39
Першої неділі липня учасників і гостей фестивалю традиційно приймав монастир отців-василіан, що на Ясній горі у Гошеві. Цьогоріч, як повідомили організатори, захід присвятили 1030-річчю хрещення Руси України.
Учасники – професійні та аматорські колективи з різних областей України. Серед них - струнний ансамбль Івано-Франківської обласної філармонії «Квадро корде», квартет бандуристів «Гердан» Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, ансамбль ударних інструментів «Арс Нова» з Києва, Ірина Рябчун, кандидат мистецтвознавства, лауреат міжнародних конкурсів з Києва.
Також свою виконавську майстерність та перші творчі здобутки показали карильоністи зі шкіл карильоннного мистецтва Калуша, Коломиї, Долини - Івано-Франківської області, Івано-Франківська, Києва та Мукачева, Закарпатської області.
«Фестиваль відбувається уже четвертий рік поспіль. Ми запровадили його для того, щоб розвивати дзвонове мистецтво і пригадати людям, що християнство – це не лише перебувати у храмі, але і нести радість. Раніше, до слова, у Літургії брали участь також музичні інструменти, в тому числі – ударні і духові. Бо сама ідея християнства – нести радість, бо Христос визволяє людину і обіцяє життя вічне», - наголошує ігумен Гошівського монастиря отців-василіан о. Вінкентій Слободян.
Вже вкотре учасником фестивалю в Гошеві став Георгій Черненко – заслужений артист України, професор Київської консерваторії, який започаткував карильонне мистецтво в Україні.
«Коли свого часу ми побували у Європі на гастролях і спробували грати там на карильонах під час фестивалю, то зрозуміли, що у нас в Україні значно більше дзвонів, які достойні звучати як набір. Коли вони звучать – розкривають нашу українську душу. Під дзвін ми можемо іти хресною ходою і на них виконувати будь-яку мелодію, - ділиться Георгій Черненко. - Тоді запропонували на Михайлівську дзвіницю розвісити 26 дзвонів, налаштованих на відповідні октави. На той час – в 90- роках минулого століття, на жаль, в нашій країні уже не було хороших майстрів дзвонарів, тому довелося багато попрацювати, щоб все ж виготовити дзвони, які мають різну форму, щоб звучати різними нотами. Відливали їх і ще виточували на слюсарних станках. Отже у 1996 році уперше на пострадянському просторі у Києві у Михайлівському соборі з’явився карильон. Виготовляли дзвони для нього брати Ботвінки на авіазаводі ім. Антонова. Далі вони виготовили ще карильони, які є в різних регіонах України. А зараз з’явилися школи, де готують карильоністів».
Саме Георгій Черненко став першим українським карильоністом. «Я з дитинства граю на дзвонах та ударних інструментах, тому відразу осягнув гру на кари льонах», - каже він.
«Перш за все, мені пощастило з батьком, бо саме він першим привіз карильон в Україну, його захоплення цим інструментом передалося мені, - ділиться студент київської консерваторії - карильоніст Назар Черненко. – Я закінчував музичну школу за спеціальністю фортепіано та ударні інструменти, тому навчився гри на карильні швидко».
Вразили своєю майстерністю гри на карильонах глядачів та гостей фестивалю дзвонового та карильонного мистецтва не лише професійні музиканти, але й талановита молодь, яку готують у музичних школах в різних куточках України.
«Коли граю на дзвонах, то відчуваю неймовірну енергетику, яку не можу описати, - ділиться тринадцятирічна Олександра Макарова з Мукачева на Закарпатті. – Я ще не є професійним карильоністом, але сподіваюся незабаром стану».
«Минулого року я побачив в Інтернеті, як Олександра грає на ксилофоні, - додає засновник фестивалю карильонного і дзвонового мистецтва у Гошеві майстер, який виготовляв кари льони, Леонід Ботвінко. – Віднайшли її і запросили на фестиваль до Гошева. – І коли дівчинка вперше сіла за карильон, усі були вражені, бо одразу змогла грати на ньому. Цьогоріч ми з Олександрою були у Бельгії, у місті Мехелін, у королівській школі карильонного мистецтва і там після виконання нею мелодії на карильоні їй запропонували навчатися у цій школі».
Також майстер поділився новими планами встановлення карильнів на Аскольдовій могилі і біля Києво-Печерської Лаври в Києві, ще одного – в Коломиї, на Івано-Франківщині.
На фестиваль до Гошева майтер привіз пересувний інструмент з 60 дзвонів, Найбільший з них має вагу 280 кілограмів, найменший – 4 кілограми.
«Одного разу я піднявся на дзвіницю, яка є у нашому Гошівському монастирі, і попросив дозволу пограти на карильоні. Мені одразу сподобалося, - ділиться дев’ятирічний Арсен Пінчук з Гошева. – Зараз навчаюся грати на карильоні у місті Долині».
«Нам запропонував організувати навчання гри на карильоні організатор фестивалю у Гошеві отець Даміан Кастран, - розповідає викладач Долинської музичної школи естетичного виховання ім. Антоновича Лідія Кайдан. – Ніколи не думала, що доведеться грати на кари льоні, адже я викладач гри на фортепіано. Але спробувала, побувала на майстер-класі у Ірини Рябчун. Окрім мене, дітей навчають ще два педагоги. Маємо до десяти учнів різного віку».
Не дивлячись на достатньо холодну для першого дня липня погоду, на фестивалі в Гошеві побувало чимало гостей та учасників.
Як наголошують організатори, він обов’язково відбуватиметься щороку.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/71679/
