12
"Радіо Свобода", 26 Червень 2018
Те, що отримання томосу від Вселенського патріарха на автокефалію для православних України буде справою непростою, було зрозуміло з самого початку, як тільки були зроблені перші кроки в цьому напрямку. Занадто багато Московія доклала зусиль, щоб захопити «церковний простір» України. Ще в 1650-х роках були спроби підпорядкувати Київську митрополію Московському патріархату. І лише в 1686 році це вдалося зробити. Можна пригадати, як російська влада наприкінці XVIIІ – на початку ХІХ століть здійснила «зачистку» від унії Поділля й Волині, насадивши тут російське православ’я. Або пригадати, як уже влада радянська (фактично – російська) в 20-30-х роках ХХ століття знищила Українську автокефальну православну церкву, а в післявоєнний період – Українську греко-католицьку церкву на Галичині й Закарпатті. У 1991–1992 роках, коли в Україні постало питання про створення своєї автокефальної церкви, Російська православна церква (РПЦ), а заодно й російська влада робили все можливе, щоб цього не сталося. Водночас вони посприяли збереженню в Україні російського православ’я, яку тут репрезентувала так звана Українська православна церква (Московського патріархату) – УПЦ (МП).
На екрані (праворуч) відеовідображення Вселенського патріарха Варфоломія I під час урочистостей з нагоди 1020-річчя Хрещення України-Руси. Київ, 26 липня 2008 року
Російська влада й підручна їй РПЦ завжди прагнути утримати під своїм контролем «церковний простір» України. На це була низка причин.
По-перше, Україна була «живильною територією» для російського православ’я. У різні часи тут була розташована велика частина парафій цієї церкви (іноді ця частина досягала майже половини). Але питання було не лише в кількості, а й якості парафій. Українське населення завжди відрізнялося вищим рівнем релігійності, ніж росіяни. Зрештою, в різні часи непропорційно високий відсоток священиків РПЦ становили українці.
По-друге, втрата «церковного простору» України стала б для РПЦ великою символічною втратою. Адже ця церковна структура й далі продовжує розглядати Київ як «своє місто», звідки почалося хрещення Русі. Без цього міста з його святинями й «церковного простору» України руйнується доктрина «русского мира», яку зараз пропагує РПЦ.
По-третє, російська влада завжди намагалася в політичних цілях використовувати РПЦ (навіть у часи радянської влади). Поширення впливу цієї церковної структури на українські землі водночас означало поширення тут і російського впливу, в тому числі політичного.
Тому не треба мати ілюзій, що РПЦ та її куратори у кремлівських владних кабінетах погодяться дати автокефалію для православної церкви в Україні.
Зараз російська влада й пов’язані з нею структури РПЦ намагаються вплинути на Вселенського патріарха Варфоломія, аби він не дав томос для православних України. З цією метою було здійснено низку кроків – збиралися підписи серед віруючих під заявами, що вони не хочуть автокефалії, їздили різноманітні делегації від УПЦ (МП) як у Стамбул, намагаючись «пробитися» до Вселенського патріарха, так і до інших православних ієрархів. Однак без особливого успіху. Вояжерів приймали стримано. Якщо взагалі приймали…
І ось проросійський політик, що входить до «Опозиційного блоку», Вадим Новинський звозив чартерним рейсом у Стамбул чотирьох ієрархів УПЦ (МП): митрополитів Одеського Агафангела, Донецького Іларіона, Кам’янець-Подільського Феодора та Бориспільського Антонія. І їх прийняв патріарх Варфоломій.
Мас-медіа, пов’язані з УПЦ (МП), подали цю новину у відповідному ключі. Вважайте, як успіх.
Але чи це так? Варто передусім подивитися на склад делегації.
Російський бізнесмен Вадим Новинський, який у 2012 році отримав українське громадянство від Віктора Януковича, зараз є спонсором УПЦ (МП) і, схоже, її неофіційним куратором. Певно, він не просто так з’явився в Україні. Імовірно, в Москві йому прописали роль, з якою він намагається справитись.
Народний депутат Вадим Новинський (ліворуч) і глава Української православної церкви (Московського патріархату) Онуфрій у парламенті України. Київ, 27 листопада 2014 року
Кого представляє цей діяч? Політичну силу, яка не є правлячою. І ставлення до якої більшості населення України досить негативне. Навіть якщо найближчим часом ця сила й покращить свої позиції, то сумнівно, що зуміє взяти реванш.
Не краще виглядає й церковна частина делегації. Митрополити, що увійшли до її складу, – це, як правило, проросійські «яструби» в УПЦ. Особливо знаковою фігурою є Одеський митрополит Агафангел. Ці ієрархи, якщо й репрезентують УПЦ (МП), то лише частину. До того ж не домінуючу.
На сьогоднішній день деякі архієреї УПЦ (МП) все ж підтримали надання Томосу для православних України. Але більшість, схоже, займає очікувану позицію. Складається враження, що це стосується й предстоятеля УПЦ (МП), Київського митрополита Онуфрія. Принаймні останнім часом він не часто «світиться». Не поїхав він і до Стамбулу на прийом до Вселенського патріарха.
Чи знав Вселенський патріарх Варфоломій, з ким має справу? Звісно, знав. Тому й візит делегації УПЦ (МП) відбувся саме після їх наполегливого прохання, а не на запрошення патріарха. І приймали делегацію доволі скромно – не в Тронному залі для почесних гостей, а в залі архієреїв резиденції патріарха.
Безперечно, Вселенський патріархат має великий досвід церковної дипломатії. Приїзд делегації УПЦ (МП) є навіть корисним для патріарха Варфоломія. Адже його тепер не звинуватять, що він не консультувався з цією церковною структурою. На зустрічі з боку Вселенського патріархату було чітко заявлено, що саме він є Церквою-Матір’ю для православних України. А раз так, то Константинополь (не Москва!) має надати автокефалію для православних нашої держави.
Вселенський патріарх Варфоломій I під час візиту до Києва з нагоди 1020-річчя Хрещення України-Руси, 26 липня 2008 року
Варфоломій також заявив (це подано на офіційному сайті Патріархії), що його мета «встановлення миру в країні, а також примирення всіх громад і їхнє співробітництво на благо Православ’я в Україні». Тобто із цих слів можна зрозуміти, що Вселенський патріарх збирається дати томос для всіх (!) православних нашої держави, а не для якоїсь її частини. Представники ж делегації ніби пропонували дати автокефалію лише «канонічним», тобто УПЦ (МП).
Як далі складеться ситуація з наданням томосу, можемо лише гадати. Але, судячи з тієї інформації, яку маємо, складається вона зараз не на користь РПЦ й російської влади. Звідси така активність з боку останніх. Зокрема, її виявом є й поїздка делегації Новинського з чотирма митрополитами УПЦ (МП) у Стамбул. Але сумнівно, що ця делегація суттєво вплинула на патріарха Варфоломія. На сьогодні він дає зрозуміти, що ладний дати томос для православних України й тим самим ліквідувати розділення між ними.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/71624/
