0
Парламентський комітет вважає, що норми закону з протидії дискримінації не повинні мати виключень, навіть у випадках, коли їх реалізація порушує право на свободу совісті та свободу вираження поглядів.
У четвер, 14 листопада, парламентарі затвердили текст законопроекту № 0931 у редакції до другого читання, відхиливши поправки релігійної спільноти, подані народним депутатом Віктором М’яликом.
Таке рішення прийняв Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, повідомляє Інститут релігійної свободи.
У засіданні Комітету взяли участь представники Православної Церкви України, Української Православної Церкви (МП), Української Греко-Католицької Церкви та євангельських протестантських Церков. Позицію ВРЦіРО членам Комітету представив голова юридичного відділу УПЦ о.Олександр Бахов.
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій запропонувала Комітету доповнити законопроект № 0931 застереженням у частині третій статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» наступного змісту:
“Не є дискримінацією дія чи бездіяльність особи та/або групи осіб при реалізації своїх прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання”.
До прикладу, вважають у Раді Церков, не повинні вважатися дискримінацією ситуації, коли з’являються заперечення на підставі релігійних переконань та свободи совісті, керуючись якими лікар-гінеколог та акушер відмовляється робити аборти, евтаназію чи операцію зі зміни статі; посадовець відмовляється оформлювати одностатеві шлюби; підприємець відмовляється робити продукцію з гаслами, що пропагують аморальні ідеї, які суперечать його совісті; а релігійні діячі на підставі Священного Писання публічно проповідують про гріх гомосексуалізму чи ведуть публічну дискусію, аргументуючи на користь конституційної норми про шлюбний союз лише для одного чоловіка та однієї жінки.
Натомість голова Підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Неллі Яковлєвазаявила, що запропоновані релігійною спільнотою поправки “повністю розбалансовують законопроект”, а тому мають бути відхилені. На її думку, “ця правка суперечить європейському законодавству”, оскільки Європейська Конвенція з прав людини забороняє всі види дискримінації без будь-яких виключень.
Проти поправок, спрямованих на захист свободи совісті та свободи вираження поглядів, також виступила Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова.
Законопроект № 0931 передбачає накладання штрафів від 3400 до 11900 гривень за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації.
Таким порушенням може вважатися “пряма або непряма дискримінація, утиск, відмова в розумному пристосуванні, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації чи віктимізація”, а також “множинна дискримінація або повторне протягом року вчинення будь-якого правопорушення”, передбаченого цією статтею.
Незважаючи на слова голови підкомітету, все ж таки деякі виключення з заборони дискримінації Комітет залишив у законопроекті.
Не вважаються дискримінацією ситуації, в яких обмеження чи привілеї у визнанні, реалізації або користуванні правами особами та/або групами осіб за їх певними ознаками переслідують правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, а також:
На думку фахівців Інституту релігійної свободи, якщо Верховна Рада прийме законопроект № 0931 без поправок, підготовлених релігійною спільнотою, то законодавство з протидії дискримінації може стати інструментом для обмеження свободи совісті та свободи вираження поглядів в Україні.
Такі ситуації не є новими для країн ЄС, де суди дедалі частіше стають на захист свободи совісті та вираження поглядів у справах про дискримінацію. Зокрема, 10 жовтня 2018 року Верховний суд Великобританії вирішив, що відмова пекарні Ashers Baking Company у Північній Ірландії виготовити торт із гаслом на підтримку одностатевих шлюбів не є дискримінацією, а питанням свободи совісті.
Також 17 липня 2019 року Конституційний суд Польщі виніс рішення на захист свободи совісті, визнавши, що власник друкарні – християнин не повинен був покараний за відмову прийняти замовлення з пропагандою ЛГБТ ідеології, що суперечить його релігійним переконанням. Суд вирішив, що ці положення закону про заборону дискримінації були неконституційними, оскільки покарання за відмову в наданні послуг на підставі віри перешкоджало праву цього видавця діяти відповідно до його власної совісті.
В Швеції законодавство з протидії дискримінації призвело до того, що акушерка Лінда Стійн, яка заперечувала проти надання абортів із міркувань совісті, отримала відмову в працевлаштуванні від кількох лікарень. Лише на тій підставі, що акушерка прагнула зберігати життя, а не відбирати його, вона була позбавлена можливості працювати і заробляти собі на життя. За подібних обставин Еллінор Гріммарк заборонили працювати у трьох різних клініках Швеції у 2013-2014 роках, що стало предметом довготривалих судових спорів.
Як повідомляв ІРС, випадки обмеження свободи вираження поглядів на підставі законодавства про протидію дискримінації вже мали місце і в Україні. У березні 2018 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила відкрите звернення до Президента України про недопустимість обмеження права громадян на свободу вираження поглядів. Тоді причиною обурення релігійної спільноти стало видалення петиції, спрямованої на захист сімейних цінностей, з Офіційного інтернет-представництва Президента України на прохання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/legislation/77823/
