12
Литовський історик, викладач Вільнюського та Шяуляйського університетів, президент Асоціації істориків Литви і України доктор Алдона Васіляускєне часто відвідує Україну. Як каже вчена, Україні, зокрема, історії Української Греко-Католицької Церкви, вона присвятила своє життя. І вона перша громадянка Литви, нагороджена орденом княгині Ольги.
Як жартує пані Алдона, її прізвище звучить по-василінськи – колись це зауважив професор о. Порфирій Підручний. Тому її життя не могло не бути пов’язаним з УГКЦ.
Кореспондент РІСУ поспілкувалася з вченою, коли вона нещодавно побувала в Івано-Франківську на науковій конференції з нагоди 400-річчя Василіянського чину. До слова, спілкується вона виключно українською мовою.
«Все почалося 1985 року, коли я почала їздити Україною, — розповідає пані Алдона. – Тоді я збирала матеріали до своєї дисертації, тема якої стосувалася другого Литовського Статуту, прийнятого 1566 року і який розповсюджувався у вигляді рукописів польською, латиною та слов’янською мовами. Діяв Статут, власне, на території України в часи Люблінської унії. Я ж мала на меті віднайти якомога більше рукописів саме слов’янською мовою. Після захисту, моя дисертація була перекладена українською мовою і видана як науковий посібник у Львівському університеті».
Працюючи над своєю науковою роботою Алдона Васіляускєне побувала у багатьох українських містах, розшукуючи матеріали у бібліотеках, архівах, музеях. Також її запрошували до участі у наукових конференціях, де вона виступала з доповідями.
«Коли Литва отримала незалежність, я почала працювати конкретно над католицькою тематикою, — продовжує пані Алдона. – Почала шукати зв’язки литовців, членів Академії, католиків, з українцями. Віднайшла чимало унікальних матеріалів, пов’язаних з кардиналом Йосипом Сліпим. У Литві зберігаються його листи матері одного священика, яку він знав, перебуваючи у засланні і яка рятувала йому життя, надсилаючи через Червоний Хрест ліки. Є також і свідчення періоду, коли кардинала визволили з неволі і він поїхав до Риму та розпочав свою діяльність. Познайомився з вченими литовцями. Один з них — Паулюс Ятуліс допоміг опрацювати видання з Ватіканського архіву».
У 2000 році Алдоні Васіляускєне запропонували долучитися до створення Асоціації литовсько-українських істориків. Разом вони досліджували часи підпілля УГКЦ і як один одному допомагали. Чи не найбільшу увагу приділяли монашому Чину св. Василія Великого. Бо про його діяльність майже нічого не знали.
«У дослідженні діяльності Василіанського чину мені дуже допоміг отець Павло Яхимець, настоятель монастиря ЧСВВ св.Йосафата у Вільнюсі. Ми організовували наукові конференції, зустрічі вчених, педагогів тощо, — наголошує пані Алдона. – Хоча мали чимало перепон, нам вдавалося співпрацювати. Багато хто не вірив в успіх таких зустрічей, конференцій, але нам вдавалося збирати великі аудиторії, до прикладу, як у театрі ім. М.Заньковецької у Львові. Під час однієї з конференцій познайомилися з японським вченим, який дуже зацікавився нашою працею. Також професоркою з Китаю та професором з Італії, який захистив дисертацію на тему про Василіанський чин».
Завдяки співпраці литовських та українських науковців налагодилася співпраця також між Шяуляйським та Львівським університетами. Відбувався обмін студентами, вони проходили спільні наукові практики в Україні чи Литві. Видавалися монографії на основі матеріалів наукових конференцій. Саме тому Алдона вважає дуже важливими такі спільні зустрічі. «Адже маємо знати свою історію, бо це дуже важливо для нашого майбутнього», — наголошує вона і запевняє – буде працювати ще плідно і багато, допоки вистачить сил і наснаги.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/events_people/68976/
