9UAportal, 3 грудня 2018
Завдяки останнім рішенням Вселенського патріархату, сьогодні в Україні немає православних християн, яких можна було б звинуватити в "неканонічності". Триває процес створення в країні єдиної помісної церкви. Таким чином, скоро в Україні буде дві канонічних церкви - помісна церква і церква Московського патріархату.
У колонці на UAportal ректор Відкритого православного університету, колишній прес-секретар предстоятеля УПЦ Московського патріархату, протоієрей Георгій Коваленко поділився роздумами про таке:
- чи буде якась взаємодія, спілкування або навіть співпраця між цими церквами?
- чи буде мати місце особливий жест взаємного визнання - співслужіння?
- чи можуть співслужити митрополит Онуфрій і патріарх Філарет?
Це розділення не вічне. Поступово відбуватиметься процес взаємного визнання. Рано чи пізно все одно це закінчиться співслужінням між православними, рано чи пізно церковні ієрархи в Україні прийдуть до того, що потрібно все-таки знаходити ті рішення, які будуть на благо всім людям, в тому числі всім релігійним громадам.
Що стосується співслужіння, то ще в серпні місяці ми, "Мережа відкритого православ'я",розуміючи, що в Україні якийсь період часу будуть існувати паралельно структури і помісної церкви, і структури Московського патріархату, які об'єднати одномоментно явно не вдасться, пропонували замість "війни юрисдикцій" мирне співіснування, співпрацю і співслужіння.
Я вважаю, що цілком можна було б не розривати спілкування з Вселенським патріархатом, як це було зроблено на Синоді в Мінську і на архієрейському соборі в Києві, коли не відбулася зустріч з президентом. Можна було не розривати спілкування, а, зберігаючи свою внутрішню структуру, бути більш відкритими до православних братів іншої юрисдикції.
І в цьому сенсі мені здається такий варіант - більш церковний, євангельський, ніж повна відмова від якогось діалогу, співслужіння, співпраці.
Але я впевнений, що все одно в доступному для огляду майбутньому від цієї войовничої риторики доведеться відходити. І першим кроком буде відновлення євхаристійного спілкування з Вселенським патріархатом, а потім по факту - і з Помісною української церквою.
А якщо буде відновлено це спілкування, то, навіть існуючи паралельно, як організації, як юридично оформлені особи, що володіють тим або іншим майном, цілком як віруючі і як православні люди можуть прийти, співслужити, молитися і причащатися.
Наприклад, коли ми, священики, ходимо до когось в гості на храмове свято, ми ж не вимагаємо нам передати щось, навіть якщо нам дають очолити службу. Наприклад, якщо за кількістю років, які я в сані, я більше, ніж настоятель, що мене запрошує, він як господар приймає мене і пропонує мені очолити богослужіння. Я очолюю богослужіння, але це ж не означає, що я стаю на його місце або починаю мати якісь юридичні або економічні права в його парафії.
Я б не акцентував на цих абсолютно земних питаннях. Я б все-таки, залишаючи по можливості все як є, без конфліктів, знаходив би по-справжньому духовні шляху для спілкування і між православними, і між представниками різних конфесій в Україні, показуючи справді християнські відносини, а не боротьбу за майно, владу і організацію.
Чи зможуть коли-небудь співслужити на одному богослужінні митрополит Онуфрій і патріарх Філарет? Я б дуже хотів бути учасником цього богослужіння. Тому що я вважаю, що ті проблеми, які сьогодні їх розділяють, не настільки великі, що не можуть бути вирішені. Я б дуже хотів, щоб це співслужіння сталося.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73773/
