6
к було зазначено під час круглого столу, однією з головних тез релігійної філософії Івана Франка було право громадянина на вільне сповідування будь-якої релігії, що для консервативної Галичини ХІХ століття вважалося небезпечним вільнодумством, практично бунтом.
Впродовж засідання було прочитано три основні доповіді, одна з яких, а саме презентація завідувача книжкових фондів, старшого наукового співробітника музею Соломії Вівчар «Іван Франко і мусульманський світ», торкалася й ісламознавчих досліджень, що їх проводив український митець.
— Наш геній, крім християнства, досліджував також й інші релігії, зокрема Іслам. Іван Франко є одним з перших українських дослідників Сходу і популяризатором класичної арабської і перської літератури. У своїх сходознавчих дослідженнях він мав щиру підтримку свого близького друга, геніального орієнталіста Агатангела Кримського, який консультував його з багатьох питань, пов’язаних зі східною історією та літературою (документальними свідченнями цього є їхнє листування), — зазначила доповідачка.
Вона приділила увагу й цікавій ісламознавчий статті, яка є у науковому доробку Івана Франка — «До питання про перекази про Магомета у слов’ян» (1894):
— Над нею Іван Франко працював у Відні під час підготовки до захисту докторської дисертації. Ця велика, дуже високого наукового рівня, інформаційно насичена стаття, але водночас практично невідома — за життя письменника друкувалася польською мовою у журналі «Wisła» (1894), а потім лише у 29 томі «Зібрання творів І. Франка у 50 томах».
Іслам, як відомо, містить не лише релігійний компонент, а й культурний і цивілізаційний. Тому у доповіді відповідну увагу було приділено і художнім творам Івана Франка на мусульманські теми:
— Сюди належать казки-поеми «Абу-Касимові капці» і «Коваль Бассім», під час написання яких письменник використав арабські сюжети із німецькомовного збірника «Тисяча і один день», який придбав у Відні, — нагадала Соломія Вівчар. — Але він використав лише фабулу, створивши свій власний твір. Поєднавши східний сюжет та українські мотиви у казках тисячолітньої давнини, Іван Франко зумів вказати на найболісніші проблеми українського суспільства початку ХХ ст.
Також доповідачка розповіла і про перекладацьку діяльність Каменяра, зокрема про його переклади поезій із збірника «Тисяча і одна ніч» і віршів кримського хана Газі Гірея ІІ. Окремо було згадано про роль Івана Франка під час видання першого українського перекладу поеми «Шах-наме», автором якої є Агатангел Кримський (книга побачила світ у Львові у 1896 році).
— Іван Франко здійснив величезний внесок в освіту нашого народу, адже у часи, коли українською мовою не було достовірної історичної інформації про культуру Сходу, він одним з перших розпочав велику і складну роботу з відкриття для нас світу і культури Орієнту, — зазначила доповідачка.
Серед основних доповідей, які також обговорювалися під час круглого столу, — «Іван Франко як релігієзнавець» заступника директора Музею Івана Франка з наукової роботи Михайла Кобрина, у якій йшлося про письменника як про одного з перших українських дослідників релігії, що розглядав її не з богословського, а з наукового погляду, дотримуючись принципів об’єктивності та толерантності; «Релігійна критична література як чинник трансформації релігійних поглядів Івана Франка» старшого наукового співробітника Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету Ігора Медведя про ранній період творчості Івана Франка.
На завершення заходу директор Дому Франка Богдан Тихолоз зазначив, що релігієзнавчі праці українського письменника потребують подальшого детального дослідження і перевидання. Він висловив сподівання, що незабаром з’явиться книга «Іван Франко та ісламська цивілізація», куди увійдуть ісламознавчі розвідки Івана Франка, його художні твори на східні теми, а також переклади арабських і тюркських поезій.
