3
Протягом інтерв'ю митрополит Антоній акцентував увагу на тому, що збройний конфлікт в Україні був обумовлений внутрішніми чинниками країни. Про зовнішню агресію не йшлося. За словами владики, УПЦ (МП) «з самого початку військового конфлікту обійняла послідовну миротворчу позицію, підтримуючи при цьому незалежність і територіальну цілісність України, про що зазначено в офіційних церковних документах». А те, що «Церква в умовах, що склалися, намагається бути з людьми, з громадянами України, по обидві сторони лінії фронту, незалежно від їхніх політичних чи ідеологічних поглядів... це слід цінувати», оскільки це «зберігає можливість для діалогу» і дозволило, зокрема, сприяти обміну полоненими.
Говорячи про міжконфесійні конфлікти, владика Антоній сказав: «Ми з самого початку відмовилися від агресивної риторики. Проблеми в нас виникають, головним чином, тільки з однією конфесією. Я маю на увазі УПЦ КП. Саме вони є ідеологами захоплення наших храмів. Вони використовують цю складну ситуацію... Але якщо вони зрозуміють це і розпочнуть діалог, якщо покажуть, що готові до примирення, аби уникнути таких войовничих дій, це був би дуже правильний перший крок. Тоді б усі побачили, що вони реально налаштовані на те, щоб в Україні була єдина Православна Церква. Тому що кожна тверезо мисляча людина розуміє: це не природній стан, коли в Україні православний народ є розділеним».
На зауваження кореспондента «Зараз багато пишуть про те, «що нам робити з Московським Патріархатом в Україні»», митрополит відповів: «По-перше, це все емоції, і не більше. По-друге, якщо поставитися до цього питання серйозно і саме з перспективи міжконфесійного миру в країні та стратегічних державних інтересів, то його слід сформулювати інакше. А саме: що нам робити з неканонічним Київським патріархатом? Тому що саме тут проблема, саме тут больова точка. Адже всі ці намагання держави легалізувати УПЦ КП і до нього приєднати УПЦ — це те саме, що відновлювати єдність Української держави шляхом визнання «ЛДНР» і приєднання до неї України. Абсурдно звучить, хіба ні?.. Так чому ж те саме ми хочемо робити в церковній сфері? Існує проблема. Є розкол. Тож, його слід долати, а не узаконювати. Як «ЛДНР» мають повернутися до складу України, так і УПЦ КП, а також і УАПЦ мають повернутися до складу УПЦ, і тоді буде єдина Церква. І ми готові до діалогу, ми створили відповідну комісію, а з боку УПЦ КП таку комісію й досі не створено».
За даними митрополита, таїнства УПЦ КП не визнають в інших помісних Православних Церквах, а відмова відспівувати хрещену в УПЦ КП дитину, що викликало гучний резонанс, сприяло наверненню «певної частини батьків... отримати повноцінне хрещення в лоні нашої Церкви».
Для подолання церковних і політичних розбіжнестей в Україні керуючий справами УПЦ (МП) вважає за потрібне налагодження широкого внутрішнього діалогу. «Тобто ми повинні визнати, що всі сили, які зараз є в країні — як релігійні, так і політичні — всі вони мають право на подальше існування в Україні. Тобто не можна вигнати з України ні нашої Церкви, ні Київського патріархату, ні греко-католиків, ні протестантів. Так само і в політиці. Відповідно, всі ми такі різні — і прозахідно, і просхідно налаштовані громадяни — маємо сісти за стіл і сказати, що всі ми прагнемо жити разом в Україні, що цінністю для нас є єдина Україна і прийняти один одного такими, якими ми є, і творити нову Україну»— зазначив ієрарх.
При цьому він бачить Україну поміркованою державою: «Наша країна не повинна бути антиугорською, антиросійською чи антипольською, та взагалі настроєною проти інших країн-сусідів. Я можу говорити про це, виходячи з того, що думають люди в середовищі нашої Церкви. Ми проти будь-якої граничної націоналістичної ідеології».
І в цьому внутрішньому діалозі УПЦ (МП) «могла би відігравати значну роль», а саме: «Ми могли б спільно з іншими конфесіями, спільно з іншими суспільними силами всередині держави бути певною основою для внутрішнього діалогу, для внутрішнього примирення. Про це на зустрічах говорять нам навіть посли іноземних держав. У нашій Церкві я бачу, дійсно, великі можливості для діалогу, адже наша Церква є дуже різноманітною».
