3
У Київські богословській семінарії ВСЦ ЄХБ існує бакалаврська програма навчання «Пасторсько-капеланське керівництво», на якій можна здобути професійну капеланську підготовку, а також щороку відбувається спеціальний навчальний семінар для діючих військових капеланів.
Так, 24-25 січня 2019 року Київська богословська семінарія приймала у своїх стінах діючих військових капеланів з усієї України на щорічному навчальному семінарі для військових капеланів ВСЦ ЄХБ.
Протягом двох днів навчання обговорювалися важливі теми діяльності капеланів. Цього року головним спікером семінару був Білл Апллтон, військовий капелан Військово-морських сил США, фахівець з питань лідерства і ПТСР, капітан 1-го рангу у відставці. Досвідчений військовий ділився з капеланами досвідом своєї 39-літньої служби у ВМС США (з них 28 років капеланом). Серед інших піднімались такі важливі теми: місія та функції капеланів у війську, особливо у зоні бойових дій; співпраця з командиром та взаємодія з солдатами; практична допомога військовим у побутових питаннях на лінії зіткнення; різні види стресів та різниця між посттравматичним стресовим розладом і черепно-мозковою травмою (схожість та відмінність симптомів); підтримка для товаришів та родини пораненого чи загиблого воїна.
З вітальними словами та підбадьоренням до капеланів звернулись ректор КБС Руслан Хмиз, пастор церкви «Преображення» Петро Марченко, старший капелан ВСЦ ЄХБ Василь Хіміч, директор «Пасторсько-капеланської програми» КБС Валентин Кореневич, президент ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк, президент ГО «Оливкова гілка» Брюс Кіттлесон.
Представники Центру морально-психологічного забезпечення, відділу взаємодії з військовими капеланами Збройних сил України капітан Андрій Мойсіяха та полковник Олександр Панасович Ковтач нагородили капеланів пам’ятними нагородами від Міністерства оборони України: медаллю «За сприяння Збройним силам України» та грамотами начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ.
Конференція завершилась молитвою благословення та прохання про Божу милість та охорону для капеланів.
Деякі капелани поділились своїми враженнями після навчання:
Капелан, викладач КБС на програмі «Пасторсько-капеланське керівництво» Олександр Петренко ( ….…Bth, ….MA ):
«Ми побратими і маємо спільну мету, схожі переживання, виклики та проблеми, робимо одну справу. Під час таких зустрічей панує особлива атмосфера, відчувається єдність і братерство. Ці зустрічі дають можливість обмінятись досвідом, навчитись чогось один від одного. Підготуватись, наскільки це можливо, до ситуацій, які можуть статися з нами під час нашого капеланства, як сказав Білл Апллтон, девіз капелана США – «Покликані служити», девіз українського капелана – «Бути поруч». Ми про це постійно нагадуємо собі та іншим капеланам».
Сергій Амелін, м. Дніпро, 36 бригада морської піхоти, капелан в госпіталі м. Дніпро, обласна лікарня Мечникова, військовий госпіталь м. Дніпро:
«Крім гарного братнього спілкування, ми мали можливість навчатись у людини з таким великим досвідом служіння. Звісно, ми обмінюємось досвідом один з одним, але послухати капелана з США, де інститут капеланства існує вже багато років, це зовсім інший рівень. Більшість часу мого капеланського служіння проходить в обласній лікарні ім. Мечникова міста Дніпро та у військовому госпіталі, куди потрапляють важкопоранені воїни. За ці два дні навчання я почув багато практичних порад, які зможу використовувати у своєму служінні як в госпіталі, так і в зоні бойових дій. Наше завдання – бути поруч, як сказав Білл Апллтон, ми вуха та очі командира».
Петро Жежера, капелан в 73-му морському центрі спеціальних операцій (73 МЦСпО), студент 1-го курсу програми «Пасторсько-капеланське керівництво» в КБС:
«Білл Апллтон не просто теоретик, він практик. Він наводив такі прилади, які я можу застосувати в своєму служінні. Як сказав Білл, інколи воїну, який переживає певні проблеми, не потрібно нічого говорити, просто побути з ним поруч, посидіти і помовчати. А далі розмова складеться. І те, що Білл говорив, часто було підтвердженням моїх власних здогадів та спостережень. Слова досвідченого капелана допомогли мені утвердитись в своїм роздумах, дали відповіді на якісь питання та розширили моє розуміння капеланського служіння. Також я побачив, в яких сферах мені ще потрібно працювати над собою».
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/faith_and_weapon/74525/
