6"Новое время", 01 січня 2019
Українцям доведеться знову і остаточно підтвердити європейський курс країни
Вовків імперіалізму потрібно вміти вираховувати, навіть якщо вони в овечих шкурах. Про це у своєму Погляді на всесвітню історію писав ще Джавахарлал Неру, один із лідерів індійського руху за незалежність. Для України, постколоніальної країни, яка не завершила боротьбу за свободу від колишньої метрополії, така установка надзвичайно важлива. Росія мертвою хваткою вчепилася у свою церковну мережу в Україні, розглядаючи її як розгалужений канал впливу. Російська православна церква — частина політичної системи РФ. Сам Путін порівняв РПЦ з ядерною зброєю.
Було б злочином дивитися на все це крізь пальці. Переговори про автокефалію почалися кілька років тому й у 2018-му вийшли на фінішну пряму. Вселенський патріарх Варфоломій і Синод прийняли рішення про незалежну українську церкву, відкинувши всі претензії Москви на Україну, як канонічну територію РПЦ.
Томос про автокефалію — немов ще один Акт проголошення незалежності. Його варто розглядати як найвагомішу частину державної стратегії. Її суть найточніше передає поєднання двох крилатих фраз Миколи Хвильового: "Геть від Москви! Дайош Європу".
Ми йдемо своїм шляхом. Угода про асоціацію і безвіз із Євросоюзом. Боєздатна армія і відмова від російського газу. Зміцнення позицій української мови і повернення до власної історії, ідентичності. Вихід із СНД і розрив договору про дружбу з Росією. Україна та ЄС наблизилися один до одного як ніколи — завдяки людям, які п'ять років тому вийшли на Революцію гідності, як точно зауважив у листопаді один з єврокомісарів. Додам від себе: жодна держава, яка не є учасником НАТО, не має таких близьких відносин з Альянсом, як Україна. А невдовзі, переконаний, парламент остаточно схвалить поправки до Конституції, які закріплять курс на ЄС і НАТО.
Проблеми виявилися глибшими, опір — сильнішим, рішення — складнішими
Однак наш вступ до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу так і залишиться мрією, якщо не зуміємо забезпечити критичної маси змін, необхідних для того, щоб відповідати всім критеріям членства. Темпи реформ зараз не такі, якою була швидкість, спроектована нами на старті. Проблеми виявилися глибшими, опір — сильнішим, рішення — складнішими. Так, вистояли і відновили економічне зростання. Проте більшість українців так і не відчули поліпшення добробуту, а рівень життя відновлюється повільно і нерівномірно в різних регіонах, соціальних і вікових групах. Ми створили нову антикорупційну інфраструктуру. У неї влили чималі фінансові ресурси, але поки що коефіцієнт її корисної дії мене, як і все суспільство, не влаштовує. У 2019-му ситуацію повинен змінити Вищий антикорупційний суд.
Складна головоломка
Найголовнішим є пакет рішень, покликаних прискорити економічне зростання, — від введення податку на виведений капітал до запуску цивілізованого ринку землі. Це дозволить залучити нові інвестиції, створити робочі місця і відчути нарешті користь від реформ.
Складну головоломку доводиться розв'язувати в умовах виборів. Ми живемо в такий час, коли вибори повсюдно стають випробуванням для демократії. Нам же складніше, ніж іншим: йде війна. Очевидна загроза реваншу проросійських сил, як відвертих, так і латентних. Уже можна спостерігати спроби проросійських кандидатів консолідуватися в єдину п'яту колону.
Ще одна небезпека — навала солодкоголосих популістів різних політичних забарвлень. Стартував аукціон обіцянок: одні кричать, що вдвічі знизять ціну на газ, інші перекрикують, що вчетверо, ще хтось, напевно, готовий заприсягтися, що зможе поставляти енергоносії безкоштовно.
Нещодавно хтось із опозиціонерів сказав, ніби бути популістом значить служити людям. Ні, бути популістом означає брехати людям. Бути популістом — це спекулювати на проблемах заради того, щоб прийти до влади за всяку ціну.
Завдання ж влади — міцно тримати геополітичний штурвал, поки Україна пройде вузьку протоку між Сциллою реваншизму і Харибдою популізму. Упевнений у мудрості українців, які не засумніваються в європейському та євроатлантичному курсі. Ба більше, — остаточно підтвердять його. В Європі — наше майбутнє.
Колонку опубліковано в спецпроекті НВ "Світ в 2019" за ексклюзивною ліцензією британського видання The Economist.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/74142/
