3
«Ці писанки є дуже добрим прикладом двовір’я, яке панувало тут в XІ-XII століттях. Після завоювання земель Білих хорватів Володимиром Святославовичем тут починає повільно впроваджуватися християнство, і церква намагалася адаптувати язичницькі символи, до яких належали й писанки, до своїх канонів», — зазначив працівник заповідника «Давній Пліснеськ» Віталій Ляска.
Знайдені писанки датують кінцем X-XIII ст. Їх знайдено у курганах варязької знаті. Вони керамічні із кульками-брязкальцями всередині і служили язичницькими оберегами.
За словами Ляски, є ще одна писанка цього періоду, але вона зберігається у Краківському музеї. На Львівщині, окрім Плісненська, такі писанки відомі у Звенигороді. Вони однотипні із знайденими на Київщині не лише за орнаментом, але й за колористикою – буро-зеленим кольором. Писанки глиняні й покриті поливою.
Ще один великодній артефакт – 500-річну писанку кілька років тому археологи знайшли у львівському середмісті. Вона знаходилась на глибині п’яти з половиною метрів. На древнє гусяче яйце з видряпаним візерунком випадково наштовхнулися під час розкопок водозбірників XV-XVI століть.
Раніше львівським археологам не вдавалося знайти таких древніх писанок на яєчній шкаралупі, адже цей матеріал недовговічний.
Унікальний артефакт передали у коломийський музей писанки.
Пліснеський слов`янський мегаполіс Білих хорватів і давньоруське городище — тепер на території села Підгірці Бродівського району. За територією поселення було у кільканадцять разів більшим за тогочасний Київ. Місто датують VІІ–Х століттями, його спалив князь Володимир Великий. Із тих часів до нас дійшли кургани із захороненнями варязької дружини.
