6Часто буває, що люди, зовсім не вникаючи в суть питання намагаються всіх «строїти», подібно більшовикам, намагаються загнати всіх інших «залізною рукою в щастя», точніше, в своє про нього уявлення. Наприклад, загнати в ту чи іншу партію, церкву, організацію, або ж - навпаки - перегородити шлях до чогось, нав'язати ті чи інші думки і поведінку, поділити світ на друзів і ворогів, з неодмінним шельмуванням останніх та відповідним принизливим лексиконом. Зазвичай, так діють люди, що ледве розбираються в питанні, в якому намагаються рулити. Як у Бродського в «Представлении»:
Входит некто православный, говорит: "Теперь я - главный.
У меня в душе Жар-птица и тоска по государю.
Скоро Игорь воротится насладиться Ярославной.
Дайте мне перекреститься, а не то - в лицо ударю”.
Не знаю жодного випадку, щоб такі дії призвели до позитивного результату, щоб хоч якось наблизили «аудиторію» до цілей місіонерів. Як правило, результат один – відторгнення, люди готові бігти куди завгодно, тільки не за «творцями щастя». З такими «помічниками» ніяких ворогів не потрібно. Але ж і відомий Швондер теж був людиною цілком щирою і горів ідеєю.
На жаль, моєму рідному місту Суми в цьому сенсі дуже не щастить. Ось і сьогодні, коли в серцях багатьох сяє радість Різдва і радість від здобуття єдності з тими, з ким ще недавно ми були розділені, на вулиці вийшли такі «помічники» єдності з прапорами, транспарантами і вимогами. Результат передбачуваний. Ті, з опонентів, хто замислювався про зустріч, про єдність, напевно зараз думають: «мені куди завгодно, але точно не туди! Точно не з цими!». Хтось бачить підтвердження того, що перед ними «ворог» – той самий недоброзичливий, який віддасть перевагу нагайці простягнутій руці. І нічого, крім відрази таке місіонерство не викликає.
Є розповідь з життя старця Силуана про те, як він розмовляв з одним з православних місіонерів на Сході й питав його: Ну як же у вас іде місія? – Дуже неуспішно. Китайці такі тупі, такі несприйнятливі, нічого не сприймають. – Силуан каже: А як же ви з ними поступаєте? – Ну, я йду в капище, і кажу їм: подивіться на своїх ідолів, скиньте їх, це камінь, це дерево, це бузувірство! – А що ж трапляється далі? – Вони мене з капища викидають і залишаються при своєму… – І тоді йому Силуан каже: А знаєте що: ви могли б піти туди, подивитися, як вони моляться, скільки у них благоговіння і благочестя, і покликати кількох з їхніх священиків і сказати: давайте сядемо на сходинки і поговоримо; розкажіть мені про свою віру… І кожного разу, коли вони що-небудь скажуть близьке до християнства, ви могли б їм сказати: Як це прекрасно! Але у вас чогось не вистачає. Хочете, я вам скажу? – і додати ту краплинку солі, яка може перетворити засолодкість того, що ви чули, в щось «смачне» і живе. Ось, якщо б ви так робили, поступово вони засвоїли б дуже багато чого з християнської віри; а коли ви їм говорите, що все, у що вони вірять – неправда, вони не можуть погодитися, тому що з власного досвіду знають, що багато – правда.
Цей епізод призводить митр. Сурожський Антоній (Блум). І у нього ж є чудова ідея, яка мені особисто дорога і близька: «Проти людини немає сенсу говорити; як тільки ви говорите проти людини, вона, зрозуміло, буде себе захищати, тому що всякому страшно бути знищеним, кожному страшно, щоб йому довели його неспроможність. Ніколи не кажіть проти свого співрозмовника, говоріть вище нього, так, щоби він слухав і виріс над собою і захопився б тим, чим він міг би бути, якби він тільки міг піднятися над своїм власним рівнем… Так можна говорити з будь-якою людиною». Дуже б хотілося, щоб ці слова почули опоненти по різні сторони «барикад», незалежно від своїх уподобань, переконань або думок.
Маю велику надію, що «місіонерам» вистачить мудрості і добра бачити в опоненті перш за все людину з її гідністю. Що адресатам провокацій вистачить мудрості і добра не відповідати агресією на агресію. А правоохоронцям і владі вистачить сил припиняти будь-які провокації і робити це мудро.
Нехай Господь допоможе і укріпить всіх нас! Пам'ятаємо, що Спаситель світу народився для всіх(!), В тому числі і для наших опонентів і навіть для тих, хто нам незрозумілий і неприємний.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/74198/
