30
"Фотографії старого Львова", 7 серпня 2018
Сьогодні хочемо розповісти вам про галицького священика, краєзнавця, публіциста, етнографа – отця Івана Гавришкевича, пароха села Кам’янка – Лісна. Про нього говорять мало, проте його діяльність заслуговує на те, щоб він назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Одним із перших, хто дав початок розвитку українського краєзнавства в Галичині був священик та громадський діяч о. Іван Гавришкевич.
Отець Іван Гавришкевич
Отець Іван Гавришкевич народився 1 грудня 1827 року у місті Чесанові (тепер – територія Польщі) в родині священика Василя Гавришкевича. Батько майбутнього душпастиря добре знався на садівництві, бджільництві, сільському господарстві, а також виготовляв вулики та скрипки. До його витворів належав також сонячний годинник, який окрім години показував ще дату. Цікавим фактом є те, що про непересічність о.Василя Гавришкевича свідчив митрополит Григорій Яхимович, який був у захваті від його майстерності. У 1844 р. о.Василь видав книгу ‘‘Руководство к умноженію садовіни’’. Варто зазначити, що чимало татових захоплень передалось і сину Івану.
Навчався майбутній краєзнавець у школі в Перемишлі, а науки з богослов’я вивчав у Львові, а також в Перемишлі. У 1850 році завершив вивчення богословських наук, а у 1851 р. одружився з Анною-Соломією Коцишевською. У 28 – річному віці овдовів, залишившись з маленькою донечкою Юлею, яку сам виростив та виховав. Чималу підтримку він мав від своєї родини – брата Сильвестра та сестри Наталії.
У 1852 р. був висвячений ієреєм Владикою Григорієм Яхимовичем та направлений парохом у село Кам’янка-Лісна (попередньо Кам’янка-Волоська). Якщо коротко згадати про історію села Кам’янка-Волоська, то воно було одним з найбільших сіл Галичини, лежало в Рава-Руському повіті. Дана назва об’єднувала 14 присілків, кожен з яких складався з певної кількості так званих раніше дворищ (хуторів), які зазвичай налічували 2-7 будинків, а інколи більше. Кожне таке дворище мало власну назву, а щодо своєї власності і прав, творило окрему гміну. Загалом було 278 дворищ. Назви дворищ, окрім деяких винятків, походили від прізвищ мешканців.
У 1854 р. було проведено адміністративну реформу, згідно з якою Кам’янку-Волоську розділено на дві кадастральні гміни: Кам’янку-Волоську на заході, до якої входили такі присілки: Старе Село, Липник, Березина, Помлинів, Мощана, Голе, Крушини, Пільце і на Кам’янку-Лісову на сході, яка включала присілки : Буди, Криве, Миляво, Пирятин, Бишків і Боброїди.
о. Іван Гавришкевич – парох парафії в Кам’янці-Лісній, був почесним крилошанином Перемиської Єпархії Греко-Католицької Консисторії, деканом і ординаріятським шкільним комісаром Потелицького деканату, а також кавалером ордена Франца Йосифа. Все подальше життя прожив у селі Боброїди Жовківського району.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Кам’янка – Лісна, 1884 рік.
На той час у селі Боброїди була стара дерев’яна церква. 29 травня 1880 року з ініціативи о. Івана Гавришкевича прийнято рішення будувати нову муровану церкву. План будівництва вирішили замовити у жовківського будівничого Мартина Тулачка. Будівництво нової святині завершено у жовтні 1882 р. Будівничий Тулачко встановив іконостас, який перенесли із старої церкви. 17 грудня 1882 року на свято св. Великомучениці Варвари відбулось урочисте освячення та благословення нового храму. У 1904 – 1905 роках проводились розписи церкви малярем Яковом Хомиком. Тоді ж було розібрано старий іконостас та поставлено новий, який розмалював Яків Хомик. До сьогодні, у селі Боброїди стоїть церква Різдва Пресвятої Богородиці, архітектурна пам’ятка ХІХ ст., збудована зусиллями отця Івана Гавришкевича.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, архітектурна пам’ятка ХІХ ст. Фото Мар’яни Іванишин.
У 1869 році о. Гавришкевич став завідувачем чина деканального Потелицького, а у 1873 р. дійсним деканом потелицьким. Отець неодноразово обирався депутатом Равської повітової ради. Варто зазначити, що завдяки ініціативі та старанням о. Івана побудовано дочірню церкву Успення Теодозія Печерського в Новій Кам’янці.
Отець цікавився ботанікою, географією, музикою, історією, був письменником, публіцистом; володів англійською, польською, французькою та німецькою мовами. Потрібно зауважити, що свої наукові праці та статті майже ніколи не підписував справжнім іменем. Для цього використовував такі псевдоніми та криптоніми як, ‘‘З–над Рати’’, ‘‘З–над кордону’’, ‘‘З–під сільської стріхи’’, ‘‘І.Г.’’. Його статті на суспільно–політичну тематику регулярно публікувались у газеті ‘‘Слово’’. Слід нагадати, що у цій газеті і у додатку до неї ‘‘Галичанин’’, з’являлись оповідання та фейлетони про життя галичан автором яких був також о.Іван. Найвідомішими серед них були наступні : ‘‘Страхи’’, ‘‘Пан’’, ‘‘Школяр’’. Нерідко можна було прочитати його статті з питань городництва і садівництва. о.Гавришкевич займався і літературними перекладами з інших мов.
Варто зауважити, що газета ‘‘Слово’’, в якій друкувались твори о. Гавришкевича, була москвофільського спрямування. Не слід забувати про те, що на той час існувало дуже мало українських видань. Незважаючи на те, що о.Іван дотримувався москвофільських поглядів, він працював на благо рідного народу та рідної землі.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у с.Боброїди Жовківського району, збудована з ініціативи о.І.Гавришкевича. Фото Мар’яни Іванишин.
Багато часу та зусиль о.Гавришкевич присвятив вивченню Розточчя. У 1848 р., будучи ще студентом, разом з двома товаришами, на возах, здійснив багатоденну мандрівку Самбірським та Стрийським повітами. У 1851 р. знову вирушив у таку саму подорож. Під час цих мандрівок, він вперше систематично обстежив територію Галичини і Буковини. Маршрут подорожей був наступний : Люблін – Самбір – Уріж – Трускавець – Дрогобич – Тустановичі – Підбужжя – Опаки – Східниця – Уріччя – Корчин – Стрий – Козова – Орява – Тухолька – Турка – Ясениця – Спас – Добромиль – Перемишль. На основі цієї подорожі дослідник написав статтю – ‘‘Запіски із путішествія по Самборских і Стрийськиї горах’’.
У 1852 році він опублікував у календарі ‘‘Перемишлянин’’ свою наукову працю ‘‘Початок до умноження руской ботаніческой номенклатури’’. У згаданій праці подав 240 назв рослин. Це, можна сказати, перший український термінологічний словник з ботаніки. У 1862 році о. Іван подав детальний краєзнавчо-етнографічний нарис села Кам’янка-Волоська.
Вагомий внесок о. Іван Гавришкевич здійснив у галузь картографії, а саме, вмістив каталог 2000 висот у статті ‘‘Висоти восточної Галичини і Буковини по карті Кумерсберга’’, яка була опублікована в ‘‘Галичанині’’ у 1863 році. Варто зазначити, що о.Гавришкевич ‘‘відкрив’’ для себе вісім вершин, які увійшли до вищезгаданого каталогу.
Цікавим є те, що під час подорожей дослідник вів щоденник. Слід зауважити те, що о. І.Гавришкевич описував рослинність, печери, а також подавав інформацію історико-краєзнавчого характеру. У своїх розповідях краєзнавець наводить цікаві епізоди та факти з історії, записані від мешканців, описує будівлі та звичаї селян. В описах є інформація про лікувальні властивості санаторіїв Трускавця та Любіня. Ці дані згодом пригодились і самому досліднику. У 1901 р. о. Іван не міг пересуватись без допомоги милиць, але після лікування трускавецькими водами стан його здоров’я покращився.
о. Іван Гавришкевич першим зробив спробу природно-географічного районування Галичини. Розточчя входило до чотирьох так званих відділів: гори між західними Галицькими горами та Верещицею; гори між Верещицею і Липою; долина по правому березі Сяну; а також долини по обидва боки Бугу.
Могила о. І. Гавришкевича. Фото Мар’яни Іванишин.
У зрілому віці о. І.Гавришкевич здійснив краєзнавчу мандрівку по Розточчю, яка знайшла відображення у статті ‘‘Триденна мандрівка околицями Львова’’ (1863 р.), що була опублікована в газеті ‘‘Слово’’ (70-84).
Маршрут мандрівки пролягав зі Львова через Рясне, Домажир, Страдч, Янів (Івано-Франкове), Шкло, Верещицю, Козій Хребет, Городище, Красний Верх, Столовий Камінь, Крехів, Глинськ, Жовкву, Завадів, Бірки, Брюховичі, Голоско до Львова.
Цінним у даній статті є те, що в ній містяться практичні вказівки для мандрівників, а також доповнення до карти Кумерсберга. Потрібно зауважити, що значна частина цієї мандрівки проходила по території сучасного Яворівського полігону і саме завдяки детальним описам, які залишив о.І.Гавришкевич можна уявити стан тогочасної природи цієї території. Також варто підкреслити те, що дослідник не просто подає опис природи, а пояснює причини походження тих чи інших природних явищ. о. Іван зумів пояснити виникнення ‘‘гейзеру’’ Парашка і закцентував на особливому флористичному значенні урочища Майдан, гори Гарай, а також Тисмениці біля Глинська.
В нарисі про мандрівку Розточчям о. Іван Гавришкевич наступним чином описує цей край : ‘‘ А я Вас заведу в недалеку сторону, де тут ось під самим Львовом царствує в первісній чистоті непорочна природа, де гори, долини, камінь, вода, ліс, зілля, а подекуди й людська рука зложилися на те, щоби розвеселити око Ваше пречудовим видом ’’.
Пам’ятна дошка на храмі присвячена о. І.Гавришкевичу. Фото Мар’яни Іванишин.
Цікавим є те, що отець–краєзнавець мандрував і за кордоном. До прикладу, у 1876 р. він разом з І. Добрянським подорожував по Швейцарії. 19 березня 1907 року о. Іван Гавришкевич помер, похований у с. Боброїди на місцевому цвинтарі.
У 2008 р. з ініціативи відділу культури і туризму Жовківської районної державної адміністрації на храмі було встановлено пам’ятну дошку на честь о. Івана Гавришкевича.
Джерела :
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/72182/
