3
Незважаючи на поважний вік, Микола Яношович має світлий розум та добру пам'ять, любить людей, природу і каже, що ніколи не мав ворогів. Ще дотепер ходить щонеділі з рідними – а це чотири покоління – до римо-католицького собору на службу. Секрет свого довголіття описує просто: безмежна віра у Бога, любов до природи та людей.
«Усе життя я шанував свій шлунок, ніколи не переїдав, а тепер всі органи шанують мене. Якби я їв іноді стільки, скільки хоче, то б у двері не влазив. Вечеряю в 16-й годині. Їм усе, бо все люблю», - розказує довгожитель.
А його дочка Любомира додає: «Я його за все життя не бачила батька випившим, ніколи не підвищував голос. Дуже позитивна людина. Зі мною в нього особливий зв’язок – розірве його лише Бог. Та й узагалі – в мене таке відчуття, що він мене крізь усе життя переніс на руках».
У свої сто чоловік залишається допитливим, дивиться новини, цікавиться сучасним життям.
«Я своїм життям щасливий і дякую Богу, що дав мені таке здоров’я, що у свої двадцять… ой, у сто – не почуваюся на цей вік. Мене все цікавить, і малим був допитливий. Я життєрадісний. Майже 50 років – половину життя – провів на улюбленій роботі на пошті. Там я свій мозок так «нашпигував», що він і тепер мені вдячний, голова нічого не хоче забути», - підсумовує ювіляр.
