3
Офіційний сайт Церкви християн віри євангельської, 31 березня 2019
У березні 2019 року друком вийшла книга про долю християн віри євангельської у різні часи «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької Церкви». Її автор, молодий служитель з м. Дубно Олександр Геніш, більше трьох років працював у архівах, збирав інтерв’ю свідків (тих хто зазнав переслідувань радянської влади та був учасником пробудження), здійснив десятки поїздок.
Ми поспілкувалися з Олександром і запитали, що стало поштовхом до написання книги і що послужило основним матеріалом?
– Ще підлітком я почав вести щоденник, у якому записував свої думки та переживання. Потім, готуючись до проповідей, по кілька разів записував-переписував думки, намагаючись чітко їх сформулювати. Вірю, що так Господь готував мене до дослідницької роботи. А коли у газеті «Жива надія» надрукували першу статтю – це було моє свідоцтво про зцілення – раптом прийшла думка: це ж скільки тисяч невіруючих людей зараз можуть почитати про доброго Бога, який спасає! Навіть коли ти займаєшся своїми справами, «друкована євангелізація» триває. Тоді вирішив, що буду займатися журналістською та видавничою діяльністю.
– І одразу почав з богослов’я?
– Насправді ні. У студентські роки написав низку наукових статей технічного напрямку: аналіз досліджень, конкурсні роботи та інші публікації, у тому числі в закордонних виданнях. Бог явно благословляв і через кілька років спробував писати статті на богословські та релігієзнавчі теми. У рік Реформації вийшла в друк моя перша науково-популярна книга «Історія протестантизму на Дубенщині» обсягом 240 сторінок.
Про автора:
Олександр Геніш – магістр релігієзнавства, блогер, редактор газети «За віру євангельську». Народився 1993 року в м. Дубно. Рівненської обл. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування. Впродовж деякого часу працював інженером-конструктором у ПрАТ «Дубенський завод ГТВ», на даний час працює у ПрАТ «Рівнеобленерго». В 2018 році у Полтавському національному університеті ім. Короленка (кафедра історії) здобув спеціальність «магістр релігієзнавства», за додатковою спеціалізацією «консультант із соціально-політичних питань».
У місцевій церкві виконує служіння заступника керівника молоді, є відповідальним за дитяче служіння в Дубенському районі.
– Друга книжка має назву «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької Церкви». Чому обрав саме таку назву?
– Прообразом Церкви Христової є ізраїльський народ. У книзі «Вихід» він іде пустинею у супроводі Божої слави, яка проявлялась видимим чином: «над скинією була хмара Господня, а вночі був огонь у ній, на очах усього Ізраїлевого дому в усіх його подорожах!» (Вих.40:37).
Стовп вогню – це присутність Божа. В той самий час словосполучення «хмара диму» викликає певні асоціації з міфами та лжевченнями, які у радянські часи розповсюджувалися навколо п’ятидесятників, створюючи містичний образ секти. Церква зазнавала тиску ззовні з боку безбожної влади, презирства від «старшого брата», а з середини – руйнівної роботи через проникнення туди агентури спецслужб, через імітацію духовності та поширення усіляких лжевчень. В тумані цього «диму» розповсюджувалися чутки, що серед п’ятидесятників поширені самогубства, калічення і, навіть, вбивства, що вчиняються під впливом релігійного фанатизму і мають характер жертвоприношення. У радянських ЗМІ п’ятидесятникам приписувалась сумнівна честь бути першими за кількістю психічнохворих.
Натомість ті, хто крізь туман стереотипів, оцінок та суджень наближався впритул до «вогняного стовпа» були вражені його силою, світлом та величчю – в один голос стверджуючи: «це чудо Боже!», вони назавжди залишалися в рядах «містичної секти». Надприродна складова п’ятидесятницького руху ще й досі викликає непорозуміння, а подекуди й глузування, з боку навколишніх. Цим питанням у книзі відведена особлива увага.
– Хтось скаже: «Ти християнин, і чи можеш бути об’єктивним?»
– Для того, щоб бути об’єктивним у книзі наведено погляди на ці явища радянської влади: уповноважених, спецслужб (у тому числі використано нещодавно розсекречені архівні документи). Також є свідчення та аналіз подій, так би мовити із середини, з вуст п’ятидесятників: це – спогади й коментарі тих, хто був носієм та свідком дій надзвичайних дарів Святого Духа. Зрештою, ми звертаємось до Священного Писання, де відшукали аргументи та пояснення на користь духовних проявів.
– У якому жанрі написана книга?
– Це наукове видання, але разом з тим, сподіваюся, читати книгу буде цікаво і звичайному читачеві. Заради читабельності старався використовувати і публіцистичний стиль. У книзі багато цитат та спогадів, які передані дослівно та виділені окремим шрифтом і кольором. Також видання вміщає більш як двісті ілюстрацій та фото, здійснено 423 посилання на джерела (з них більш як 30 – на іншомовні видання, понад 100 – на документи ГДА СБУ та обласних архівів).
З анотації: «Книга містить історичний матеріал з описом п’ятидесятницького руху від моменту його виникнення до сьогодення. Уперше детально розглядаються взаємовідносини УПА з євангельськими християнами та їхня участь в антирадянському підпіллі. Висвітлюється діяльність органів КДБ щодо п’ятидесятників. На прикладі Рівненської та частково Волинської областей показана реалізація державної політики на місцях. Як наслідок і логічне завершення безперервної атеїстичної та репресивної політики влади щодо віруючих є підрозділ про еміграційний рух.
… автор приділяє увагу п’ятидесятницькому досвіду, акцентуючи увагу читача на надприродній складовій п’ятидесятницького руху – надприродних духовних проявах та дарах Святого Духа. Не залишено поза увагою й основні історичні віхи та особливості харизматичного руху, який здійснює помітний вплив на сучасний стан п’ятидесятництва, спричинюючи загрозу його власній ідентичності».
– Олександре, хтось допомагав тобі із написанням книги? Адже це масштабна робота.
– Поточне видання є самостійним та незалежним дослідженням, як і, власне, сама ініціатива. Звісно, що на шляху реалізації ідеї Бог посилав окремих людей, без яких видавництво книги було б неможливе. Окремо, хотів би згадати Ольгу Підлужну – коли я виношував задум написати невеличку історію своєї помісної церкви, вона певною мірою надихнула мене до подальших історичних досліджень. Також для продовження досліджень потрібен був доступ до архівів СБУ. І я був збентежений: куди іти, як діяти? Вирішив молитися. І, знаєте що? Того ж дня зі мною зв’язалась людина, яка не тільки знала відповіді на мої запитання, але й мала зв’язки у потрібній установі.
Те ж саме із пошуком коштів на друк – допомога прийшла з тієї сторони, з якої я й не очікував. І що цікаво – у необхідний час, і в потрібній кількості. І таких моментів було чимало.
Найдивовижніше в усьому цьому процесі бачити руку Господню. Складаючи до купи окремі історії-пазли, раптом бачиш як перед очима вимальовується дивовижна картина великого Божого задуму! У такі хвилини приходить розуміння, що всі події у твоєму власному житті відбуваються не просто так, що в той чи інший момент часу певні люди з’являлися не випадково – вони теж входили в цей Божий задум. І на серці звучить: «Soli Deo Gloria» – вся слава належить Богові!
– Однією з особливостей книги є розділ про п’ятидесятницький досвід. Що мається на увазі?- П’ятидесятники – люди незвичайні тим, що у їхніх зібраннях практикуються речі, які належать до таємничої, надприродної сфери. Наприклад, тут можна почути, як людина молиться на мові, якої ніколи не вивчала, чи як зовсім незнайома тобі людина, розповідає таємниці твого серця, або ж дізнатися про те, що чекає тебе в майбутньому. І хоча такі речі не є самоціллю чи повсякденними явищами, проте вони все ж таки час від часу трапляються серед п’ятидесятників (як колись траплялись в першоапостольській церкві – Дії 2:1-21; Мр.16:17,18; 1Кор. 14).
Коли я працював над книгою, чув багато дивовижних свідчень про подібні явища. Хтось згадував моменти, коли віруючі під забороною атеїстичного керівництва збиралися на вечірні молитви, а Дух Святий через пророче слово звіщав, що через годину на те місце прийдуть представники з органів влади. І поки вони приходили – віруючих вже там не було. Або ж, як під час зібрання Дух Святий відкривав таємні гріхи людини чи її справжні наміри.
– А чиї свідчення можна прочитати?
– Тут ви знайдете факти з життя та розповіді про дію дарів Святого Духа наших сучасників. Нині вже покійного Григорія Філімончука, а також чинних служителів Віктора Вознюка, Олександра Попчука, Віктора Куриленка, Анатолія Кліновського, Дмитра Березюка, Василя Кравчука, Ростислава Шкіндера, Василя Боєчка та інших.
– Окремий розділ ти приділив харизматичному руху. Чому?
– Так, це одна з тих тем, що викликають у мене особливе зацікавлення, адже харизматичний рух здійснює помітний вплив на п’ятидесятництво. Дослівно назва розділу звучить так: «Харизматичний рух. Випробування класичного п’ятидесятництва». У ньому опубліковано документи 1998-2000-х років, де наше братерство, зокрема, Рівненщини та Одещини, висловлює своє занепокоєння ситуацією, що склалася, вживає ряд заходів, щоб якось запобігти небажаним явищам у п’ятидесятництві, які були привнесені туди харизматичними вітрами. Загалом у контексті цієї теми книга розповідає як виник харизматичний рух у світі, як він зароджувався в Україні, а також в якому стані знаходиться зараз. Враховані останні події, наприклад, результати тогорічного пасторського Саміту в Сакраменто «Аналіз харизматичного руху на пострадянському просторі».
Скажу відверто, що досліджуючи цю тему (а у ході досліджень довелося поспілкуватись з пасторами та єпископами, котрі стояли біля витоків цього руху в Україні), я дещо змінив свою думку стосовно харизматичного руху. Бо був і позитивний вплив. Хоч загалом, описуючи цей рух, я використовував критичний підхід. Також у розділі «П’ятидесятницький досвід» є підрозділ «Духовна маніпуляція, зловживання дарами та владою в Церкві». Вважаю, що говорити про негативний досвід також варто, адже і він є корисним та повчальним.
– У чому головна особливість книги?
– Непевно, це – матеріали про діяльність органів КДБ щодо п’ятидесятників. Вони займають основну частину книги. Уперше опубліковано десятки нещодавно розсекречених документів спецслужб, які свідчать про те, яким чином працювали органи держбезпеки стосовно «сектантів», як здійснювалось вербування. Також подаються графіки і статистика агентів, наводяться агентурні імена цих осіб, їхні таємні цілі, методи роботи і так далі. Можливо, хтось вважатиме за недоцільне публікувати подібного роду матеріали. Але моя мета, як автора, була не звинуватити окремих людей у співпраці з владою чи інших сумнівних справах, а подати для нинішнього покоління повчальні уроки, озброїти його необхідною інформацією, щоб в майбутньому не повторювати помилок минулого. Адже, як показує дослідження, деякі методи спецслужб продовжують діяти й сьогодні.
– З падінням «залізної завіси» церква пережила хвилю еміграції, і цьому щось передувало. Яку ціну довелося заплатити віруючим за бажання виїхати?
– У розділі «Еміграційний рух. Боротьба за право на виїзд» йдеться про радянські часи. Станом на 1979 р. кількість тих, хто заявив про своє бажання емігрувати досягла 30 тис. осіб! Віруючі люди по всьому Союзу, а особливо у Західній Україні, писали заяви до керівництва компартії з проханням дозволити їхнім сім’ям виїхати за кордон. Зрозуміло, що влада не йшла на такий крок, бо це означало б погодитись, що в СРСР дійсно існують переслідування за релігійними переконаннями, що ніякої свободи совісті тут немає.
Попри глухість влади п’ятидесятники, так само як і баптисти, продовжували апелювати до Заходу, збирати матеріали про переслідування та дискримінацію віруючих. Усілякими шляхами передавали їх правозахисникам, дисидентам, представникам американського уряду, Комітету з прав людини при ООН тощо. У ЗМІ з’являлися статті, виходили радіопередачі з переданими повідомленнями про правдивий стан віруючих у Радянському Союзі. Безчинства та знущання радянської влади, звичайно ж, порушували Статут ООН і усі норми міжнародного права. Це ще більше загострило ненависть органів влади до «сектантів», оскільки розцінювалась така інформація як «наклеп на радянську дійсність», «буржуазна пропаганда», «ідеологічна диверсія», яка ганьбить державу на світовій арені.
На початку 80-х розпочинається новий етап взаємовідносин органів КДБ щодо п’ятидесятників – будь-якою ціною придушити еміграційні настрої, дискредитувати активних «підбурювачів» в очах своїх одновірців. За ініціативними п’ятидесятниками встановлювався тотальний контроль: в їхні будинки встановлювали електролічильники з вмонтованими «жучками» для прослуховування. Такі ж пристрої вмонтовували в стаціонарні телефони, лампи для обігріву тощо. За особливо «небезпечними» активістами вели спостереження у сусідніх будинках, призначали окремих співробітників спецслужб, які декілька разів на день приходили змінювати касети у записуючих пристроях.
З метою дискредитації віруючих перед суспільством, генконсульством та одновірцями, у республіці було «виявлено і взято в оперативну розробку» десятки «підбурювачів еміграційних настроїв». В місцевих виданнях з’являються нищівні статті про таких осіб, фрагменти з таких публікацій ви знайдете на сторінках книги.
Керівники церков мали неоднозначну позицію у цьому питанні, деякі лідери відверто називали це політикою і навіть відлучали тих активістів, які всіляко поширювали еміграційні настрої серед населення. Своїм же вірянам наказували не мати ніякого спілкування з такими «віровідступниками». Лідери не реєстрованого братства, наприклад, вирішили поставити цю потребу перед Богом і отримали доволі цікаву відповідь. Вона означала, що керівники братерства не мають втручатися в еміграційний процес – за цим слідкує Бог.
– Олександре, видання книги сьогодні – справа недешева. Де знайшли кошти на її друк?
– Насправді, друк є лише одним з етапів у видавництві. Для того, щоб книга побачила світ необхідно пройти чимало інших етапів: починаючи від збору інформації (а це безліч відряджень, поїздки в архівні установи, відвідування людей, копіювання матеріалів і т.д.) і закінчуючи її опрацюванням та впорядкуванням – редагуванням тексту, його рецензуванням, обробкою фото, комп’ютерною версткою, дизайном обкладинки тощо. Все це вимагає певних затрат. Отож, якщо монетизувати увесь процес від самого його початку, він, напевно, обійдеться у чверть мільйона гривень (до 250 тис. грн).
Найбільш дороговартісним етапом, звісно, є сам друк, який було здійснено, переважно, на кошти окремих спонсорів – в основному емігрантів, що мають безпосереднє відношення до вітчизняного п’ятидесятництва та зацікавлені у його розвитку. Всі ці особи зазначені на початку книги. Решту етапів, які зустрічалися на шляху дослідження, було пройдено за рахунок власних витрат.
– Чи плануєш продовжувати дослідницьку роботу?
– Напевно. Уже надійшло декілька пропозицій щодо дослідження п’ятидесятництва у інших регіонах країни. Утім це поки що тільки плани. На завершення скажу, що дуже щасливий з того, що Бог дозволив мені провести ці дослідження на Його ниві. Сподіваюся, що книга стане в нагоді як студентам богословських вишів, так і знайде своє місце у домашніх бібліотеках багатьох віруючих людей.
Коментар
Віктор Вознюк, завідувач відділу освіти УЦХВЄ:
– Такі видання як книга «В стовпі вогню та хмарі диму: з історії п’ятидесятницької Церкви» допомагають нам більше аналізувати сьогодення через призму історії, а також правильно зорієнтовуватися в майбутньому, використовуючи дорогоцінні історичні уроки. Автор працював в спец. Архівах і на прикладі документів розповідає про те, як християни твердо стояли у вірі, надіялись на Господа і на силу Духа Святого. Окрім того, значна частина книги присвячена локальному регіону – Дубенщині, що, безсумнівно, збільшує цінність цього видання.
Дана книга також отримала рекомендацію від відділу освіти УЦХВЄ для читання в рамках нашого братерства, і не тільки. Зичимо для Олександра Геніша рясних Божих благословінь, а також подальших успіхів в творчості, щоб не обмежувався тільки цією книгою, яка, до речі, є не першою у його науковому доробку. Рекомендуємо придбати цю книгу для кожного служителя.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/75289/
