Популізм розвивається тоді:
- коли людина не бажає правди, не шукає її, а вважає правду як перешкоду для особистої свободи.
- Коли "свобода" розуміється: роблю, що бажаю, відкинувши будь-яку відповідальність.
- Коли людина сприймає все як відносне, і втрачається місійний дух: немає сенсу проповідувати і шукати правду, коли “брехня і правда обнялись”….
- Коли суспільство звикло до брехні та узаконює її як норму культури та закону, що мають виконувати усі.
- Коли мистецтво слова, як і будь-яке мистецтво, знецінилося, а примітивізм визначається як шедевр.
- Коли сміття навколо нас є результатом сміття в наших головах.
- Коли не розвивається критичне мислення згідно норм етики та заповідей, а шукається лише тимчасове задоволення власних примх.
- Коли поширюється не тільки політичний, але і релігійний популізм: замість глибокої науки богослов’я подається міфологія, яку неможливо спростувати чи доказати.
- Коли найкращим товаром, що продається, є брехня.
- Коли фейк сприймається як правда, а правда переслідувана і невигідна, бо потребує праці над собою.
- Коли соціальну доктрину Церкви не бажають вивчати, або не мають можливості вивчати, християни і представники клиру.
- Коли найбільшим ворогом популізму є наука, що вчить людей думати своєю головою.
- Коли знання без етики не спрощують життя, а його ускладнюють.
- Коли відбулося відділення науки і богослов’я, і в результаті чого різні пройдисвіти займають привілейовані місця в суспільстві, а реальні науковці та інноватори викинуті на маргінес.
- Коли люди освічені вибирають керувати ними особами, що голосніше кричать, а не є професіоналами.
- Коли брехня має дурманний ефект легкого наркотику чи кальяну, який усі палять на вулиці, привертаючи увагу всіх пішоходів, а правда - до болісного уколу в спину за закритими дверима лікаря, тому що стидаються даної процедури.
- Коли основна стратегія - це не будівництво демократії, народу, що керує, а охлократії, тобто натовпу, що є керований емоціями.
- Коли руйнуються інституції, що мають розвивати духовність та етику, культуру та цінності, але ніхто не може заперечити чи побудувати альтернативу, тому що це втрата місця праці.
- Коли немає бажання усвідомити, що перший крок до особистих та суспільних реформ - це каяття, визнання правди та навернення як людини, так і суспільства.
Про все це: в радіопрограмі “про соціальну доктрину”
https://www.facebook.com/radio.voskresinna/videos/375577763139060/
або на профілі фейсбука Zinoviy Svereda
Зіновій Свереда
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/77188/