3
Читаючи фрагмент з Книги Буття про боротьбу Якова з таємничим незнайомцем (Буття 32, 23-33), то якщо говорити від екзегетичної сторони, то спеціалісти твердять, що той фрагмент має декілька джерел. Тобто текст зшитий в одну історію з багатьох менших, які потім реінтерпретувалися.
Наприклад, згадка про схід сонця в Буття 32, 25 і в 27 віршах, говорить нібито про те, що початково та таємнича постать, що атакувала Якова, вважалася демоном, який діє вночі, і боїться світла.
Коли сказано, що Яків «боровся», то в гебрайській це гра слів, бо те поняття звучить подібно як і той потік, на якому це сталося, тобто «Яббок».
Та таємнича постать, не маючи змоги побороти Якова, вивихнула йому стегно, але не ударом, а дотиком – це вважалося, як ніби магія. Проте Яків і так далі контролює ситуацію, тому постать просить її відпустити з приводу сходу сонця. Яків погоджується в обмін на «благословення», що трактувалося початково як прохання про отримання частини сили тієї таємничої постаті.
Настала зміна імені Якова на «Ізраїль», тобто або: «нехай Бог панує», або: «ти боровся», а замість сказати своє ім’я, таємнича постать благословить Якову. Натомість, Пеніель, як назвав це місце Яків, означає «обличчя Бога».
Пізніше усталилася традиція, що той таємничий нічний незнайомець був сам Ягве. Пізніше, то значить у пізніших книгах Святого Письма, які на цю історію посилатимуться. На приклад, 1 Цар 18, 31; Ос 12, 3-4; Бут 35, 10. Хоча, були варіанти і про брата Якова, Ісава. Це сталося перед зустріччю з братом і поєднанню з ним. Зрештою, Яків потім каже своєму брату: «Бо ж я побачив лице твоє, наче б хто бачив лице Боже, й ти прийняв мене приязно» (Бут 33, 10).
Щодо інтерпретації цього фрагменту, то їх безліч, Отці Церкви це інтерпретували, пізніше багато було проповідей про це. Одна з інтерпретацій є така, що у відносинах з Богом не можна бути поверхневим, легковажним, лише треба бути пильним, обережним, але теж рішучим. Кульгавість Якова є «знаком на віки» про гарячі і інтенсивні відносини з Богом. Ці відносини не можуть мати млявості чи літеплості, бо тоді будуть програні.
Крім того, ця сцена зустрічі з незнайомцем, якого потім ототожнюватимуть з Богом, поєднана зі сценою зустрічі з братом, і ці дві сцени між собою перегукуються. Тобто, небесне і земне – поєднані, любов Бога і любов ближнього – взаємопов’язані.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/80170/
