3
У Вінниці вже кілька років поспіль тривають археологічні дослідження, завдяки яким було знайдено чимало цікавих та важливих знахідок. В цьому році археологічні розкопки знову здійснюватимуть співробітники Інституту археології Національної Академії Наук України під керівництвом Лариси Виногородської. Також у роботах візьмуть участь студенти Вінницького держаного педагогічного університету імені М. Коцюбинського та Донецького національного університету ім. Василя Стуса.
У археологічному сезоні 2018 року буде досліджено дві локації. Перша – територія пам’ятки архітектури та містобудування національного значення «Домініканський монастир» (вул. Соборна, 23/П. Осипенко, 1), який зараз відомий у користуванні УПЦ (МП) як Спасо-Преображенський кафедральний собор. Тут головний інтерес для дослідників становить фундамент костелу домініканського монастиря 1630-х років, віднайдений археологами у 2015 році.
Друга локація – територія Замкової гори, де проводились розкопки і у минулому році.
«Проводячи в попередні роки археологічні розкопки на території Спасо-Преображенського собору, ми відкрили дуже цікаві речі, серед яких – древня стіна домініканського монастиря 17 століття, також – піч 16 століття з посудом. Серед знахідок – товарні пломби від рулонів з тканинами, що говорить про те, що на цьому місці у 16 столітті вже проходила торгівля, а це було можливо лише в місті, де є ринок. Це ще раз підтвердило те, що у 16 столітті тут вже було заселення міста. Може бути, що на цьому місті був дерев’яний домініканський монастир 16 століття, який потім перебудовували», – зазначила кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Національної Академії Наук, керівник Подільської археологічної експедиції Лариса Виногородська.
Секретар Вінницької єпархії УПЦ (МП), протодиякон Владислав Демченко розповів : «Я радий бачити сьогодні у нас Ларису Виногородську, ми чекали її два останніх роки, звертались до міської ради, щоб продовжити ці розкопки. Наші інтереси співпадають, я та громада Преображенського Собору задоволені тим, що роботи продовжились, потрібно дізнатись по історію цього місця та зробити його гарним та цікавим для туристів та відвідувачів, які будуть приходити з релігійних мотивів. У нас в цьому питанні є абсолютне розуміння з міською радою та Ларисою Іванівною. Ми готові надавати всю необхідну допомогу та сприяти роботам. Також сьогодні передаю Ларисі Виногородській документ – результати електромагнітних досліджень цієї території, який допоможе їй в дослідженнях».
«Ми звикли вважати наше місто середньовічним, але артефактів середньовіччя ми фактично не маємо. Тепер у нас є можливість їх побачити і, можливо, законсервувати та показувати вінничанам та туристам. Для нас, фахових істориків, не вистачає паперових документів періоду 16-17 століття, адже всі козацькі війни, Гайдамаччина, постійно супроводжувались знищенням усіх паперів. Тому документально ми маємо досить мало інформації про те, що у нас відбувалось в цей час. А завдяки археологічним розкопкам у нас з’являється додаткова можливість зрозуміти те, що відбувалось у Вінниці в цей період. До робіт ми залучаємо студентів історичного факультету, для яких це можливість здобути досвід археологічних розкопок», – зауважила доктор історичних наук, доцент ВДПУ ім. М. Коцюбинського Тетяна Кароєва.
«Археологічний сезон 2018 року, як на мене, взагалі є дуже символічним, бо цього року Вінниця святкує 655 років від символічної точки відліку існування нашого міста і 380 років від моменту фактичного набуття містом Магдебурзького права – права на самоврядність, європейські традиції. Співробітники Центру історії Вінниці, наші колеги від археологічної експедиції цього року очікують підтвердження інформації та наявність артефактів щодо території домініканського монастиря, того, який прийшов на терени Правобережної Вінниці від 1624 року. Для нас дуже цікавою є інформація існування попередніх років цієї осади. Наприклад, дата перенесення до Вінниці Брацлавського воєводства – 1598 рік, неодмінною умовою для цього було існування Вінниці як адміністративного центру, а для цього місто повинне було мати костел. Тобто, можливо, ці фундаменти старші від 20-30-х років 17 століття. І тоді ми справді зможемо говорити, що Лівобережна та Правобережна Вінниця розвивалися в перші століття існування нашого міста паралельно. Щодо Замкової гори, то там планується завершити роботи, і в подальшому приступити до поетапного втілення Просторової концепції історико-туристичного комплексу «Замкова гора», а це процес не одного і не двох років», – наголосив директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен.
