος γλωσσα (тут язик вогню – це метонімія, перенос із значення «язик як орган»), а ἰδίᾳ διαλέκτῳ (в однині – ιδιος διαλέκτος) перекладається як «своим языком».
Насправді ж ιδιος (від цього слова – загальноєвропейське identity і наше ідентичність) має пучок значень: свій власний, своєрідний, особливий. Слово διαλέκτος в давні часи мало значення не тотожне сучасному «діалект» (ми це слово розуміємо як місцевий варіянт якоїсь поширеної мови), а скоріше як «говір», «наріччя», без огляду на авторитет, статус чи поширеність цього διαλέκτος. Зазначу, що слово γλωσσα як одне із значень-конотацій має також «якийсь народ чи його мова», але у тексті 2-ї молитви все ж таки використано окреме слово διαλέκτος , а не γλωσσα (і в книзі Н. Завіту «Діяння апостолів», із фрази якої (2: 6 і 2: 8) «кожен (присутній) чув їх (тобто апостолів), що вони говорять «τη ἰδίᾳ διαλέκτῳ» - це словосполучення потрапило в молитву Вечірні П’ятидестниці ).
Згадаємо, що для греко-римської цивілізації всі варварські «діалекти»-говірки мали, можна сказати, жалюгідний статус: у порівнянні з надпотужною грецькою літературою, з її міріадами текстів (якщо рахувати від Гомера, то до 4 століття після Р.Х. – це вже більше 1000 років), та й з римською культурою також – для еллінів чи римлян мовлення чи текст будь-яким «діалектом», це, звісно «бурмотіння». Тим не менше, саме про те, що Св. Дух надихнув апостолів говорити «діалектами», ми читаємо у книзі Діянь (2: 6: ὅτι ἤκουον εἷς ἕκαστος τῇ ἰδίᾳ διαλέκτῳ λαλούντων αὐτῶν = кожен чув їх , що вони говорять його наріччям; 2:8: καὶ πῶς ἡμεῖς ἀκούομεν ἕκαστος τῇ ἰδίᾳ διαλέκτῳ ἡμῶν ἐν ᾗ ἐγεννήθημεν? = як же ми чуємо кожен своє власне наріччя, в якому ми народилися?).
І – що для нас надважливо! – засобами кожного з людських «діалектів» (тобто – засобами мов і розвинених, і начебто не дуже розвинених) – можна мати «богопізнання» (в оригіналі – θεογνωσις, ц-слов. «боговҍдҍніе»)! Для філософів – для «богопізнання» можна дати метафору-порівняння: «пізнання суті всього сущого». Саме тут – християнство розгортає багатокультурність людства як величезну цінність.
Далі текст молитви нам каже, що засобами наших «діалектів» ми можемо Ісуса – Сина Божого «богословити» (у ц-слов. перекладі: Тебе богословити со Отцем і Святим Духом), тобто – розмірковувати і говорити про божественні речі (в оригіналі Σὲ θεολογεῖν, σὺν τῷ Πατρὶ καὶ τῷ ἁγίῳ Πνεύματι). І у багатоголоссі «діалектів» - а ця багатодіалектність стає дуже важливою, коли ми розмірковуємо про Невимовне (Невимовного) і Неосяжне (Неосяжного) , тут саме багатство засобів описання! – ми маємо джерело творчого натхнення.
Усіх, кому важливі багатоголосся і неперекладність - вітаю!
П.С. Для порівняння – англійський текст цих місць (звісно, неперекладність оригіналу і тому неідеальність англійської у порівнянні з ним – помітна):
… giving utterance to their lips by means of fiery tongues, so that every human race, hearing in our own language received the knowledge of God, and, illumined by the light of the Spirit, … were taught faith in You, and were enlightened to speak of You, as of the Father and the Holy Spirit.
Оригінал: καὶ τὰ τούτων χείλη πυρίναις στομώσας γλώσσαις, δι' ὧν πᾶν γένος ἀνθρώπων τὴν θεογνωσίαν, ἰδίᾳ διαλέκτῳ, εἰς ἀκοὴν ὠτίου δεξάμενοι, φωτὶ τοῦ Πνεύματος ἐφωτίσθημεν, …, τὴν εἰς σὲ πίστιν ἐμαθητεύθημεν, καὶ σὲ θεολογεῖν, σὺν τῷ Πατρὶ καὶ τῷ ἁγίῳ Πνεύματι.
Посилання на тексти:
Молитви на Вечірні 50-ці - оригінал:http://glt.goarch.org/texts/Pen/p50.html
Молитви на Вечірні 50-ці - українською:https://parafia.org.ua/biblioteka/bohosluzhbovi-knyzhky/triod-kvitna/nedilya-svyatoji-pyatdesyatnytsi/#nedvech
Молитви на Вечірні 50-ці - англійською:https://www.goarch.org/-/the-great-vespers-of-pentecost
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/80441/
