6"Depo.ua", 05 травня 2019
Наприкінці 1950-х кримським "чекістам" довелося докладати чималих зусиль, аби відвадити молодь від протестантських церков, які КДБ іменував не інакше як сектами
За офіційними (але закритими) даними КДБ, станом на кінець 1957 року на території Кримської області налічувалося кілька протестантських церков, до яких долучилися сотні людей. Було 14 общин євангельських християн-баптистів із 1713 парафіянами, дві общини адвентистів сьомого дня – близько 300 вірян та община християн віри євангельської, що налічувала близько 400 вірних. Для роботи по цих та інших "неканонічних" релігійних течіях апарат КДБ Кримської області мав у розпорядженні 31 агента.
Найбільше непокоїло співробітників КДБ те, що до протестантських течій долучається молодь, серед неї і комсомольці. У цьому зв’язку акцентувалася увага на діяльності груп п’ятидесятників: у Сімферополі, на чолі з Андрієм Коркосенком 1932 року народження, та у Феодосії, де курував Іван Вяжевич 1927 року народження. Саме до п’ятидесятників подалася, кинувши через це комсомол, 20-річна Галина Косько, що навчалася у Сімферопольському медичному училищі. Так само вчинила і її сестра - 23-річна Валентина, яка працювала на Сімферопольській ткацькій фабриці.
Утім, "здаватися" у КДБ не мали жодних намірів: діяльність панотців розслідували, молодь повертали "на путь істинну". Вдалося, наприклад, "перевербувати"17-річну Світлану Прикуп. Дівчина працювала телеграфісткою у 16-мі відділенні зв’язку Сімферополя, була "оброблена" протестантами й "втягнута в секту". До КДБ Прикуп потрапила у зв’язку з розслідуванням справи Андрія Коркосенка. Під час допитів "чекісти" провели з дівчиною "бесіду про неспроможність її переконань". Вочевидь, знайшли "потрібні слова", адже наступного дня Світлана вже сама прийшла до КДБ й заявила, що була в омані, а тепер вирішила розірвати стосунки з "сектою" та залишитися в Комсомолі. Цим "перевихована справа" не обмежилася, її було виведено у публічну площину: Прикуп написала про свої "помилки" замітку для газети "Кримський комсомолець".
Не меншого клопоту завдавала кримському управлінню КДБ й група п’ятидесятників Івана Вяжевича. Під час слідства по справі останнього 17-річні Надія Міц та Таїсія Дроботай на допиті розповіли, що раніше брали участь у суспільній роботі в школі, а тепер, після того, як долучилися до групи, не мають бажання зосереджуватися на мирських справах. Перебували у лавах групи також 15-річна Лідія Артамонова та 17-річна Лідія Гарбузова. Окрім того, серед п’ятидесятників були й колишні члени комуністичної партії: 38-річна лікарка феодосійського протитуберкульозного диспансеру Віра Шитько та 40-річна дружина військовослужбовця Антоніна Скиба. Обидві раніше були виключені з КПРС саме за "належність до сектантів".
У Севастополі КДБ розробляв протестантів Петра Дронова, Матвія Татуєва та Євгена Волкова. Про останнього "чекістам" стало відомо на початку 1956 року від агента "Пашкевича". Той інформував "органи", що Волков відвідує зібрання сектантів й проводить вербувальну роботу. За дорученням КДБ, "Пашкевич" встановив дружні зв’язки з Волковим й "дозволив втягнути себе у секту". Таким чином вийшли й на Дронова та Татуєва. "У гру" ввели також досвідченого агента "Григорьєва". І той свій досвід підтвердив, адже за короткий проміжок часу Дронов відрекомендував "Григорьєва" іншим учасникам групи як "посланця божого". У КДБ зазначали: завдяки тому, що агент обрав "правильну лінію поведінки".
"Посланець божий" "Григорьєв" тим часом старанно підводив Дронова під "кримінал", адже інформація, яку він надавав на протестанта, тягнула на статтю про антирадянську діяльність. Зокрема агент переповідав проповіді Дронова про те, що "життя на землі тимчасове, батьківщини тут у людини немає й захищати їм нема чого, тому зброю до рук брати не можна".
Особливу активність в діяльності Дронова та інших парафіян "органи" зафіксували у січні-березні 1957 року. Тоді саме відбувалася виборча кампанія до місцевих рад. Проповідники закликали одновірців не ходити на вибори. "Наближається голосування, й ми не маємо брати участь. Це буде перше випробування для віруючих", – переповідали нишпорки проповіді панотців. Зокрема, Волков 27 січня 1957 року у своєму "пророчому" виступі говорив: "Мені відомо, що Москві та її заправилам скоро буде погибель, тепер не треба нікого боятися, треба говорити про це голосно й усюди".
Зрозуміло, що далі терпіти таку "антисовєтчину" в кримському КДБ не хотіли. Усі троє були заарештовані й засуджені: Дронов – до 25 років таборів, а Волков і Татуєв – до 10 та 6 років відповідно.
Окрім прямого переслідування, співробітники КДБ вдавалися й до "профілактичних" заходів. Не без їхньої "допомоги" від феодосійської громади п’ятидесятників до общини баптистів відійшло до 30 осіб. Інша частина також коливалася до переходу. А у місті Старий Крим громада п’ятидесятників зменшилася з 30 до 12 людей.
З віруючими постійно проводилися бесіди за участі секретарів партійних організацій та керівників підприємств, де ті працювали. Крім того, для проведення антирелігійної пропаганди серед кримського населення використовувалися обласні газети, де публікувалися відповідні статті.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/75699/
