3
На офіційному сайті УПЦ засідання Синоду названо "черговим", а в подальшій заяві Собору єпископів УПЦ вже "екстреним".
Засідання Синоду очолив митрополит Київський Онуфрій. "Сьогодні наш Синод зібраний для того, щоб обговорити одну дуже важливу проблему, яка повстала перед нами — проблему церковного стану в нашій Церкві, в нашій Українській державі", — оголосив на початку засідання митрополит Онуфрій, якого цитує сайт УПЦ.
Синод УПЦ продублював рішення Синоду РПЦ про заборону ("призупинення") клірикам брати участь у євхаристійному спілкуванні зі священнослужителями Константинопольського Патріархату, а мирянам — участь у таїнствах, що звершуються у храмах Константинопольського Патріархату.
Іншим рішенням Синод УПЦ ухвалив "скликати" і "провести Собор єпископів Української Православної Церкви в місті Києві 13 листопада 2018 року". Цим терміновим рішенням Синод фактично визнав, що зустріч архієреїв УПЦ з президентом України, про яку керівництво УПЦ оголошувало напередодні, спочатку не планувалась як офіційний церковний захід — Собор єпископів УПЦ. Керуючих єпархіями та вікарних архієреїв керівництво УПЦ зобов'язало листом від 8 листопада прибути 13 листопада лише "на зустріч... з Президентом України П.О.Порошенком". Тепер же, в день зустрічі, 13 листопада, Синод УПЦ переоформив її на Собор єпископів УПЦ — суто церковну офіційну подію.
Одразу ж Синод висунув і кандидатури секретаря раптового Собору єпископів УПЦ, а також членів Мандатної, Редакційної та Лічильної комісій.
В цей же день у Києво-Печерській лаврі було проведено Собор єпископів, який ухвалив заяву, в якій роз'яснює причину зриву зустрічі єпископату УПЦ з президентом України.
У заяві говориться, що президент, який ініціював зустріч, запланував її на 13 листопада 2018 року в приміщенні Національного центру ділового та культурного співробітництва «Український дім», тоді як глава УПЦ митрополит Онуфрій зібрав єпископат в іншму місці — в Києво-Печерській лаврі. Причому про це рішення було повідомлено президенту вже під час зібрання Собору єпископів у лаврі. Через це зустріч не відбулася. Фактично у її зриві винні обидві сторони, які визначилися своєю непоступливістю у виборі місця події.
На всяк випадок Собор підтвердив "свою готовність до зустрічі з Президентом України, але на церковній території".
Далі Собор єпископів, заслухавши митрополита Онуфрія "про виклики, що постали протягом останнього часу перед Українською Православною Церквою", ухвалив суперечливу постанову, яка дезорієнтує читачів.
Зокрема, першим пунктом у документі говориться, що УПЦ "є канонічною та визнаною Помісними Православними Церквами". При цьому не згадується, що особливого статусу у світовому православ'ї УПЦ не має і розглядається винятково як частина РПЦ.
В цьому ж пункті постанови зазначається, що УПЦ "принципово підтримує незалежність та територіальну цілісність України... та об’єднує як підконтрольні, так і непідконтрольні українській владі території, переживаючи разом зі своїм народом усі радощі й страждання". Однак таке твердження протирічить реальному становищу в УПЦ. Так, ціла низка єпархій УПЦ, що знаходиться в окупованих частинах України — в Криму і на Донбасі, уникає на своїх офіційних сайтах згадок про територіальну приналежність до України, а деякі — і про приналежність до УПЦ. Відомо, що Кримська єпархія УПЦ повністю відмежувалася від УПЦ та України в своїх офіційних документах.
Другим пунктом постанови зазначається, що УПЦ "є самокерованою, наділеною всіма правами незалежності та самостійності". Проте "усі права" незалежності та самостійності може мати лише автокефальна Церква — в УПЦ немає такого канонічного статусу. Для світового православ'я УПЦ є лише частиною РПЦ. Втім, далі в тексті тонко уточнюється, що під "всіма правами" маються на увазі ті, "які на сьогодні потрібні для плідного служіння Богу та народу України". Тобто ті, які узалежнюють УПЦ від Московського Патріархату.
У третьому пункті постанови декларується, що УПЦ "завжди послідовно виступала за зцілення розколу, за відновлення церковної єдності, тобто за єдину Церкву". Однак при цьому не уточнюється: подолання розколу і єднання розглядається саме в юрисдикції Московського Патріархату, про що очільники РПЦ і УПЦ недноразово публічно заявляли.
Четвертим пунктом Собор єпископів "виступає проти будь-яких спроб змінити назву Української Православної Церкви". У той же час нинішні активісти УПЦ, які наближені до її керівництва, зокрема Ян Таксюр і Дмитро Скворцов, відомі закликами "повернути церкві на Україні колишній статус екзархату, а УПЦ, яка впала у «ересь украинствующих», скасувати зовсім".
Наступними пунктами постанови єпископи УПЦ відкидають рішення Константинопольської Церкви щодо України, томосу про автокефалію і "вважають неможливим" своє залучення до цих процесів. При цьому "Собор єпископів закликає Константинопольський Патріархат до діалогу з Українською Православною Церквою за братньої участі всіх Помісних Православних Церков із метою соборного вирішення цієї проблеми". Але попереднім своїм рішенням від 25 вересня Синод УПЦ відмовився від діалогу з представниками Константинопольського патріарха. З огляду на це позиція УПЦ виглядає непослідовною.
Насамкінець Собор єпископів просить свого предстоятеля митрополита Онуфрія звернутися до предстоятелів помісних Православних Церков світу "з приводу кризової ситуації, що склалася в церковному житті України внаслідок незаконного втручання Константинопольського Патріархату". Також Собор закликає всіх своїх чад посилити молитви, зберігати єдність, "не боятися можливих випробувань".
Фото church.ua
