33
Сьогодні на Соборі Руської Православної Церкви після виступу митрополита Київського Онуфрія (Березовського) було прийнято одноголосне рішення про внесення поправок до Статуту РПЦ в ті його частини, які регулюють положення УПЦ. Низка ЗМІ тут же вибухнула переможними реляціями про велику перемогу і про надання УПЦ якогось нового статусу. Наприклад, один з популярних православних ресурсів – Правмір – повідомив: «Архієрейський Собор схвалив надання більшої самостійності Української Православної Церкви». А ось Московський Комсомолець навіть написав «РПЦ визнала незалежність Української церкви».
Глава юрвідділу УПЦ о. Олександр Бахов на своїй сторінці в ФБ зазначив: «Пропозиція Блаженнішого була підтримана Собором одноголосно!
Статус незалежністі та самостійністі УПЦ з центром управління в м. Києві був підкреслений та закріплений окремою главою в Статуті РПЦ!».
Однак насправді все не так райдужно. Адже навіть з повідомлення Бахова видно, що положення УПЦ як і раніше регулюється статутом РПЦ.
Крім того, без зміни залишилися такі ключові для розуміння справжнього статусу УПЦ пункти:
Глава I пункт 3: "Юрисдикція Російської Православної Церкви поширюється на осіб православного віросповідання, які проживають на канонічній території Російської Православної Церкви: в Російській Федерації, Україні, Республіці Білорусь, Республіці Молдова, Азербайджанській Республіці, Республіці Казахстан, Китайської Народної Республіки, Киргизькій Республіці, Латвійській Республіці, Литовській Республіці, Монголії, Республіці Таджикистан, Туркменістані, Республіці Узбекистан, Естонській Республіці, Японії, а також на православних, які проживають в інших країнах, що добровільно входять до неї».
Глава V пункт 4: «Постійними членами є: по кафедрі – митрополити Київський і всієї України; Санкт-Петербурзький і Ладозький; Крутицький і Коломенський; Мінський і Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусії; Кишинівський і всієї Молдови; Астанайський і Казахстанський, глава Митрополичого округу в Республіці Казахстан; Ташкентський і Узбекистанський, глава Середньоазіатського митрополичого округу; за посадою – голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків і керуючий справами Московської Патріархії».
Поправки до Статуту анітрохи не знімають питання про те, чи підпорядковується митр. Онуфрій рішенням московського Синоду, в який сам же входить, і чи підпорядковується разом з ним і вся УПЦ. Думаю, відповідь як і раніше зрозуміла.
На ціх та іншіх прикладах видно, що УПЦ просто повернулася в те положення, в якому вона перебувала на момент видачі Благословенної грамоти, тобто у 1990 р. Нагадаю, в цей час все ще існував СРСР. Потім же Москва на кожному Архиєрейському соборі намагалася все більше і більше нівелювати автономність УПЦ, а сьогодні спробувала зробити фінт вухами.
Навіщо «соборяни» прийняли поправки?
Москва хоче замилити очі київській владі. Саме з такою метою в оновленому статуті РПЦ з'являється пункт «4. Органами церковної влади і управління Української Православної Церкви є її Собор і Синод, очолювані її Предстоятелем, що носить титул «Блаженніший митрополит Київський і всієї України». Центр управління Української Православної Церкви знаходиться в місті Києві». Очевидно, РПЦ хоче обійти вимоги законопроекту № 5309 (щодо назви релігійних організацій, що входять в структуру релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в державі, визнаної державою-агресором).
Однак сподіваюся, що наша влада прочитає не лише тільки цей пункт, але і інші, як наприклад: «5. Предстоятель Української Православної Церкви обирається єпископатом Української Православної Церкви та благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі.
6. Ім'я Предстоятеля поминається в усіх храмах Української Православної Церкви після імені Патріарха Московського і всієї Русі». Військовою мовою це значить, що як і раніше на кожному храмі УПЦ буде «висіти російський прапор», хоча і в «усній» формі.
«8. Рішення про утворення чи ліквідацію єпархій, що входять в Українську Православну Церкву, і про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом з подальшим затвердженням Архиєрейським Собором». Цей пункт обмежує автономність тим, що позбавляє УПЦ самостійності у створенні нових кафедр, а, отже, регулює і чисельність єпископату УПЦ.
«9. Архиєреї Української Православної Церкви є членами Помісного і Архиєрейських Соборів і беруть участь в їх роботі відповідно до розділів II і III цього Статуту і в засіданнях Священного Синоду». Тобто, як і митрополит Київський, єпископи УПЦ як і раніше входять до керівних органів РПЦ і зобов'язуються виконувати рішення РПЦ.
«10. Рішення Помісного і Архиєрейського Соборів є обов'язковими для Української Православної Церкви». А тут все як у класика: «Я тебе породив» ... Москва залишає за собою право в будь-який момент «підрегулювати» статус УПЦ. А якщо врахувати, що правки до Статуту приймаються чи не на кожному соборі ...
Крім усього видно, що і текст виступу митр. Онуфрія, і прийняте сьогодні Визначення Освяченого Архиєрейського Собору Руської Православної Церкви «Про внесення змін і доповнень до Статуту Російської Православної Церкви та інші документи Російської Православної Церкви» – не більше, ніж домашні заготовки.
Москва не тільки не дала Києву цим рішенням нічого нового, але і вирішила схитрувати. У положенні УПЦ в рамках РПЦ власне не відбулося ніяких важливих змін. З одного боку, Москва зробила вигляд, що повернула Києву відібране після 1990 року, присвятивши УПЦ навіть окрему главу в своєму Статуті, з іншого боку, в сьогоднішньому рішенні явно прочитується наступне: «Дамо хохлам подумати, що центр прийняття рішень типу у них в Києві». Нагадаю, приймалося це рішення в Москві.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/comments/69203/
