Найбільші в любові

14.07.2017 23:28 3

Після Пресвятої Богородиці і св. Івана Хрестителя, звичайно, це святі апостоли. З їхнього числа за особливі заслуги перед Богом і людьми, за велику ревність в проповідуванні Євангелія, за жертовну вірність Христові і любов до Нього і до вірних, Церква окремо виділила двох і назвала їх Першоверховними: це святі Петро і Павло.

У молитві за примирення, любов та викорінення ненависті є такі глибокозмістовні та мудрі слова: «Ти, Ісусе Христе, зв’язав Апостолів Твоїх союзом любові, тому і нас, вірних слуг Твоїх, до себе цим союзом прив’яжи, щоб ми виконували заповіти Твої, щоб ми один одного нелицемірно любили…».

Господь поєднав апостолів союзом любові, бо вони цього дуже прагнули і все для цього зробили, очистивши свої серця від усіх гріхів. Любов до Спасителя і вірність Йому до кінця привела св. Петра до розп’яття на хресті. Та яке велике смирення у цього вірного учня перед своїм Небесним Вчителем, що він вважав себе негідним бути розіп’ятим так як Ісус, тому випросив у катів розіп’яти його вниз головою.

А св. Павло з цієї ж самої великої любові радо підставив свою голову під меч ката.

Та не тільки страшна у муках смерть, а й вся проповідницька діяльність свідчила, що Першоверховні апостоли у всьому керувалися цим найвищим і найкращим почуттям, яке є природою Самого Бога. Потвердженням і найкращими явними результатами їхніх місіонерських подорожей і проповідей свідчили перші християнські громади, в яких всі вірні були поєднані з Христом і між собою любовю до тієї міри, що всім, що мали і чим володіли, жертвували для інших. Так, перша Єрусалимська громада була як одна дружня і свята сім’я. Тому навіть гонителі, добре придивившись і краще пізнавши християн, із захопленням говорили: «Ви подивіться, як між собою в чистій і щирій любові живуть християни, як вони стоять один за одного і допомагають всім».

… А що сьогодні доброго можуть сказати про нас і про наші громади (парафії) нехристияни? Трудно чекати чогось доброго, бо хіба за 25 років у нас, християн, духовно-моральне життя піднялося на високий рівень?! Хіба егоїзм, корупція, фальшування, крутійства, жорстокість, озлобленість, черствість, розчарування, розбрат, ненависть, ворожнеча і т. д., сьогодні між нами, християнами-українцями, не свідчать про уже сповнені пророчі слова Христа, «що (в останні часи –о.М.М) розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне»?! Так, за час нашої незалежності, ми відремонтували всі старі храми, багаточисельно звели нові , відкрили достатньо духовних шкіл і т. д., та, на превеликий жаль, не побудували добрих і щирих в любові взаємовідносин між нами . А храми, монастирі, духовні школи, великі відправи, прощі, тощо, це насправді лише декорація. Та й навіть катехизація, якою ми так тішилися і активно впроваджували повсюдно – це ще не євангелізація. Бо істинний учень Христа не той хто вірить в Нього, знає про Нього і Його науку, а той хто йде за Ним. Святі апостоли не просто проповідували, вони своїм святим життям свідчили свою віру, були світлом і освітлювали дорогу всім, що йшли за ними. Вони не лише вказували куди йти, а першими йшли і вели за собою вірних. Це і є реальна євангелізація. Власне вона міняє людину і суспільство.

Ми часто оцінюємо людину за її слова ( проповідь, науку), а важливіше, як вона сама живе згідно цих слів. Іноді високі духовні достойники закликають до щоденної Літургії і Св. Причастя, до молитви і читання Св. Письма. А хто і коли з них буде закликати поборювати гріхи в собі, очищувати своє серце від пристрастей і настановляти , як це здійснити , на основі глибоких наук святих , на основі їхнього власного досвіду, наслідування їхнього життя ? А тим більше, згідно власного особистого досвіду сучасних високих духовних достойників і лікарів душ людських ( поводирі це ж і є вчителі, які мають вчити інших того, чим самі живуть),щоби вірні побороли свої гріхи і очистили свої серця?! Хто і коли з них буде бити на сполох за дуже погані відносини між нами українцями і вчити, як їх направити в наших Церквах між нами християнами? Як же тоді можливо побороти нечесність, несправедливість і всяке фальшування в нашому суспільстві, щоби на краще змінити його, якщо про це не говорити, не викривати всі прояви зла, а тільки закликати до молитви і до відбування прощ? Як бачимо, на жаль, поки що ніяк. І вина за це все, як дехто каже, паде на всіх християн. Так, але не у всіх однакова міра цієї вини. Незаперечно, що найбільше винні поводирі, які в усьому мають подавати добрий приклад для наслідування своїм підлеглим, бо як говорить наше мудре прислів’я, що «слово повчає, а приклад потягає». Якби ми всі священнослужителі, а особливо ієрархи, у яких пряме і повноправне наступництво апостолів і великий авторитет, дійсно були (а істинні такими і мають бути!) першими в правді, чесності, справедливості, жертовності, а особливо в нелицемірній любові між собою, до своїх братів-співслужителів, підлеглих і вірних, і всі взаємовідносини будували б як батьки до рідних братів і сестер у Христі, як члени однієї Божої родини, в якої один Небесний Отець, то цим самим консолідували б і врятували б наше суспільство, націю, народ і державу, спасались би самі і спасали б всіх своїх духовних овець. На цю дорогу союзу любові з Христом і нашими ближніми християнами-українцями нас кличе наша віра і святі апостоли Петро і Павло, пам'ять яких вшановуємо. Якщо ми на неї ступимо і по ній підемо, то обов’язково дійдемо до щасливого завершення, до омріяної мети.

Святі Першоверховні апостоли, Петре і Павле, моліть Бога за нас !

Источник

Следующая новость
Предыдущая новость

У столичному Відкритому православному університеті відбудеться лекція афонських ченців На сайте Луганского университета УПЦ висит благодарность за «огромный вклад в дело победы нашей армии над ненавистной хунтой» УАПЦ обіцяє перевірку продажу монастиря Археологи виявили на Львівщині сліди монастиря княжих часів Беларусь не впустила из Украины главу Белорусской Автокефальной Православной Церкви

Публикации