6
Розмовляла Уляна СИТНИК
У Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11) до свята Преображення Господнього проводять акцію «Фруктовий кошик для Захисника України». Про цю акцію та її значення говоримо із настоятелем Гарнізонного храму св. апп. Петра і Павла, головою Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ, отцем Степаном СУСОМ.
– Отче, а чому ж акцію «Фруктовий кошик для Захисника України» вирішили проводити саме у Гарнізонному храмі Львівської Архиєпархії УГКЦ?
Ми кожного року організовуємо таку акцію. Навіть тоді, коли ще не було війни, ми організовували схожу акцію для військовослужбовців. Метою цієї акції є підтримка захисників України - тих, хто перебуває в зоні АТО, і тих, які зараз проходять навчання на полігоні. Минулого року ми придбали понад тонну фруктів, які були тут освячені і передані в зону АТО. Для воїнів це також є жест нашої солідарності, адже вони зможуть відчути, що люди таки про них турбуються, переживають, є разом з ними і готові поділитися тими плодами, за які ми приносимо вдячність Богові на свято Преображення Господнє. А чому в Гарнізонному храмі? Тому що ми завжди це робили і тематично маємо обов’язок подбати про наших військовослужбовців в це свято. Подібні акції ми робимо і в День святого Миколая, і на Спаса, та в Різдвяний час. Ми всіма силами намагаємося підтримати військовослужбовців, аби вони змогли відчути доброту та турботу людей.
– За чиєї підтримки відбувається акція?
За підтримки Фундації святого Миколая Центру Військового Капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ. Та допомагають всі прихожани, всі парафіяни та люди доброї волі. Кожен робить це в різний спосіб: хтось приносить фрукти, хтось здійснює пожертву фінансово.
– Чи відбувалися ще якісь акції за підтримки Фундації святого Миколая у Гарнізонному храмі?
Так, дуже навіть багато. По-перше, нам тематично є легше зібрати пожертви. По-друге, ідеєю фундації є популіризувати особу святого Миколая, адже він вчить та закликає нас робити добро не лишень 19 грудня, але й кожного дня. Добро ніколи не помирає, воно залишається жити в серцях багатьох людей. Зрештою, прикладом цьому є життя та вчинки святого Миколая Чудотворця, які ми стараємось наслідувати. Через Фундацію святого Миколая ми намагаємось постійно робити збір коштів для військовослужбовців, на їхні різні потреби, пов’язані з духовними речами. Тобто, це купівля вервиць, хрестиків, різних іконок, також розповсюдження церковних молитовників. В цей перелік також входять якісь поодинокі потреби військовослужбовців, які не мають відношення до АТО, але просто виникають в процесі їхньої життєдіяльності. Це, до прикладу, потреби чи якісь виклики, особливі чи ексклюзивні, але які все ж стосуються військовослужбовців чи членів їхніх сімей.
– Багато людей приходить підтримати акцію «Фруктовий кошик для Захисника України» до храму?
Надзвичайно багато. Такі акції об’єднають людей. Вони будують відповідальність між різними людьми з різними поглядами. Багато є навіть таких, які є невіруючими, але вони беруть участь в таких акціях. Я думаю, що навіть такі добрі акції чи вчинки тих людей, які не вірять, але шукають Бога в своєму житті, десь допомагають їм все ж таки бути ближчими з Богом і своїми вчинками міняти цей світ, адже кожен добрий вчинок – це преображення світу.
– Отче, скажіть, яку ж роль відіграє Церква в підтримці військових на сході України?
Церква покликана завжди бути поруч своїх вірних. Святе Письмо не засуджує і ніколи не засуджувало військової служби. Військовослужбовці – це також вірні Церкви і Католицька Церква, дбаючи про добро і спасіння людських душ, дбає також про захисників Батьківщини. Воїни покликані захищати мир і спокій країни. Ми перебуваємо в обставинах, коли зовнішній ворог намагається знищити нашу країну, посіяти ворожнечу серед населення. Тому, найперше, кожен військовослужбовець це той, хто виконує важливу місію – оборону, захист людського життя. І ми, як Церква, церква Христова, покликані бути поруч тих, хто захищає людські життя, підтримувати їх духовно, матеріально, і таким чином засвідчувати, що вони не є одинокими перед тими викликами і труднощами, які вони переживають в часи війни чи після неї. Знаємо, що є багато нелегких моментів у військовослужбовців, коли закінчується їхнє перебування в зоні АТО і вони повертаються до рідних домівок, до прикладу, до нашого затишного Львова. І бачачи усміхнені та щасливі лиця мирних мешканців, в них іноді з’являється агресія, адже вони наче потрапляють в інший вимір.
– Багато військових після повернення до рідної домівки звертаються по допомогу до священиків?
Так, і ми намагаємося зробити все, що у наших силах. Розумієте, якраз в таких складних ситуаціях людина й починає задумуватися над сенсом життя та намагається його відшукати. І це не тільки розмови. Ми і вінчаємо їх пари, також хрестимо їхніх дітей. Таким чином намагаємось їм показати, що життя продовжується, а війна так чи інакше закінчиться, ми в це віримо.
Інколи мені здається, що наші воїни, перебуваючи на війні, в обставинах пекла краще розуміють сенс життя і взагалі саме життя ніж ми, мирні люди, будучи тут і дивлячись на усе здалека.
Підтримати спільний проект «Фруктовий кошик для Захисника України» можна, склавши грошову пожертву у скриньку Фундації св. Миколая у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла на вулиці Театральній (№11), у військовому храмі Стрітення Господнього на вулиці Батуринська (№1) та двох студентських храмах: Блаженного священномученика Олексія Зарицького на вулиці Лукаша (№3а) і Святого рівноапостольного князя Володимира Великого на вулиці Природній (№8а) Львівської архиєпархії УГКЦ.
