9
Наприкінці жовтня у Мінську відбулася Міжнародна конференція «Логос і патос: гуманітарна рефлексія в умовах війни». Темою наукової дискусії організатори обрали феномен і водночас актуальну дійсність «неоголошеної війни» в Україні. Серед організаторів і диспутантів були дослідники з Білорусі, Литви, Росії та України. Про це повідомляє кореспондент РІСУ Ніна Поліщук.
На думку ініціаторів конференції, «неоголошена війна» в Україні, що розгорнулась як у реальному, так і у віртуальному (медійному) вимірах, призвела до стрімкого поширення риторики війни в усьому східноєвропейському регіоні. В оцінці й аналізі того, що відбувається, можна простежити симптоматичну тенденцію: повсюдно (не тільки у виступах політиків та громадських діячів, але також й у публікаціях гуманітаріїв) першорядним питанням стає обговорення різних сценаріїв нової можливої війни та/або окупації.
Доповіді під час конференції були поділені на тематичні секції: режими репрезентації війни: від свідоцтва до художнього образу, об’єктивність та пропаганда в актуальних інтелектуальних стратегіях, війна як тотальність, ворожість та образ «чужого» в мові та соціальних практиках, ідентичності та ідеології в умовах війни, практики комеморації. Виступали не тільки політологи, історики та соціологи, але й науковці у галузях філософії, культурології, психології, філології тощо
Представлений науковий дискурс українських дослідників був зосереджений здебільшого на сучасному трактуванні поняття та явища «гібридної війни», розглядали чинні російсько-українські відносини як «міжпоколіннєвий потенціал пулічної історії» (доповідь Ярослави Савош (Луцьк) «Міжпоколіннєвий потенціал публічної історії в континуумі гібридної війни»), не оминулося й без екстрапуляцій механізмів певних історичних подій в Україні та їхнього переосмислення на тлі сучасності (доповідь Оксани Каліщук (Луцьк) «Волинська трагедія у контексті сучасної гібридної українсько-російської війни»).
Особливістю цієї конференції була галузева багатовекторність наукового трактування подій на Донбасі, відтак мілітарні впливи презентували і в літературі (доповідь Вікторії Назарук (Острог) «Відображення військової проблематики в сучасній художній літературі»), і в галузях соціології чи історичної компаративістики (доповідь Юрія Каганова (Запоріжжя) «Регіональні ідентичності Півдня та Сходу України в контексті сучасної російсько-української війни»), і з погляду гуманітарних дисциплін загалом (доповідь Дмитра Кобринського (Берегово) «Війна та Закарпаття. Погляд гуманітарія») чи філософського аналізу зокрема (Валерія Корабльова (Київ) — «Кінець «кінця історії»: афективний поворот та реалії «гібридного світу»).
На відкритті конференції з вітальним словом від імені одного із співорганізаторів – Міжнародної асоціації гуманітаріїв (МАГ) – виступив Олег Турій, директор Інституту історії Церкви та проректор із зовнішніх зв’язків Українського католицького університету (Львів). Перефразовуючи відомий афоризм «коли говорять гармати, музи мовчать», він наголосив, що в обставинах, коли на сході України практично щодня лунають постріли і гинуть люди, не може мовчати розум і сумління. А тому так важливо зустрічатися й дискутувати, дивитися в очі та називати речі своїми іменами, з пафосом чи без нього, але обов’язково з бажанням шукати істину та з надією на порозуміння.
На окремому засіданні було представлено анонс і концепцію чергового конгресу МАГ, який проходитиме наприкінці червня 2018 р. на базі Українського католицького університету у Львові. Тема цього наукового форуму «Образ самого себе» стане логічним продовженням проблематики і цієї конференції в Мінську, і попереднього конгресу у червні 2016 року, на якому 300 доповідачів з різних країн Європи і Північної Америки розглядали різні аспекти теорії та практики іншування.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/ukraine_and_world/international_relations/68843/
