Кіпрський годинник. Про рішення Кіпрської Церкви щодо України

20.02.2019 1:58 6

Кіпрський годинник. Про рішення Кіпрської Церкви щодо України

Архимандрит Кирил (Говорун)

"Лівий берег", 18 лютого 2019

Серед рішень інших Помісних Церков, які висловилися щодо Православної Церкви України, прийняте сьогодні на засіданні Синода Кіпрської Церкви, на мою думку, є найбільш серйозним і таким, що заслуговує на увагу. У тому числі через те, що воно, очевидно, стане орієнтиром для інших Церков, які теж збираються висловлюватися з цього приводу. Свого часу, на Всеправославному соборі на Криті у 2016 році Кіпрський архієпископ Хризостом виступив з найбільш яскравою доповіддю, яка містила найбільш ґрунтовну критику міжправославних стосунків. Так і тепер.

Фото: EPA/UPG Архієпископ Хризостом II

З позитива у сьогоднішньому кіпрському рішенні є таке. У першому ж параграфі згадується автокефалія Церкви України – без лапок і приставок т.зв. На грецькій церковно-дипломатичній мові це звучить як серйозний крок у сторону визнання. Звичайно, це визнання не буде повним без поминання предстоятеля цієї Церкви за літургією. Тим не менш, перший суттєвий крок у цьому напрямку зроблено. У кіпрському документі підтверджується ще одна підстава для української автокефалії: “Кожен народ має право разом із набуттям національної незалежності шукати для себе і церковної автокефалії".

Більшу частину документа складає критика спільних дій і рішень РПЦ і УПЦ МП (хоча самі ці церкви не називаються, але документ однозначно говорить саме про їх рішення) щодо загальноправославної єдності, а саме: 1) односторонні спроби зірвати Всеправославний собор під надуманими приводами відсутності консенсуса (нагадаю, що УПЦ МП виступила більш вигадливим критиком собора, ніж навіть РПЦ); 2) намагання використовувати Євхаристію та поминання інших Предстоятелів задля загальноправославного шантажа. Кіпрський синод підкреслює абсурдність цих рішень, ставлячи риторичне запитання: "Чи може таке бути, щоби одним церковним наказом можна було припинити дію Святого Духа у храмах під юрисдикцією іншої Церкви?” Кіпрська Церква чітко і правильно попереджає з цього приводу: “Божественна Євхаристія, через яку народ отримує освячення, має залишатися за межами церковних суперечок.” Керівництво УПЦ МП часто апелює до смирення. Ось що з цього приводу говорить Кіпрська Церква: "Припинення поминання Предстоятеля іншої Церкви, через будь-яку адміністративну чи юрисдикційну причину, не свідчить про православну чесноту смирення."

В останніх параграфах кіпрського документа йдеться конкретно про ПЦУ. З одного боку, визнається, що наміром Вселенського Патріархату у даруванні автокефалії Церкві в Україні (у документі ця назва використовується паралельно із назвою Церква України) було примирення і досягнення церковної єдності. Тобто не папізм, не рука держдепа і інші нісенітниці, які розганяються засобами масової церковної пропаганди. З іншого боку, зазначається, що ця мета ще не досягнута. Кіпрська Церква пропонує визначити випробувальний період для українських церков, щоб вони могли зблизитися одна з одною. Якщо у цей період зближення не відбудеться, тоді пропонується, щоб Вселенській патріарх скликав загальноправославний форум: собор або синаксис предстоятелів. Зазначається, що це має бути виключно ініціатива Константинополя як першої Церкви.

Фото: пресс-служба президента

У синодальному рішенні піднімається ще два питання: одне реальне, а інше, на мою думку, надумане. Реальне – це визнання заднім числом хіротоній, здійснених у розколі. З одного боку, документ підтверджує право Константинополя розглядати апеляції від інших церков, як це було у випадку бувшого митрополита Київського Філарета. Але з іншого боку, ставиться під сумнів визнання оптом хіротоній, здійснених цими особами під час їх перебування у розколі. Пряма цитата з документа: “Всі ми православні приймали заборону і анафеми проти деяких осіб, які відігравали ключову роль в українській кризі”. Я раніше неодноразово писав, що визнання заднім числом усіх хіротоній буде найголовнішою перепоною у рецепції нової Церкви. Кіпрська Церква саме про це й говорить.

Надумане ж питання міститься у передостанньому параграфі синодального рішення. Тут йдеться про “чутливість російського народа” щодо місця хрещення “його прародичів”. Кіпрська Церква закликає Вселенський патріархат “подбати про закріплення його [народа] певної відносної юрисдикції там”. Кіпрська Церква не пропонує жодної конкретної форми “закріплення юрисдикції”. Єдиний намір за цією незрозумілою ініціативою – надіслати позитивний сигнал Москві. Але одночасно реалізацію цієї ідеї Кіпр покладає на Константинополь, тобто робить її практично нездійсненою.

У підсумку можна сказати, що однозначний сигнал надіслано і Православній Церкві України. Тональність і лексика Кіпрської заяви загалом позитивна щодо ПЦУ. Її готові будуть повністю визнати, якщо вона продемонструє не лише на словах, але й на ділі готовність до співпраці і діалогу з іншими церковними групами в Україні. Спроби будь-якої групи всередині ПЦУ встановити монополію або приватизувати процес консолідації Православ’я в Україні контрпродуктивні і шкодять ПЦУ як всередині, так і назовні – з точки зору її визнання іншими Церквами. Власне, найбільший ворог ПЦУ – це ті, хто в ній тягне ковдру на себе, бо це аж ніяк не допомагає консолідації українського Православ’я. А Православні Церкви готові виділяти на консолідацію лише обмежений час. Якщо ПЦУ в нього не вкладеться, тоді можуть бути запущені інші механізми рецепції ПЦУ – більш болючі для неї. Годинник цокає.

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/74775/

Следующая новость
Предыдущая новость

Зарегистрирован законопроект о запрете абортов в Украине Где заказать дизайн интерьера? Недвижимость в Испании на выгодных условиях Сайт мегаразвлечений и суперпризов Доставка красивых цветов в Ирпене

Публикации