18"Радіо Свобода" / "Донбас реалії", 26 жовтня 2018
Правозахисники виявили численні факти релігійних переслідувань в ОРДЛО. Про це йдеться у новому звіті «Свобода віросповідання під прицілом» від Інституту релігійних свобод. Як на підконтрольних угрупованням бойовиків «ДНР» та «ЛНР» територіях знищують церкви? Навіщо роблять «перереєстрацію» та «перепис» вірян? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили пастор, перший заступник голови Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Ігор Бандура та виконавчий директор Інституту релігійних свобод Максим Васін.
– Максиме, ви презентували доповідь «Свобода віросповідання під прицілом» про ситуацію зі свободою совісті на непідконтрольних територіях Донбасу. Попередній звіт «Коли Бог стає зброєю» був ще у 2015 році. Чому саме зараз ви підготували цю доповідь?
Максим Васін: Із 2015 року минуло багато часу, це три роки, ситуація дуже стрімко змінюється. Ми хотіли показати, яка наразі тенденція. Той звіт фіксував багато дуже тяжких злочинів на ґрунті релігії: тортури, вбивства вірян, катування священиків з боку окупаційної влади й фізичне насильство.
Наразі у цьому новому звіті ми більше говоримо не про тих людей, які постраждали та виїхали з ОРДЛО, а тих, які залишилися на окупованих територіях і продовжують страждати від релігійних переслідувань.
Міжнародне співтоваритство має побачити, що не слід ігнорувати ситуацію з правами людини зі свободою віросповідання на окупованих територіях сходу України. Віряни страждають, церкви переслідувані й міжнародна спільнота мусить спонукати російську владу й підконтрольні Росії окупаційні адміністрації припинити ці переслідування й відновити свободу віросповідання на Донбасі.
– У чому виражаються ці утиски?
Максим Васін: Буквально свіжа інформація про те, що окупаційна влада ОРЛО змушувала до «перереєстрації» усі релігійні організації та проголосила, що без неї буде «заборонена» будь-яка релігійна діяльність. Але виявилось, що після спливу кінцевого терміну «перереєстрації» 16 жовтня усім євангельським церквам цього регіону було відмовлено у «реєстрації», вони опинилися поза так званим «законом» і вже було проголошено окупаційною владою Луганська, що громади, які діють без «реєстрації», будуть «позбавлені» їхніх молитовних будинків, храмів і навіть «заборонено» збиратися у приватних оселях.
– А як вони збираються це контролювати?
Максим Васін: Ми тепер вже з експертної точки зору можемо сказати, що ця «перереєстрація», на нашу думку, була використана з метою збору інформації, щоб зрозуміти, скільки є релігійних громад, де вони збираються, їхні адреси, кількість членів громад. Зробити «перепис», як це було у радянські часи. Представники так званих «МГБ» роблять облави на молитовні будинки, переписують вірян, їхні домашні адреси, тож вони тепер можуть прийти не тільки у молитовний будинок, а й в приватне помешкання. Тепер вони можуть контролювати в ОРЛО заборонені зібрання релігійних груп у кількості 5 осіб. Тобто звичайна родина вже може підпасти під цю «заборону».
– Із чим пов’язуєте такі утиски? Загалом це – протестантська хвиля у християнстві на окупованих територіях, чим вони не вгодили?
Ігор Бандура: На наш погляд, є декілька причин. Основна – що баптистські, євангельські церкви цінують свободу і власну незалежність. Тож будь-який режим, який хоче домінувати над людьми, будь-яка країна, де держава ставиться понад інтереси окремого громадянина, завжди підозріло ставиться до євангельських церков.
Я думаю, є певні гібридні впливи, які пов’язують баптистів, євангельських християн з активною позицією підтримки України, і, звичайно, це використовується у пропаганді. Сама «перереєстрація», як нам видається, є спробою відірвати церкви від української спільноти, він наших союзів, наших об’єднань для того, щоб вони могли засвідчити повну лояльність тимчасовій так званій «владі».
– Як збираються євангельські християни, баптисти у таких умовах? Чи продовжують збиратися й займатися духовною, гуманітарною діяльністю?
Ігор Бандура: Парадокс ситуації у тому, що значна частина євангельських вірян наших церков залишилися на окупованих територіях і включилися у допомогу людям. Церкви, які відкрито декларували акт милосердя, людинолюбства, після того їх звинувачують в екстремізмі й ворожості. Багато вірян зараз зі здивуванням згадують радянські часи.
Віряни не хочуть збиратися у неділю в домі молитви, якщо вони знають, що можуть увірватися на богослужіння озброєні люди, покласти лицем усіх на підлогу, переписувати паспортні дані, допитувати служителів, «конфісковувати» майно. Тому багато церков прийняли рішення не збиратися у домах молитви. А тепер після того, як усім відмовили в «реєстрації», перед ними стоїть серйозне питання, як їм далі продовжувати жити.
Про те, які можуть бути варіанти, ми публічно не говоримо, тому що це питання їхньої безпеки та життя, але ми не сумніваємося, що вони знайдуть варіанти, як залишатися християнами, як практикувати свою віру й турбуватися про себе та інших.
– Максиме, як сказано у вашому звіті, «євангельські християни, парафіяни УПЦ КП, свідки Єгови й греко-католики стали основними мішенями переслідувань в ОРДЛО. Як ви гадаєте, чому саме ці організації?
Максим Васін: Ми бачимо за результатами дослідження, що окупаційна влада копіює у своїй релігійній політиці підхід, який здійснює російська влада як взагалі в Росії, так і в окупованому Криму. Ця політика ґрунтується на ідеології «русского мира», де керівною релігією є православ’я в єдності з Московським патріархатом. І проблема якраз у політизації православ’я. Це як православний фундаменталізм, коли один з бойовиків «ДНР» публічно засвідчив журналістам на відео, що він взяв в руки зброю для того, щоб на Донбасі була православна «держава».
– Що за процеси відбуваються в Російській православній церкві, що за войовничість? Виходить, що на цій території в ОРДЛО усі інші церкви знищуються, а РПЦ штучно підноситься над іншими?
Максим Васін: Я би тут не став приділяти занадто багато уваги саме РПЦ. Я думаю, це не церковна політика, це ідеологічна заангажованість окупаційної влади. Вони копіюють практику Росії та вважають, що всі інші церкви, конфесії, релігійні меншини загрожують їхній безроздільній «владі». Окупаційна влада хоче зміцнити свої позиції, хоче позбутися будь-яких чинників, які б могли якось поставити під сумнів їхню безроздільну, свавільну, безконтрольну й незаконну владу.
– Хочу зазначити, що у так званій «конституції» «ДНР» говориться про те, що жодна релігія чи ідеологія не можуть встановлюватися як державні чи обов'язкові, релігійні об’єднання відділені від «держави» й рівні перед «законом». Але по факту бачимо інше ставлення.
Максим Васін: Насправді це тільки на папері. Це – не закон, на окупованих територіях немає верховенства права, справедливого судочинства, легітимної влади, на відміну від Криму, де внаслідок незаконної анексії Росія взяла на себе юридичну відповідальність за все, що там відбувається. І можна звертатися до міжнародної спільноти та відстоювати свої права. Але в ОРДЛО немає законної влади, Росія де-факто контролює цю територію, але юридично не бере на себе відповідальність за все, що там відбувається.
– Усі альтернативні віросповідання угруповання «ДНР» та «ЛНР» називають «сектами». Що таке секта?
Максим Васін: Це поняття треба розрізняти як наукове й світське. У науці поняття секта означає, що щось відокремилось від чого більшого. І, наприклад, в США в судовій практиці слово «секта» вживається для позначення релігійних меншин і не має релігійного контексту, як в Україні чи в Росії.
– Спадщина радянських часів?
Максим Васін: Можливо, так. А також у медіа ці шаблони, стереотипи дуже активно використовувалися. Проблема у тому, що у нашому медіапросторі слово «секта» набуло негативного терміну.
Насправді в українському законодавстві немає визначення поняття секти. У нашому законодавстві та в міжнародних документах так само, Українська православна церква КП, Греко-католицька церква, євангельські церкви, баптисти, адвентисти й так далі є повноправними церквами, й релігійні організації мають ті ж самі права. Тому використання терміну «секта» більше схоже на розпалення релігійної ворожнечі, ніж на передачу якоїсь суті.
– На початок 2014 року Донецька область була однією з найбільш поліконфесійних територій, існувало майже 1800 релігійних організацій, серед них 366 церков євангельських християн. Скільки зараз євангельських вірян на окупованих територіях?
Ігор Бандура: Я не можу сказати за всі євангельські церкви. Якщо говорити за церкву, яку я представляю, у Донецькій та Луганській області у нас було понад 200 церков і близько 12 тисяч членів церков – дорослих охрещених людей. Якщо взяти всю спільноту, то можна множити на три. Наразі на окупованих територіях лишилося десь 5 тисяч членів церков.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/73227/
