6"DW", 17 січня 2019
Верховна Рада України конкретизувала процедуру зміни церковними громадами своєї юрисдикції. У закону чимало противників серед церковних ієрархів. Головна причина - страх за церковне майно.
Український парламент 17 січня з карколомною швидкістю ухвалив зміни до закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Законодавчі новації детально прописують процедуру зміни церковними громадами своєї юрисдикції. Адже таке право за громадами закріплене в законі з 1991 року, але як саме це має відбуватися було невідомо. У минулому це регулярно призводило до конфліктів між парафіянами. Особливо нагальним це питання стало після 2014 року, коли дедалі частіше окремі православні громади у центрі і на сході України намагалися перейти з підпорядкування Московського до Київського патріархату. За 5 років було зареєстровано близько 50 таких переходів. Чимало з них обернулися конфліктами між парафіянами, які хотіли переходу і тими, хто був проти цього. Здебільшого, віряни не могли поділити майно.
Ще на початку 2016 року група народних депутатів зареєструвала проект закону, який мав конкретизувати процедуру зміни церковної юрисдикції. Утім, три роки у депутатів не доходили до нього руки. Аж коли Православна церква України отримала томос про автокефалію, а вулиці українських міст прикрасили білборди "Томос для України", на яких зображений президент Петро Порошенко разом з главою Православної церкви України Епіфанієм, урядова коаліція у Верховній Раді терміново взялася за законодавчі зміни.
16 січня законопроект у новій редакції був зареєстрований, а вже днем пізніше схвалений одним голосуванням - і в першому читанні, і в цілому. Щоб це стало можливим, профільний комітет Верховної Ради вдався до процедурного трюку: депутати взяли зареєстрований ще три роки тому законопроект, скасували свій висновок від 2016 року і зареєстрували зовсім іншу редакцію документу. Днем пізніше законопроект вже схвалили.
Головними опонентами закону у Верховній Раді стали депутати від Опозиційного блоку, які традиційно підтримують Українську православну церкву Московського патріархату. Противники законодавчих змін називають їх "законом про церковне рейдерство". Це позначення чітко демонструє, про що насправді йдеться у церковних війнах між православними різних юрисдикцій - про майно.
Конфліктні ситуації навколо храму чи інших приміщень церковних громад здебільшого виникають у тих випадках, коли більшість парафіян вимагають переходу громади в інше підпорядкування, а священник - сам чи зі своїми однодумцями - відмовляється це робити. "Без священника перереєструвати громаду дуже важко. Але навіть якщо перереєструвати, як показує досвід, це ще не все. Нерідко УПЦ Московського патріархату подає до суду", - пояснив нинішні реалії директор "Релігійно-інформаційної служби України" Тарас Антошевський.
Вочевидь, ухвалені нині Верховною Радою зміни до закону, мають обмежити роль священників у прийнятті рішень про зміну юрисдикції. У новій редакції закону вказано, що загальні збори громад, у тому числі для розгляду питання про зміну юрисдикції, можуть скликатися її членами.
Річ у тім, що нині нерідко буває так, що в статутах громад зафіксовано, що таке право має виключно священник. Крім того, рішення про зміну юрисдикції громада за новим законом може ухвалити лише двома третинами голосів учасників загальних зборів громади. В разі, якщо статут громади передбачає мінімальну кількість учасників зборів для визнання їх повноважними, то двома третинами від цього кворуму. "Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюються не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту", - зазначено в новій редакції закону.
У початковій редакції законодавчих змін йшлося про рішення простою більшістю голосів. Більш високу планку автори закону встановили, врахувавши критику з церковного середовища.
Один з авторів закону Віктор Єленський у розмові з DW наголосив, що законодавці встановили і низку інших запобіжників, які мають мінімізувати конфлікти навколо юрисдикції. "Закон постійно посилається на статути релігійних громад. Ми не можемо громадам нав'язати, в який спосіб проводити збори. Крім того, члени громади, які висловлюються на зборах за перехід в іншу юрисдикцію, мають власноруч закріпити це своїми підписами", - пояснив депутат від "Народного фронту".
Як зазначив у розмові з DW церковний оглядач Тарас Антошевський, подекуди статути громад Московського патріархату переписувалися таким чином, щоби церковний центр - наприклад, УПЦ Московського патріархату - зберіг майно навіть в разі втрати контролю над громадою.
Наприклад, переписуючи будівлі громади на єпархіальні управління. У новій редакції закону депутати гарантували громадам, які вирішили перейти під нову юрисдикцію, збереження майна. "Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, застава, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни підлеглості у канонічних і організаційних питаннях", - йдеться у новій редакції закону.
Саме це положення, вочевидь, є ключовою причиною поспіху із законопроектом. Річ у тім, що вже впродовж наступних тижнів очікується державна реєстрація новоствореної Православної церкви України. Після цього буде розпочато процес поетапної реєстрації єпархіальних управлінь, а згодом і перереєстрації громад, які захочуть стати частиною цієї церкви. "Наступні два тижні - несесійні", - пояснив термінове голосування Віктор Єленський. Схоже, у великому майновому протистоянні між церквами відлік пішов на тижні.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/74376/
