0Дорогі Друзі!
Зі щирою пошаною до Вас, до Вашого покликання і бажання чинити Божу волю, ми, єпископи Української Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки, звертаємося з міркуваннями про наше майбутнє і про служіння. Ви прецінні, і ми потребуємо Вашої допомоги. Дякуємо, що зголошуєтеся з готовністю послужити нашим вірним в Америці. Цим листом-зверненням бажаємо представити нашу Церкву в США, деякі напрями, в яких потребуємо допомоги, та окреслити духовні очікування від кандидатів.
Філадельфійська митрополія, що включає в себе однойменну архиєпархію та три єпархії: святого Миколая в Чикаго, Стемфордську та святого Йосафата в Пармі, служіння в яких Церква нам довірила, протягом наступних років потребуватиме поповнення своїх священичих кадрів. Наприклад, Філадельфійській архиєпархії, щоб служити своїм вірним та відповідати на їхні запити, в наступних 5 роках необхідно приблизно 15 нових священиків. Зрештою, скільки Господь зволить. Кожна єпархія має свої душпастирські потреби, які загалом в Америці колосальні. Ми покликані простягнути руку не лише нащадкам перших українських поселенців у США та дітям різних хвиль скитальців, не лише сотням тисяч нових мігрантів з України, а й також мільйонам американців, які не знають Бога. Тому митрополія та її провідники перебувають у пошуку відданих і ревних семінаристів та священиків, зокрема молодих.
Йдеться нам насамперед не про кількість, а про якість. Ми шукаємо не таких працівників, які повинні просто виконати завдання чи «план», а правдивих місіонерів та душпастирів, що опікуватимуться вірними з готовністю навіть покласти за них своє життя з чистої любові до Бога і ближнього.
Звичайно ж, нашим першочерговим пріоритетом є плекання покликань до священства та інших видів служіння серед кандидатів з теренів митрополії, однак також сподіваємося на допомогу і підтримку з інших країн, зокрема з України. Важливим завданням буде ангажувати до нашого служіння мирян — чоловіків і жінок, зокрема молодь. Без цього важко уявити собі наше майбутнє, але це питання настільки важливе і багатопланове, що до нього хочемо детально звернутися у одному з наступних послань.
Душпастирювання в країнах заходу, зокрема у Сполучених Штатах Америки, є складним і вимогливим. Воно, мабуть, не для всіх. Хоча, зрештою, це справедливо і для України та інших країн.
Однак дозвольте зупинитися саме на американських викликах. Ми маємо багато парафій, велику і довгу історію, наша Церква в Америці має свою виразну ідентичність. Парафії є осередками віри і традиційно були центрами плекання культури, освіти, соціального служіння. Нам потрібна допомога від ревних, добрих, завзятих священиків, які готові зберігати і розвивати історичні здобутки, але також виходити поза межі традиційних параметрів, зокрема суто етнічних. Це непросто, але водночас — це нагода виявити Богом дані духовні таланти, місіонерський запал та організаційні здібності.
Секуляризація, банальна комерціалізація майже всього, яка все матеріалізує й робить неможливим розуміння символу; крайня чуттєвість, сенсуальність і залежність від постійного гіперстимулювання, зокрема в комунікаційно–інформаційному плані; радикальний індивідуалізм, який часто веде до відчуження чи самотності; суб’єктивізм і деконструкція, які до великої міри перекреслюють для багатьох існування істини; відсутність загальноприйнятої антропології (ким є людина, чоловік, жінка, подружжя, хто має владу над людським життям і смертю тощо); упереджене ставлення до клиру і Церкви, зокрема у час, коли черговий раз виявилося, що і в Церкві можуть бути глибокі пороки; захитаність у вірі щодо основних постулатів християнства; відхід вірних, зокрема молоді, від Церкви; поважне зменшення фінансових ресурсів — все це є викликом для сучасного католицького душпастиря. У майбутньому не виключені прямі переслідування Церкви, як це вже бувало в історії, зокрема в модерній (у Франції в час Революції, у Німеччині за нацистів, в Україні та, зрештою, у всіх комуністичних країнах між Албанією та Естонією, Китаєм і В’єтнамом і т. д.).
Величезні відстані та розпорошеність вірних, особливості й потреби різних хвиль міграції вимагають самовідданої праці, мобільності й винахідливості. Як єпископи, які шукають відданих, жертовних, талановитих і харизматичних служителів, ми можемо відверто пообіцяти нашим майбутнім співпрацівникам піт, сльози і, може, кров. Це — всерйоз…
Водночас від себе і від Ваших священиків–співбратів ми хочемо засвідчити, що готові надавати нашим кандидатам всебічну підтримку і допомогу в несенні хрестів. У нас немає готових, автоматичних відповідей, яким буде наше служіння. Будемо у Господі шукати їх разом, у християнській дружбі, братерстві, спільній молитві та натхненній праці. Будемо служити там, де є найбільша потреба. Разом ділитимемо радощі і смуток, хліб і чашу. Нехай досвід, витримка, вірність і духовна перемога наших Батьків і Матерів у вірі, нашої Церкви в підпіллі, нас надихає.
Ми не бажаємо починати знайомство з Вами з обіцянок. У всіх обіцянках потрібні скромність і усвідомлення людської немочі, але також і відповідальність. Ситуація, в якій перебуваємо, вельми складна, часом плачевна…
Але... крізь сльози будемо сміятися. Вміти сміятися — зокрема, зі себе самого — мабуть, необхідна передумова для того, щоб долучитися до американської команди Української Католицької Церкви. Сучасна людина шукає душпастиря, який випромінює мир і радість, який не боїться сучасного світу, а з Богом і усмішкою йде йому назустріч. Потрібні й (само)дисципліна і ніжність, вимогливість і вирозумілість. Передовсім слід нам одне одного, а зокрема вірних, слухати.
Наша Церква потребує апостолів: незламного у вірі Петра, невтомного місіонера Павла, вірного і глибокого містика Івана… Роботи багато, працівників мало (пор. Мт 9:37; Лк 10:2) — ідеал та формат служіння знайдеться для кожного, хто віддається повною мірою.
Для нас зразком душпастиря є блаженний священномученик Омелян Ковч, покровитель священиків нашої Церкви. Кожен, хто роздумує чи не зголоситися на служіння до митрополії, має прочитати його книгу “Чому наші від нас утікають?” і вміти творчо застосувати його пастирські постулати та інтуїції.
Нам потрібні святі священики! «Написано бо: «Ви будете святі, бо Я святий.» (1Пт 1:16)
Філадельфійська митрополія УГКЦ є соціально складною: різні хвилі еміграції, різні календарі, різні мови, у минулому різні — навіть ворожі між собою — партії. Наші вірні несуть у собі історичні поділи і травми українського народу, який пережив не одну геноцидальну хвилю. Вони далися взнаки. Травми ще треба зцілювати.
Поділи відштовхнули молодь. За останні два покоління ми втрачали в кожному з них приблизно 80% вірних. Там, де 1960–х роках могло бути 250.000 і більше регулярних прихожан, сьогодні залишилося, може, 25.000. Поколінням, які подорослішали, дозріли в часи бурхливих культурно–світоглядних революцій та у стані постійного, однак часто надуманого, конфлікту, треба допомогти відбудувати довіру — до Церкви, одне до одного. Потребуємо душпастирів, які готові гоїти, піднімати, розраджувати, які своєю проповіддю і прикладом надаватимуть чіткі напрямні розгубленій сучасній постмодерній людині. Потребуємо осіб здатних проголошувати «слово примирення» (2 Кор 5:19). Кандидати мають бути відкритими на різні соціальні й культурні обставини та групи людей і бути здатними їх поєднувати під омофором Матері-Церкви, не виключаючи нікого, простягаючи руку до всіх людей доброї волі.
Філадельфійська митрополія розвиває своє служіння згідно з душпастирським планом всієї Української Греко–Католицької Церкви. Пріоритетами є Боже Слово, євангелізація і катехизація. Глибока особиста молитва та багате, естетично промовисте літургійне життя, яке впроваджує в таїнство. Душевний спів, натхненна іконографія, молитовний танець паломництва крізь хащі життя. Увага до маргіналізованих, хворих, бідних, неповносправних. Внутрішня злагода, єдність і відповідальне ставлення до матеріальних благ. Ми покликані до мудрого управління всіма ресурсами і пошани до Богом створеного світу. Покликані «служити один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті.» (1 Пт 4:10).
Наша митрополія стремить до богословсько-інтелектуального розвитку, правдивої місійності, автентичної екуменічної відкритості, а зокрема до ангажування молодих людей українського і неукраїнського походження. Молода людина сьогодні вимагає від душпастиря професійності, творчості, здатності спокійно і переконливо відповідати на глибокі та складні запитання. Загалом, надзвичайно важливим є постійний уважний подвиг пошуку спільної мови, зрозумілої, взаємно значущої лексики. Нам потрібні практичні мислителі, творчі стратеги, естетичні комунікатори, які можуть поділитися поетичністю духовного життя, його драмою та гумором.
Господь нас кличе бути небайдужими до болю мігранта, який відірваний від родини; до пошуків підлітка, який залишається невислуханим батьками; до депресії молодої людини, в якої не складається подружнє життя; до бездітних сімей, до бездомних, тих, які втратили надію. Водночас ми хочемо допомогти успішним, підприємливим, маєтним українцям і неукраїнцям в Америці відкрити глибину щастя життя у Христі. За прикладом Ісуса ми мали б бути всім для всіх.
За закликом Папи Франциска ми повинні виходити за ворота наших храмів і будемо це робити. Пастир повинен мати запах своїх овець, навіть тих, які зараз поза кошарою. Мільйони людей на терені митрополії не воцерковлені, не знають Бога, не мають підтримки спільноти. Чи ми можемо вважати, що вони “не наші”? Усі люди — Божі!
Гра та служіння мають бути командними, «бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми слуги» (2 Кор 4:5). Тому бажання і здатність комунікувати й відкритість є необхідними компетенціями для кандидатів. Важливо, щоб у пресвітеріаті була солідарність і дружба. Над цим слід постійно працювати.
Всебічна співпраця з мирянами — необхідна передумова церковного життя в ХХІ столітті. Наша митрополія розвиватиме соборність, богослов’я зустрічі, будування консенсусу, субсидіарність, тобто застосовуватиме основні постулати католицької соціальної доктрини.
Чекаємо від кандидатів ініціативи, готовності відповідати на духовні, психологічні та практичні виклики у зрілий, зарадний та абсолютно прозорий спосіб.
Кандидати мають працювати в гармонії з єпископами, плекати співпрацю і братерські стосунки з іншими священиками та співдіяти з вірними, уникаючи клерикалізму.
Годі переоцінити необхідність багатомовності для нашого майбутнього. Кандидати повинні вже добре володіти англійською мовою або бути готовими швидко її опанувати і вдосконалити. Служіння митрополії має бути принаймні двомовним, тому досконала усна і письмова українська та англійська є просто необхідністю. Корисно також знати інші мови: іспанську, російську, польську, італійську і т. п.
Кандидати з інших єпархій розглядатимуться винятково після погодження з їхнім єпископом. Митрополія однаково відкрита на служіння як неодружених душпастирів, так і священиків з родинами. Кожен випадок розглядатиметься індивідуально.
З огляду на все сказане вище, охочим поправити свій матеріальний стан, краще не зголошуватися. Також просимо утриматися тих, хто має особисті чи родинні, а не євангельські, місійні, рації для служіння в Америці.
Не завадить здоровий спосіб життя і добра фізична форма.
Бо...
Буде важко! Однак, якщо душпастирі цілковито віддаватимуться служінню, будуть готові ревно молитися, інтенсивно і творчо, без непотрібних нарікань, працювати й виходити далеко поза межі свого комфорту, з Божим благословенням багато речей ми зможемо разом звершити.
Майбутній добрий священик для нас є на вагу золота. Це особливий духовний скарб. Це передусім людина, християнин, якого Господь покликав до особливого служіння в Його винограднику. До Вас звертатися є привілеєм для нас. Ми вже за Вас молимося, дорогі кандидати. Моліться і Ви за нас.
Благословення Господнє на Вас!
Ваші брати,
+Борис, митрополит Філадельфійський
+Іван, єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії
+Андрій, єпископ-помічник Філадельфійської архиєпархії
+Павло, єпископ Стемфордський
+Венедикт, єпископ єпархії святого Миколая в Чикаго
+Богдан, єпископ єпархії святого Йосафата в Пармі
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/77240/
