0
Zaxid.net, 24 грудня 2019
Владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський Православної Церкви України
25 грудня у Луцьку, у Кафедральному соборі Святої Трійці Волинської єпархії Православної церкви України, відбудеться служба Божа з нагоди Різдва Христового. Її очолить митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Каже, не міг не відреагувати на духовні потреби парафіян, які святкуватимуть Різдво саме 25 грудня.
Це перша і єдина такого рівня служба Божа за роки так званої «календарної дискусії» в Україні , головна суть якої - за яким календарем повинні жити та служити дві українські церкви , ПЦУ та УГКЦ. Наразі ця дискусія триває здебільшого між вірянами – церковнослужителі, радше, її споглядають. Чому 25-те грудня – не чужа дата для православних, чи повинна церква пояснювати своїм вірним причини та наслідки виникнення «календарної різниці» та скільки часу може тривати в Україні «календарна реформа» – в розмові з владикою Михаїлом.
Владико, Ви підтримали прохання частини парафіян про святкування Різдва 25 грудня. Чому?
Церква завжди реагує на запити віруючих людей. Євангельський вислів говорить так – якщо пастир жене сто овець, і одна з них загубилася – то 99 залишає і шукає одну заблудлу. Яка жертва – на 99 не звертається уваги, так, а за однією йде.
Якщо сьогодні говорити про кількість людей, які живуть по старому календарю, і кількість людей, а вона набагато більша, ніж навіть сьогодні задекларували, які забажали святкувати 25 числа, це в більшості ті люди , які подорожують за кордоном,. Вони подорожують цілим світом і розуміють, що нема такого поняття, як католицьке Різдво чи польське Різдво, як інколи в термінології старших людей існувало. І вони розуміють, що Різдво Христове – це є Різдво Христове. І є лише різниця в двох календарях, за якими його вшановують.
Але більша частина, більше 10 церков православних, Різдво святкують 25 числа, як це і слід святкувати – згідно з григоріанським календарем.
Тому я й відреагував на запит віруючих – вони, якщо хочуть святкувати Різдво 25 грудня, мають на це абсолютне право, я їм таке право залишаю. Відповідно, вони піст повинні виконувати раніше – на два тижні раніше повинні починати піст. І вони завчасно попросили благословення на початок раніше посту – і для тих людей буде відслужена святкова різдвяна літургія 25 числа.
Як решта громади зреагували на те, що двічі тепер в храмі будуть Різдвяні літургії?
Святкові літургії будуть постійно. Ми не говоримо про зміну числа, ми говоримо про розширення періоду святкування Різдва Христового. Тобто ми нічого не переносимо, зліва направо чи справа наліво. Ми просто починаємо святкувати Різдво 25-го і завершуємо його 7-го. Ніяких таких особливих порушень цей період не має.
Власне це я хотів би вам продемонструвати. Тому що категорія людей ще залишиться «по старінкє» – і це природній процес. Молоді люди – вони сучасні, вони підуть за новим календарем. Старші – вони ще за звичкою будуть приходити на 7-ме число. Але проблема не в тому. Гірше буде, коли забудуть про день народження Ісуса Христа. Це мене більше лякає, ніж хто коли прийде на службу.
Є така ймовірність?
Є слова євангельські, в яких сказано «Прийду в цей світ і навряд чи знайду віру». Тобто навряд чи знайду віруючих людей. Оце найнебезпечніше. Календар тут ніякої ролі не грає...
Ну ось – є така книжка, по якій звершуються богослужіння. Вона називається Мінея. Вона випущена ще Київським Патріархатом , бачите – випущена ще з благословення Святішого Патріарха Філарета, я вам її демонструю. Випущена 2002 року. Відповідно, частина богослужіння, от називається «Різдво» . Якого в нас числа – читайте, будь ласка….
Місяць грудень, 25-й день….
25-й день. Це випускає Київський Патріархат – відповідно нині вся Православна церква України, об’єднана, має всі підстави святкувати цього числа. Друга частина, старша, консервативна, і причому яка опирається на традиції Московського патріархату, вона, відповідно, звершує такі ж богослужіння, тільки на слов’янській мові. Така ж сама Мінея, тепер редакція за який рік?
Ви змушуєте мене шукати окуляри. 1982.
1982. Як казали колись – «за старих совєцких часов». Тепер наступна сторінка – з благословення кого?
«Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Пимена»
Тепер наступна сторінка з цієї книги – читайте з лівої сторони.
«Месяца декабря в 25-й день. Еже во плоти Рождество Господа Бога и Спаса нашого Иисуса Христа».
Покажіть мені, де написано 7-го числа? І не написано за яким календарем. Просто є факт – 25-те. Тобто ми ще сьогодні проводимо своєрідну декомунізацію церкви. Тому що це комуністи, набаламутивши ситуацію в тодішньому Радянському Союзі, не дали людям еволюційно збагнути що ж відбувається, і запровадили свої традиції. І тому ми і «Вєлікую Октябрьскую» теж святкували 7-го листопада. Чомусь…. Називали «Октябрьская», а святкували в листопаді місяці. Дисонанс.
Ну і , напевно, найголовніше запитання, яке я ставлю усім, кого зустрічаю – і вас запитаю. Яке сьогодні число?
22 грудня.
Точно? Не 7-ме, не 8-ме?
22-ге – за тим календарем, за яким ми живемо.
Тоді 1-го січня ми будемо відзначати 2020 рік від (наголошує) Різдва Христового. То я й кажу – відсвяткуйте спершу Різдво, а потім будете святкувати Новий рік. Як ви будете святкувати Новий рік, від чого? Від заснування чого-кого – Києва, Риму, створення людини? Не може ж бути в такому дисонансі – ми самі собі створюємо прецедент відсутності виховання в нас: ми говоримо одне, робимо друге, святкуємо третє. Ну і елементарне, для тих ревнивців, які не думають: ви Новий рік святкуєте – а піст? Корпоративи робимо – а піст? «Утрєннікі» дитячі створюємо – а піст?
На один день можна зняти піст, це ж практикують.
Ну дивіться: «утрєннік» – треба зняти, корпоратив – треба зняти, Новий рік – треба зняти. Що залишається? Першого «отходняк» – треба зняти. Правда ж – 1-го теж ще похмеляються? Відтак уже й нема коли постити в цей день. Ти подвійно грішиш, бо ти свідомо порушуєш піст. Як зняти? Треба ж, щоб був 40-каденний піст до Різдва Христового, називаємо його Пилипівкою. Як його порушити? Тоді треба щось з постом робити.
Море накладок, як ми бачимо, тому треба доводити все до логіки такої, якою вона повинна бути. Щоб у людей не виникало внутрішнього дискомфорту «правильно – неправильно», «грішиш – не грішиш». Навіщо оце лицемірство «Типу піст, але ми, типу, гуляєм».
Предстоятель ПЦУ, митрополит Київський та всієї України Епіфаній оголосив, що Православна церква може перенести дату святкування Різдва, якщо погодяться віряни. Але з коментарів чи навіть просто з розмов, які ми чуємо, зрозуміло, що не всі вірні готові до такої зміни, бо їх ніхто не готує.
А ми з вами що зараз робимо? Ми ж готуємо…
Я сьогодні послухала Вашу промову наприкінці служби і ви дуже доступно пояснили, не вперше, так розумію, – у чому суть справи.
Так, і це є підготовка людей…
….але часто від священників я чую «люди повинні самі розібратися». Чи можуть люди розібратися без участі церкви?
Це ліниві священники. Я б їх назвав лінивими попами, які думати не хочуть, працювати не хочуть і кажуть – «хай люди». Хіба є така форма навчання – хай учні прийдуть до школи та самі розберуться? Напевно учня, який приходить в загальноосвітню школу, зустрічає вчителька в першому класі, його на уроках зустрічають вчителі в старших класах, у них є куратори класів – і ніхто не каже «хай учні самі розберуться». Ви знайшли таку форму навчання? Ні. І в церкві не може бути такої форми навчання.
Отець тому і називається «отцем», бо він вчитель. Він вчить засад християнської віри – для цього є таке поняття як «катехізація». Правда ж? Це означає «навчати». Тому ти навчи, а потім, якщо тобі учні твої, чи то дорослі, чи в школі, ставлять запитання – знаходь на них відповідь. Не маєш – кажи, що не знаєш. Тоді вони скажуть, як це має виглядати на їхню думку. Виконуй ту роботу, якій ти себе присвятив. Священник зобов’язаний вчити.
Якщо ми говоримо про сьогоднішнє життя, то знаходимо три періоди становлення духовенства. Перший – це священник-требовиконавець. Це були радянські часи, коли священник не мав права проповідувати, він тільки служив. І тоді люди робили, що хотіли. Утворивши двадцятки , вони то закривали церкви, то відкривали церкви. Траплялося всяке.
За часів незалежної України священник, і я їх закликав до цього, це моє було гасло: священник – в народ. Не треба чекати, поки люди прийдуть до церкви – священник повинен іти в народ, благовіствувати їм, розказувати, вчити, наставляти. І ми сьогодні маємо час, коли будь-яка акція в миру не відбувається без священнослужителя: чи то Перший дзвоник, чи посвячення фірм чи організацій, корпоративи ті ж самі – благословіть працівників, скажіть слово…
А тепер уже наступає, я б її назвав, інша ера – це священник-духівник. Коли в кожної людини в її приватному житті, я б навіть сказав в інтимному житті, повинно бути троє знайомих – це священник, лікар і юрист. А це означає вже поглиблений вчитель, не просто вчитель, який вчить основ віри, а той, який поглиблено тлумачить віру, який поглиблено доносить віру, який живе тим, чим живеш ти. То як тоді підходить вислів, сказаний Вами «хай люди дозрівають»?
Це не мною сказано, я цитую…
Тими, кого Ви цитували, я маю на увазі. Я характеристику тим священнослужителям дав. Тому я вважаю, що це не правильний підхід до справи. Треба пояснювати. Цього вчать в семінарії, чи в академії вчать. Люди не знають поглиблено особливостей святкувань, чи встановлення свята, тлумачення свята, його елементарних катехитичних чи догматичних понять. Де вони це вичитають? Щоб мати богословську освіту – треба вісім років вчитися. Я вісім років вчився. Чи мають змогу парафіяни стільки вчитися, щоб зрозуміти? Я не кажу, що я все знаю чи можу все донести, але хоча б якісь елементарні речі ми повинні знати.
Чи 25-го грудня Різдвяна літургія буде тільки у вас в кафедральному соборі Святої Трійці чи теж у інших храмах єпархії?
Ми не заставляємо нікого з священників як і коли молитися. У нас вільна країна і свобода понад усе. Тому хто як хоче – так і служить. Єдине благословення – реагувати на запити віруючих людей. Якщо люди віруючі замовляють собі літургію – священник зобов’язаний служити.
Я власне чого питаю – бо дорогою до Вас, в Горохові, ми бачили борд з написом «Різдвяне віче 25-го грудня».
У Горохові вони це назвали вічем, бо буде починатися літургією в храмі, а потім літургія з храму перейде у святкування на вулиці. Тому віче – це радше демонстрація християнського святкування, а не політична демонстрація. Ми віче сприймаємо лише з політичним акцентом. А віче – зібрання людей, які щось проводять: політики – політичне, християни – християнське.
Волинська єпархія буде цього року єдиною в ПЦУ, де служитимуть Різдвяну службу 25-го грудня?
Не всі готові служити, бо їхня паства не готова правильно сприйняти. Але я думаю, з десяток кафедральних храмів [ПЦУ] матимуть цього дня служби.
Перед поїздкою до Луцька я спілкувалася з представниками Курії Львівської Архієпархії УГКЦ. Уже кілька років у Львові є таке передчуття – ось цього року ми теж будемо мати 25-го числа Різдвяну службу. Бо чимало львів’ян різних конфесій, які вирішили святкувати Різдво 25-го грудня, ходять до католицьких храмів. Цьогоріч відповідь була – ми не можемо цього зробити, поки не станеться усіх змін (календарної реформи). Ви говорите про інше. Чому так?
Тому що ми православні. Якщо Вам цієї відповіді достатньо - то я цим і завершу. Якщо Ви хочете тлумачення - то… Ми починали розмову з того, що треба людям тлумачити. І представникам греко-католицької спільноти теж треба звернутися до вірних із тлумаченням. Якщо вони будуть працювати – ці питання зникнуть. Якщо вони будуть чекати, що воно якось саме по собі зорганізується і вони прийдуть служити службу – ніяких змін не буде. Греко-католицька церква робила колись спробу - і люди не ходили на служби, тому відмінили так демонстративно святкувати 25-го числа.
Треба відзначити, що греко-католики – це православні римського підпорядкування, якщо взяти подію 1596 року [Берестейська Унія]. Це православні, які прийняли зверхність Римського престолу. Тобто, вони православні. І тому їм важко було від православних відрізнитися, тому що якщо не змінилася вся православна спільнота, то важко змінитися по суті православним, які сьогодні називають себе греко-католиками. Зміниться у православ’ї – зміниться і в греко-католиків. А взагалі я бачу об’єднання в єдину помісну церкву – це одна культура, одна свідомість, одна традиція. Юрисдикція повинна бути одна – з центром у Києві.
Як, на Вашу думку, далі триватиме ця календарна дискусія і головне запитання – скільки часу вона може тривати?
Я даю не менше 15-ти років. А взагалі 40 років, лише тоді зміниться свідомість людей. Треба пам’ятати Біблію, а в ній є така історія – євреї виходили 40 років з Єгипту в пустелі. Чому 40 років ? Доки не зміниться повна свідомість людей. Але це вони були ізольовані і в них не було інтернету. Тому вони пустелею ходили і комунікація була складнішою, інформація довше поширювалася.
Сьогодні інтернет, я маю на увазі інформаційно, а не як якась панацея, дає можливість швидше людям комунікувати, черпати ту чи іншу інформацію. У тому числі і знання, на які опирається той чи інший тлумач, який видає ту чи іншу ідею. Тому я даю оптимістично 15 років.
Насильно ми нічого не будемо людей змушувати. Лише вчити, розказувати, аргументувати. Я вірю в мудрість наших людей – у нас люди найкращі, найрозумніші. І тому здорова аргументація переконає їх в тому, що те, що ми сьогодні змінюємо – то є зміна на добре, а не просто всупереч комусь.
12 помісних православних церков відзначають Різдво за григоріанським календарем. Хоча вони теж так специфічно кажуть – новоюліанський. Ну, нема проблем , як ви вже там назвете, 25-го ж святкують. І проблем нема. Хоча ті, хто змінив різко, наприклад, та ж Греція, бо в них церква близька з державою, тому вони різко це зробили – в них є старостильники. Недостатньо проведено роз’яснювальну роботу – і церковна спільнота в них розділилася на дві частини. Ми такого проводити не будем. Ми на досвіді вже будемо розказувати, розтлумачувати. І свобода, щоб люди дійшли свідомо і були хронологічно логічно послідовними.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/78306/
