0
У фондах музею цей Антифонарій з’являється в 1985 році у вигляді складеного пергаменту, переданий викладачем Луцького педінституту Шкоропадом В.В., та атрибутований як католицька книга піснеспівів, Антифонарій чи Ґрадуал.
Подібний документ зберігається у Інституті рукопису НБУВ. Дослідник Сергій Міщук так описує цей документ: «Луцький ґрадуал – богослужбова книга, що була передбачена для хорового співу під час літургії. В минулому належала Луцькому кляштору домінікан, є цінною історичною пам’яткою діяльності духовних установ, розташованих на західноукраїнських землях. Це нотна книга (чотирилінійні ноти), велика за розміром (44х69 см), написана на пергамені досить грубої вичинки, на 156 арк., де збереглася первісна пагінація переписувача – 304 с.; кодекс має глосси. На титульному аркуші ґрадуалу міститься текст плетінкою. Згідно з цим записом, градуал був створений в Краківському конвенті Св. Трійці ченцем Блажеєм Дереєм із Сивера та передбачався для церковних богослужінь у Луцькому кляшторі домінікан. (Блажей Дерей, Błażej Derey, Blasio Dario – домініканський переписувач й мініатюрист, йому належить виконання рукописного тексту ґрадуалу та його декоративне оформлення). Як випливає із тексту (арк. 154), переписувач закінчив свою працю 24 березня 1642 р. У оздобленні кодексу використані кольорові ініціали у вигляді мініатюр зооморфного та рослинного характеру на золотому тлі. Однак, хоча в цілому оздобленню цього фоліанту властивий досить еклектичний характер, у використанні декоративних елементів простежується кілька постійних мотивів, властивих для для мініатюристів Ренессансу (рослинні мотиви, сплетене коріння, дельфіни). Оправа: важкі дошки оправлені коричневою шкірою зі сліпим тисненням і мають металеві накладні елементи у вигляді накутників, середників, жуків, шпеньків. Очевидно, оправа для домінікан була виконана краківським інтролігатороми одночасно із самим кодексом. Оправа має дату – 1642 і ознаку приналежності чину домінікан або майбутнього призначення домініканам» (Сергій Міщук. Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського: історія, склад, наукове дослідження / Відп. ред. О.С. Онищенко. – Київ, 2007. – С. 110.)
З 2009 по 2014 рік документ перебував на реставрації у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України в місті Києві. Це стало передумовою для більш ґрунтовного дослідження даної пам’ятки.
Пергамент було розшито на три окремих аркуші розміром близько 63х72 см. За новими дослідженнями Івана Кузьмінського з'ясувалося, що ці аркуші походять з Антифонарію. Пагінація цих аркушів послідовна. Думка про те, що ці аркуші Антифонарію та Ґрадуал мають щось спільне, адже обидва рукописи походять з Луцька, виникла одразу. З'ясувалося, що на одному пергаментному аркуші Антифонарію міститься печатка Луцького домініканського монастиря, яку видно лише на світлі. Таким чином, висновок очевидний, обидва рукописи походять з одного осередку. За почерком Антифонарій відрізняється від Ґрадуалу, тому – рукописи були писані різними скрипторами. За формою нот аркуші з Антифонарію також можна ідентифікувати, як зразки XVІІ ст.
