6"Новое время", 19 липня 2019
Текст записано в рамках лекції НВ «Світ у 2019»
Я хотів би, щоб ми з вами ставали більш свідомими різних процесів. І дискусії як такі нас до цього провадять. Але одночасно є небезпека в тому, що у цих широких дискусіях ми можемо почуватись як гвинтики. Ми хочемо знати, що там станеться, що навкруг нас відбудеться. Ми хочемо знати, що буде завтра, але ж основне, чого ми прагнемо, не відбувається з дня на день. І якщо ми зможемо зрозуміти саме цю істину, нам відкриється цілком інша перспектива.
Країна рухається з певним економічним оптимізмом, і це важливо знати.
Україна стає чим раз більше суб'єктом. Ми починаємо виходити з патерналізму. Але нам бракує взаємної довіри. Ми не довіряємо одне одному. І саме в цьому моменті ми можемо дати відповідь на запитання «Що зміниться завтра?».
Знаєте, що зміниться завтра? Те, що зміните ви.
Варто визволити себе від цього тотального і тоталізуючого контексту. Ми всі як фанати футболу на стадіоні, що піднімають або не піднімають руки, поки йде хвиля. Ми можемо підняти чи не підняти руки, а хвиля все одно йтиме. Такою є історія, так пливуть тенденції культури. Ми не можемо контролювати всю хвилю. І поки ми живемо ілюзією, що ця хвиля нас понесе, ми не маємо свободи у ній, ми живемо у підшкірному страху.
То ж що зміниться завтра? Те, у що ти віриш та хочеш змінити у своєму житті, починаючи з дрібних речей.
Подумайте: «Чого я боюся? Що в моєму житті, в моєму думанні, в моїх емоціях спонукає тривогу?» Озвучте це. Поставте це на поличку. Проаналізуйте і шукайте відповіді.
Так, ми потребуємо добрих політиків, доброї економіки, але навіть, якщо все це буде - добрі політики, цілком мирний соціум, економіка, яка розвивається — людина може залишатися неспокійною, нещасливою, наповненою всілякими тривогами, які породжують агресії.
І ми бачимо, що сьогодні це властиво світові. Світ є дуже неспокійний. Що діється в Берліні, в Лондоні, в Парижі? Що відбувається на Філіппінах? В Китаї?
Отже є великі події, великі тенденції, вони є і драматичні, деякі є переможні. Але дуже важливо для кожного з нас ставати суб'єктами, як нація, як церква і як особистості.
Тож перевірте, який ваш страх? Перевірте, чи не піддаєтесь ви маніпуляціям? Чи контролюєте ви свій час при комп’ютері, при інтернеті, при Фейсбуці, чи навпаки — час контролює вас? Перевірте, що болить у ваших емоціях, назвіть це і станьте господарем свого життя.
Якщо щодня, щомісяця, щороку більше українців ставатимуть господарями своєї душі, своєї думки, своїх почуттів, свого часу, то буде мінятися те, що назве кожен з нас, що вибере кожен з нас.
Я думаю, що ми, дивлячись на нашу недавню історію, повинні собі усвідомити, що в Україні є колосальні можливості для нових речей, для змін в собі. Наприклад, хто би міг подумати, що ідеологічний секретар компартії України стане першим президентом незалежної України?
Якось Ярослав Грицак написав провокативну колонку про покоління 30-літніх. Мовляв, ви багато говорите, багато пишете, де ваші структури? Де ваші партії? Ви розумні, ви гіперкритичні? Давайте, будуйте! Ви маєте 30 років, будуйте! І ви це вже зробили, ви показали на Майдані, ви вивели і навіть молодші від вас вивели цілу країну на Майдан, на який споглядав світ майже цілий рік.
Ви готові до дій. Але треба подолати свій страх, треба подолати маніпуляції. Треба приймати дуже тверезі рішення. Сьогодні є багато легких гасел. Ви знаєте, що ми, священики, не маємо казати, за яку партію голосувати, за якого кандидата, і я цього не зроблю. Але є одна гарантія вашої суб'єктивності - це ваше внутрішнє усвободження і дуже конкретна праця.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/76592/
