0
"День",13 грудня 2018
До об’єднавчого собору українських православних церков залишився один день. Уже в цю суботу, 15 грудня, планується подія, яка матиме вплив не тільки на українське православ’я, а й на весь православний світ. Принаймні на це були спрямовані активні зусилля за останні півроку світської та духовної влади в Україні, українських мирян і, звичайно, Вселенського Патріархату, не кажучи вже про боротьбу протягом десятиліть і навіть століть.
На Об’єднавчому соборі в Софії Київській планується обрати Предстоятеля нової помісної Української церкви. До речі, з приводу дискусій про можливу передачу Софії Київської об’єднаній Українській Православній церкві, міністр культури України Євген Нищук заявив, що «це як другий Єрусалим». «Софія не планується для постійного богослужіння. Тепла Софія (Мала Софія. — Ред.), там ідуть богослужіння. Ми не говоримо сьогодні про Софію як об’єкт постійно діючої церкви», — запевнив міністр (interfax.kiev.ua).
Отже після обрання Предстоятеля нової помісної Української церкви він має отримати Томос про автокефалію від Вселенського Патріарха Варфоломія. «Митрополит Гальський Емануїл у проповіді підтвердив, що процес надання автокефалії, попри всі перешкоди, буде доведено до кінця», — написала в четвер у себе на сторінці у «Фейсбуці» релігійний публіцист Тетяна Деркач.
ЗЛІВА НАПРАВО: ІЛАРІОН, ЄПИСКОП ЕДМОНТОНСЬКИЙ УПЦ КАНАДИ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ; ДАНИЇЛ, АРХІЄПИСКОП ПАМФІЛЬСЬКИЙ, ОЧІЛЬНИК ЗАХІДНОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ В АМЕРИЦІ; МИТРОПОЛИТ ЕММАНУЇЛ, ЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ, МИТРОПОЛИТ ГАЛЛЬСЬКИЙ — ПІД ЧАС АРХІЄРЕЙСЬКОЇ ЛІТУРГІЇ В АНДРІЇВСЬКІЙ ЦЕРКВІ / ФОТО АНДРІЯ КЛИМЕНКА
Ідеться про участь митрополита Гальського Емануїла в Архієрейській Літургії (відбулося 13 грудня) в Патріаршій Ставропігії — Андріївській церкві, яку нещодавно передали в користування Константинополю. Це перше богослужіння, яке очолили екзархи Вселенського Патріархату. «Владика Іларіон (єпископ Едмонтонський УПЦ Канади Вселенського патріархату. — Ред.) благословляє. Служба українською, церковнослов’янською та грецькою. Вперше причастилась у Вселенському патріархаті. Неймовірно», — ділиться враженнями Тетяна Деркач.
Насправді це не просто символічне богослужіння Церкви-Матері в Києві, це духовне єднання, повернення України до своїх витоків — Київської Русі, яка прийняла християнство від Константинополя. «Українці мають право нарешті націоналізувати свою давню відчужену історію. Історія Київської держави для сьогоднішньої України — це «паспорт» у Цивілізації», — йдеться у Слові до читачів головного редактора «Дня» Лариси Івшиної до книги «Сила м’якого знака», яка була видана ще 2011 року.
Перед ієрархами церков, які братимуть участь в Об’єднавчому соборі, надзавдання — зробити історичний крок. Враховуючи певні внутрішні суперечності, а також зовнішню підривну роботу Москви, на них колосальна відповідальність. З приводу першого моменту, варто зауважити, що у четвер Українська Православна церква Київського патріархату провела засідання Архієрейського собору. На момент підготовки номера новин ще не було. Однак напередодні Архієпископ УПЦ КП Євстратій (Зоря) повідомляв: «У Київському Патріархаті конструктивно налаштовані перед Собором узгодити з його Головою, представником Вселенського Патріарха митрополитом Еммануїлом, та з усіма іншими сторонами всі необхідні питання, щоби Собор відбувся успішно».
Як відомо, раніше Синод Української Православної церкви Московського патріархату заборонив своєму єпископату і мирянам брати участь в Об’єднавчому соборі. Незважаючи на це, аналізуючи попередні заяви представників світської влади і духовенства, очікується, що декілька архієреїв від УПЦ МП все-таки візьмуть участь в засіданні Собору. Нещодавно Служба безпеки України видала інформаційний буклет, присвячений використанню Росією релігійних структур Московського патріархату в гібридній війні проти України.
Також учора в СБУ повідомили про підготовку проросійськими силами провокацій напередодні й під час проведення Собору в Києві, зокрема йдеться про організацію 13 — 14 грудня в Києво-Печерській лаврі акцій проти отримання українською церквою Томосу про автокефалію. Крім цього, за словами заступника голови СБУ Віктора Кононенка, в окупованому Донецьку представники спецслужб Російської Федерації обговорили з керівництвом так званої ДНР проведення в окремих містах України в день Собору хресної ходи з подальшими зіткненнями з правоохоронцями для створення «кривавої картинки».
Але і це не все. Кремль діє на різних фронтах. 47 народних депутатів України просять Конституційний суд визнати незаконною постанову Верховної Ради, яка підтримала звернення Президента Петра Порошенка про надання автокефалії УПЦ. Відповідне подання нардепів зареєстроване на сайті суду. Уповноваженими обрали двох представників «Опозиційного блоку» — Вадима Новинського та Олександра Долженкова.
Реакція і протидія російським спецслужбам — обов’язок СБУ, однак протидія «п’ятій колоні» Росії в самій Україні, зокрема певним народним депутатам, — це також обов’язок нашої правоохоронної системи. Тому відповідальність не тільки на ієрархах, які мають домовитися і обрати Предстоятеля, а й на владі — забезпечити порядок, не дозволивши Москві дестабілізувати ситуацію.
ГОЛОС ІЗ FACEBOOK
Митрополит Димитрий РУДЮК
Усіх Андріїв вітаю з тезоіменитством! Маєте хоч у чомусь бути подібними до свого небесного патрона! А тепер про те, що нас пов’язує з апостолом Андрієм Первозванним?
1. Всі пам’ятають і знають літописну розповідь про те, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство серед наших далеких предків і прийшов на Київські гори, благословив їх та поставив тут хреста. Бо випав йому жереб проповідувати серед скіфів, так називали усі племена — кочові і автохтонні, які населяли терени нашої сучасної держави в середині I cт. після Різдва Христового. Літописна традиція Київської Руси-України свято зберігала цей переказ і донесла його аж до козацьких часів. У монастирських літописах, наприклад таких, як Густинський літопис початку XVII ст., вперше подається такий собі історіографічний нарис про п’ять хрещень народу руського, першим серед яких було андрієве апостольське хрещення.
2. Перекази про цю подію світло зберігалися в пам’яті народній, особливо серед князівської знаті другої половини ХІ ст. Найбільш улюблений син князя Ярослава Мудрого, третій з черги триумвірату ярославичів Всеволод Ярославич (1030—1093), у святому хрещенні Андрій, з’єднавши династичні стосунки з візантійським імператорським двором, зокрема з донькою імператора Костянтина ІХ Мономаха (1000—1055) — Анною-Марією, нібито отримав листа від правителя Візантії Олексія І Комнина (1048—1118). У цьому листі стверджувалось, що Церква Константинопольська і Церква Київська є апостольськими, бо засновані Андрієм Первозванним. Крім цього великий князь на тому місці, де стояв андріїв хрест засновує 1086 року для своєї доньки Янки (Ганни) (1046—1110) жіночий монастир на честь Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста, в якому існувала жіноча школа і різні ткацькі промисли. Відомо, що і сама перша настоятелька цього монастиря Янка брала активну участь у церковному житті Києва і Руси, їздила до Царгороду і навіть звідти привезла на Русь митрополита Іоана ІІ. Янчин жіночий монастир існував до монгольського погрому і на цьому місці було збудовано один за одним за період до початку XVII ст. кілька дерев’яних хрестовоздвиженських храмів.
3. Пам’ять про те, що основополжником Української Церкви є апостол Андрій Первозванний, ще раз проявилась у 1621 р., коли гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним та Єрусалимським Патріархом Феофаном було відновлено православну єрархію і на митрополита Київського було висвячено Іова Борецького. Скликаний у Києві Собор «Совітування про благочестя» 1621 р. у своїх рішеннях проголошував Київську Церкву апостольською, тобто такою, що її заснував апостол Андрій Первозванний.
4. Відтак знайдена місцина і встановлена локалізація Янчиного Хрестовоздвиженського монастиря, дала можливість у 1747—1767 рр. збудувати існуючу дотепер Андріївську церкву за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі в пам’ять відвідин Києва російською імператрицею Єлизаветою Петрівною. Урочисто закладав храм блаженний Рафаїл Заборовський (1676—1747), митрополит Київський, якому було повернуто імператрицею носіння білого митрополичого клобука.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73909/
