0
"Прочерк", 08 липня 2019
Днями Черкащину відвідав Блаженнійший Митрополит Епіфаній. Предстоятель Православної церкви України побував у Свято-Іллінському родинному храмі-усипальниці Богдана Хмельницького села Суботів Чигиринського району та оглянув археологічні розкопки, які ведуться на місці поховання гетьмана.
У родинній церкві-усипальниці георадари зафіксували старовинний склеп. Фахівці припускають, що це поховання самого гетьмана, яке шукали понад 300 років. Проте археологам заборонили дослідити виявлені пустоти у Іллінській церкві, адже фахівці від культури бояться, що церква не витримає розкопок.
Черкаський журналіст Валерій Макеєв взяв ексклюзивне інтерв’ю уМитрополіта Православної Церкви України.
– Владико, скажіть, Ви тут вперше в Суботові на цих святих місцях? Сказали, тут у нас є купальня "Віра, Надія та Любов", джерела. Як Ви відчуваєте цю Віру, Надію, Любов, яка важлива так для усього українського народу?
– Саме тут, в храмі, в Суботові, в Свято-Іллінському храмі вперше, але бував на прощі в Холодному яру. Там ми збиралися декілька років тому на прощу. А саме тут, на цьому такому історичному священному місці - вперше. І воно справді викликає такі позитивні почуття. Унікальний історичний красивий храм, який навіть зображений на одній із купюр наших українських грошей. Тому це місце справді є унікальним для кожного українця.
– Що привело Вас сьогодні сюди, що Ви вислуховували таку доповідь фахівців стосовно розкопок імовірної усипальниці Богдана Хмельницького?
– Загалом я вже чую про ці ініціативи щодо розкопок, щодо археологічних досліджень ймовірного поховання Богдана Хмельницького. Тому що є багато різних версій щодо знаходження його останків і так далі, і різні гіпотези. Але є науковці з університету Тараса Григоровича Шевченка в Києві, які досліджували це місце, і стверджують, що саме в храмі, під храмом є певні місця, і це може бути місцем поховання саме гетьмана Богдана Хмельницького. І тому зараз ведуться певні такі дискусії у науковому середовищі, чи насправді там може бути поховання Богдана Хмельницького. І зараз ми бачимо, що за допомогою сучасних технологій визначають, що в центрі храму, можливо, є те поховання Богдана Хмельницького.
– От тільки що Вам доповідали, що є така нецікава версія, яка походила, як казав Шевченко, "від ляхів", від Польщі про те, що прах Богдана Хмельницького, коли зайшли сюди поляки за декілька років після поховання, вони запхали до пушки і вистрелили до вітру. Така нецікава версія. Але тривалі роки ходили легенди, що ні, це не так, Богдана було перепоховано. Тільки що Владика Іоан доповідав, що цілий місяць забальзамований Богдан знаходився в Чигирині, з ним прощалися козаки. І одна із версій, чому це відбувалося, власне, тому, що готували таке поховання. Як Ви вважаєте чи вдасться якось церкві вплинути на тих чиновників, на це світське життя, яке створює штучні перешкоди для такого дослідження, чи є в цьому правда, чи ні, стосовно поховання?
– Ми вважаємо, що справді ті гіпотези, які Ви озвучили, є неправдивими і недоказаними історично, і тому ми віримо, що справді можливо за допомогою Церкви, за допомогою науковців і з дозволу, відповідно, Української держави ми зможемо відновити нашу історичну справедливість. І віднайти те поховання нашого славного гетьмана Богдана Хмельницького. Але потрібно до цього докладати спільні зусилля як і Церкви, так і держави, так і науковців. Ми бачимо, що зараз є певні штучні перепони в цьому напрямку, але якщо будуть проведені і конференція, відповідно, в Києві, і науковці доведуть, що насправді можливо віднайти це поховання, і воно було саме тут, то я вірю, що ми досягнемо спільного успіху.
– Чи є у Вас якісь внутрішні почуття до цього, бо у нас, як на Черкащині кажуть, що Суботів, храм Свято-Іллінський - це таке "місце сили української нації". І для нас надзвичайно важливо, щоб місце поховання Богдана було знайдено, щоб ми ходили, знали, де йому вклонятись. І не просто саме місце поховання, тут багато навіть езотеричних досліджень, версій, що Богдан сам до нас прийде тоді, коли ми будемо цього гідні, коли будемо достойні, коли ми ствердимося як нація.
– Справді, це є місцем унікальним, і ми, українці, повинні досліджувати, віднаходити, доводити, бо, на жаль, до цього часу ми знаємо, що наша історія є суб'єктивною, переписаною, переосмисленою, а ми, як українці, повинні знати свою правдиву історію і стверджувати те, що ми маємо таку унікальну історію. Звичайно, що історія інколи бувала різною. Бувала і трагічною, але ми повинні знати правдиву нашу українську історію. Бо якщо ми не будемо знати цією правдивої історії, то не зможемо побудувати і наше добре майбутнє. Тому потрібно це досліджувати, потрібно надихатися, і потрібно писати свою справжню об'єктивну українську історію.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/76434/
