0"Інформаційний спротив", 4 вересня 2019
Донедавна громадська увага була звернена на ведення Москвою кібер війни для її втручання у вибори у США і Європі. Однак останнім часом з’явилася набагато підступніша загроза ліберальній демократії й Євроатлантичному альянсу — використання Росією релігійних організацій як зброї.
Виключена з Великої вісімки і покарана економічними санкціями за нелегальне захоплення Криму, Росія використовує нову тактику впливу на осіб, що приймають рішення у США та Європі, для перемоги у війні за суспільну думку.
В Америці російський уряд перелаштував свою стратегію активних заходів на цілеспрямований вплив на три стовпи сучасного американського консерватизму — великий бізнес, захисників права на зброю та християнських фундаменталістів.
Москва також цілеспрямовано впливає на країни ЄС, використовуючи незадоволення місцевого населення напливом іммігрантів із мусульманських країн та його підозріле ставлення до них, а також посилюючи страх того, що «біла християнська Європа» є під загрозою. Інтригани з Кремля також приглядаються до Ватикану. З абсурдної іронії Володимир Путін — чий кривавий наступ став причиною напливу сирійських біженців у Європу — нещодавно підлестився до Папи Франциска, завіривши Його Святість, що Росія є основним «захисником християн» на Близькому Сході. Без сумніву, Москва сповнена рішучості здійснити безповоротне вторгнення в Римо-католицьку церкву.
Власне у липні, який щойно минув, у день, коли Папа Франциск зустрівся з президентом Росії у Ватикані, Святий Престол видав комюніке про те, що між дитячою лікарнею «Бамбіно гесу» у Ватикані та міністерством охорони здоров’я Російської Федерації був підписаний «Меморандум про розуміння». Метою домовленості є поглиблення двосторонньої співпраці в галузі медичної допомоги і наукових досліджень. Політичні оглядачі вважають, що наміром є поступове руйнування європейського ентузіазму щодо санкцій шляхом заяв, що без зняття санкцій постраждає гуманітарна співпраця.
«ПЛАН-МАКСИМУМ ПУТІНА — ЗАШТОВХНУТИ ЗАХІДНІ КОНСЕРВАТИВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У КЕРОВАНУ МОСКВОЮ «ДУХОВНУ СФЕРУ ВПЛИВУ»
В Америці одним із основних інструментів, який Кремль використовував і використовує для проникнення у середовище релігійних консерваторів, є Всесвітній конгрес сімей (ВКС) — організація, що базується в Іллінойсі, ідея якої була запропонована американським істориком і російським православним містиком під час зустрічі в одній із московських квартир у 1995 році. Розпочавши свою діяльність як прохристиянськa та антигейська релігійна коаліція, ВКС було створено нібито для просування традиційних сімейних цінностей у пост-комуністичних суспільствах.
У дійсності, ВКС встав на бік могутніх російських олігархів та довірених осіб Путіна, проводячи низку міжнародних конференцій, метою яких було посилення московських політичних інтересів у світі.
Журналісти-розслідувачі, вивчаючи безцінні скарби російської електронної переписки і документів, що просочилися у пресу, нещодавно викрили комплексну кампанію кремлівських чиновників, спрямовану на заохочення консервативних груп до участі у «просімейних» конференціях разом із російськими білими расистами і уповноваженими путінськими агентами. План-максимум Путіна — заштовхнути західні консервативні організації у керовану Москвою «духовну сферу впливу».
На поверхні ідея «міжконфесійного діалогу» видається нешкідливою і навіть корисною, але більш детальний аналіз виявляє набагато загрозливіший план гри, що залучає державних суб’єктів-союзників Путіна.
Всесвітній конгрес сімей, за припущеннями, фінансують декілька російських олігархів, в тому числі Костянтин Малофєєв і Володимир Якунін, обидва з яких знаходяться під санкціями США та Канади. Малофєєв очолює найбільшу в Росії благодійну організацію — Фонд Святителя Василя Великого — і звинувачується у фінансуванні контрольованих Росією бойовиків у Східній Україні, які збили малайзійський рейс MH17. Якунін, колишній агент КДБ, керував «Російськими залізницями» і є одним із найближчих союзників Путіна. Якунін не лише допоміг фінансувати захоплення Москвою Криму; він та його дружина Наталія дуже вчасно впровадили діяльність ультраправославного Фонду Андрія Первозваного та антиабортної групи «Святість материнства». Обидві організації є постійними спонсорами щорічних всесвітніх конференцій ВКС.
Разом з Якуніним і Малофєєвим офіційний російський представник ВКС Олексій Комов роками розвиває зв’язки з американськими християнськими фундаменталістами. У 2014 році, після встановлення відносин з асоціацією Національних релігійних радіокомпаній у Америці, Комов був запрошений у Лос-Анджелес для промови на Гала нагород Movieguide за пропаганду віри і цінностей — події, відомій як «християнський Оскар». Своєчасно, коли ця американська релігійна агенція вирішила розширити свою діяльність на Росію, Комов прийняв її управління.
«ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ БУЛО І Є ЕФЕКТИВНИМ ІНСТРУМЕНТОМ ПРОСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ МОСКВИ»
Недавні викривальні статті у декількох агентствах новин виявили, наскільки далекосяжною стала «духовна стратегія» Москви. Олексій Комов, російський представник Всесвітнього конгресу сімей, працював і працює над тим, щоб видатні впливові американські євангелісти брали участь у його міжнародних просімейних форумах. Серед промовців, які виголосили доповіді на останній конференції групи у квітні 2019 року у Вероні (Італія), був професор права Джон Істмен, колишній юридичний асистент судді Верховного суду США Кларенса Томаса.
Власне вибір Італії для проведення цьогорічної конференції ВКС був добре продуманим. Скандальні відкриття, зроблені недавно італійським журналом L’Espresso, викрили роль, яку відігравали Комов і Малофєєв у прихованій операції з переказу російських грошей у скарбниці італійських націоналістичних політиків, що виступають проти Європейського Союзу. Конкретно, Кремль намагався купити вплив на італійську крайню праву партію «Ліга півночі», а саме на віце-прем’єр-міністра Маттео Сальвіні та його довгочасного довіреного помічника Джанлуку Савоіні. Як недавно викрило розслідування Bellingcat, BuzzFeed News, та Insider, у 2018 році Савоіні відвідав Росію мінімум 14 разів, щоб зустрітися з високопоставленими чиновниками Путіна.
Використання релігійних організацій було і є ефективним інструментом просування політичних інтересів Москви. Невипадково Савоіні також є президентом культурної асоціації «Ломбардія-Росія», почесним головою якої є той самий Олексій Комов, російський представник Всесвітнього конгресу сімей. Своєю діяльністю асоціація «Ломбардія-Росія» неодноразово порушувала санкціп ЄС — сприяла поїздкам в окупований Росією Крим та контактам із ним і з донецькими сепаратистами, яких підтримує Кремль, а також лобіювала кремлівські інтереси, такі як зняття санкцій.
Масштаб глибокого проникнення щупалець Москви в релігійні міжнародні організації є дуже тривожним. Протягом років начальник Комова — олігарх Костянтин Малофєєв, який перебуває під санкціями, — фінансував Катехон, правий російсько-православний інтелектуальний клуб, що має зв’язки з безкомпромісними путінськими ідеологами, такими як Олександр Дугін.
Так званий рух «Євразія» Дугіна пропагує месіанську антиглобалістську ідею, прохристиянський наратив якої засуджує «ліберальний занепад» у Північній Америці й ЄС, та прагне відновлення Російської імперії з Путіним на чолі. Відлунюючи путінське оплакування розпаду СРСР, російсько-націоналістичний світогляд Дугіна вважає колишні радянські республіки, такі як Україна та Прибалтика, нелегітимними національними державами, яким належить бути поглиненими відродженою Московією. Тому не є несподіванкою, що Дугін проводив секретні зустрічі з представниками правих партій з європейських крайніх, в тому числі декілька консультацій із Джанлукою Савоіні в Москві та Римі.
Рішучо націлений змінити реакцію західних демократій на зростання путінського авторитаризму, Дугін, син радянського офіцера військової розвідки, взяв на себе місію просувати інтереси Кремля шляхом активної участі у фундаменталістських та біло-націоналістичних конференціях по всьому світі. Співпрацюючи з Комовим, Малофєєвим і тіньовим російським дипломатом Георгієм Гавришем, Дугін використовує своє радикальне духовне послання для просування політичних планів Москви на міжнародній сцені, будуючи альянси як з правими популістами, так і з безкомпромісними лівими у Греції, Італії, Австрії, Туреччині, та Східній Європі. Кінцева довготермінова мета — прискорити появу широкої, дружньої до Росії, анти-НАТО та анти-ЄС коаліції.
За фінансової підтримки мільйонера Костянтина Малофєєва Дугін створив альянси навіть із декількома представниками Трампа, щоб з їхньою допомогою посилити розповсюдження своїх ідей у Америці. Охрещений російськими медіа «Божим олігархом», Малофєєв у 2014 році запустив свою власну телевізійну станцію — Царград ТВ — і призначив Олександра Дугіна її головним редактором.
Маючи більш ніж 20 мільйонів глядачів, Дугін звернувся до американських так званих альтернативних правих, встановивши зв’язок із ведучим конспірологом Алексом Джонсом. Пов’язані спільною ненавистю до Гілларі Клінтон, Джорджа Сороса і так званих глобальних еліт, Дугін і Джонс стали частими гостями на спільних медіаплатформах, виступаючи у ролі ехо-камер, хвалячи Дональда Трампа і засуджуючи нібито секретний «уряд в уряді» в Америці. У 2016 році телеканал Дугіна був єдиним серед основних російських телестанцій, який транслював московську промову Картерда Пейджа, колишнього радника Трампа, що був під наглядом ФБР за (як припускали) співпрацю з російською розвідкою.
«ЗАДОВГО ДО РОЗПАДУ СРСР ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ ТА СВІТОВА РАДА МИРУ ЧАСТО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ЯК ІНСТРУМЕНТИ РАДЯНСЬКОГО ВПЛИВУ»
Звичайно, проникнення Кремля у середовище міжнародних релігійних організацій не є чимось новим. Задовго до розпаду СРСР Всесвітня рада церков та Світова рада миру часто використовувалися як інструменти радянського впливу. Працівники Державного департаменту США та перебіжчики із КДБ роками документували, як служба російської розвідки працювала з керівництвом Російської православної церкви над проникненням у середовище міжнародних церковних груп і впливом на їхню політику в спробі попередити критику злочинів і порушення прав людей, скоєних Москвою.
Сьогодні небезпека, яка стоїть перед християнськими фундаменталістськими організаціями, такими як Всесвітній конгрес сімей, які тісно співпрацюють з Російською православною церквою (РПЦ), коріниться в самій суті механізму функціонування російської церкви. Коли Сталін відродив РПЦ Московського патріархату в 1943 році як вивіски для НКВД, очікувалося, що інститут церкви працюватиме як ще одна державна служба. Перенесемося на 75 років у наш час, і Російська православна церква продовжує діяти як «Божий загін» Кремля.
У цьому році, однак, Кремль зазнав колосальної невдачі. Відкинувши багатовікове використання Росією релігії для здійснення політичного і духовного контролю над Україною, українські православні християни офіційно відкололися від Російської православної церкви, що завдало приголомшливого удару Москві. Але Путін не припинив свої спроби підірвати консолідацію Української православної церкви.
Подібним чином Путін рішуче націлений на здобуття впливу на міжнародних релігійних лідерів, особливо американських євангелістів.
Цієї весни Френклін Грем, син легендарного американського євангеліста Біллі Грема, вразив багатьох американців своєю несподіваною появою в Москві. Френклін Грем, один із найвидатніших релігійних лідерів Америки, є відвертим захисником християнських переконань — сімейних цінностей, традиційної сексуальної орієнтації — та противником абортів. Під час свого перебування в Москві Грем зустрівся з патріархом Російської православної церкви Кирилом. Багато з тих, хто читає російську пресу, були шоковані, дізнавшись, що міжнародна християнська допомогова організація «Сумка самарянина» та Євангельська асоціація Біллі Грема співпрацюють із Російською православною церквою з метою фінансування «їжі та гуманітарної допомоги», що надсилається у Росію — нібито для допомоги біженцям з України, які живуть у Ростові. Піар-кампанія патріарха Кирила спланована не лише для того, щоб поставити під сумнів правду про війну Кремля в Україні; виглядає так, ніби американські євангелісти колаборують із Російською православною церквою країни-агресора, щоб допомогти їй розширити свою зону впливу.
Не менш тривожним є те, що під час свого московського візиту Грем зустрівся з російським політиком, який перебуває під санкціями США за підтримку військового нападу Росії на Україну. Американці були вкрай вражені, коли Грем повідомив агентству РІА Новини, що його приватна зустріч із головою Державної думи В’ячеславом Володіним, близьким союзником Путіна, мала повну підтримку віце-президента США Майка Пенса. З огляду на викриття розвідувальних агенцій США, що доводять масштаб втручання Росії у американські вибори 2016 року, політичні експерти не могли збагнути, чому американський релігійний лідер вирішив публічно з’явитися у Москві. Ці зустрічі стали успіхом пропаганди Кремля. Допис у соціальних мережах — в «Інстаграмі» російської Думи — заявив, що обидві сторони обговорили «можливість активізації контактів між Державною думою та Конгресом США». Будь-який європейський політик, прочитавши ці новини, міг легко дійти висновку, що потреби в антиросійських санкціях більше немає.
«ЗАОХОЧУЮЧИ СУМІШ ГОМОФОБІЇ З ІСЛАМОФОБІЄЮ, КРЕМЛЬ ПРАГНЕ ПОЗИЦІОНУВАТИ СЕБЕ ЯК ПОСТКОМУНІСТИЧНОГО ОХОРОНЦЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ ТА КУЛЬТУРНОГО КОНСЕРВАТИЗМУ»
Прикладом розширення мережі зв’язків між Російською православною церквою, євангельськими християнами та розвідувальними операціями Кремля є також справа Марії Бутіної — російського шпигуна, засланого у США в 2013 році для проникнення в американські правоцентристські інститути. Після того, як у 2018 році Бутіну заарештували і американські прокурори висунули проти неї звинувачення у злочинній змові, джерела новин повідомили, що Бутіна використала Національний молитовний сніданок у Вашингтоні як секретний канал між російськими і американськими політиками і релігійними лідерами, щоб чинити тиск з метою зняття економічних санкцій з Росії. В рамках своєї роботи як іноземного агента Бутіна прикидалася захисником права на носіння зброї, щоб проникнути в Національну стрілецьку асоціацію — могутнє американське збройне лобі. Оскільки володіння зброєю і християнський консерватизм у США тісно пов’язані, Москва розробила довготермінову стратегію завоювання цього ключового сектора американського суспільства.
Більше того, представляючись захисником «християнського сімейного осередку» і заохочуючи суміш гомофобії з ісламофобією, Кремль прагне позиціонувати себе як пост-комуністичного охоронця християнських цінностей та культурного консерватизму. Україна вже отримала досвід такого роду операцій російської агентури впливу. Згадайте білборди, спрямовані проти ЄС, із зображеннями пар схематичних одностатевих людей, які тримаються за руки, що з’явилися на вулицях української столиці у 2013 році. Підпис попереджував: «Асоціація з ЄС означає одностатеві шлюби». Групою, відповідальною за постери, була організаця, фінансована союзником Путіна — Віктором Медведчуком.
Подібним чином, ідеологічний вплив Росії на частини американських релігійних громад, що зростає, був виражений у несподіваному схваленні, яке Путін отримав у 2014 році від євангельського лідера Френкліна Грема, який аплодував російському антигейському закону, що забороняє розповсюдження інформації про нетрадиційну сексуальну орієнтацію.
Аналогічно, недавня шпигунська місія Марії Бутіної в Америці була частиною ширшої кремлівської стратегії переконання консервативних прибічників Трампа в тому, що новий авторитарний світовий порядок, оснований на осі Вашингтон — Москва, є кращим, ніж європейський «дегенеративний» глобалістський світський лібералізм.
Хоч діяльність Бутіної була перервана арештом у 2018 році, її історія має представляти особливий інтерес для українців. Задовго до того, як Марія Бутіна була заслана для проникнення в американські консервативні кола, у 2009 році російське Головне розвідувальне управління вже дало початок її кар’єрі розвідника в Україні. Задовго до протестів на Майдані Москва відправила Бутіну в Україну пропагувати озброєні загони громадянської самооборони і надавати підтримку майбутнім бойовикам-сепаратистам.
Окрім активної участі у пропагуванні Української асоціації власників зброї, Бутіна була глибоко залучена у кремлівський проект «Новоросія», що зазнав поразки. Хто міг передбачити, що Бутіна — та сама жінка, яку Росія послала озброювати антиамериканських бандитів в Україні в рамках підготовки до нелегального захоплення Москвою Криму і війни на Донбасі, — випірне у Вашингтоні у спробі отримати вплив на релігійних консерваторів Америки?
«… УКРАЇНА, А НЕ РОСІЯ, ПОВИННА БУЛА Б ПРИЙМАТИ СПРАВЖНІЙ САМІТ ЗА РЕЛІГІЙНУ ТОЛЕРАНТНІСТЬ І ЛЮДСЬКІ ПРАВА»
Ефективний спосіб, у який Москва задіює релігію для здійснення духовного і політичного контролю у США та Європі, повинен стати тривожним дзвінком для Києва. Саме в цей момент Путін залучає колишнього агента КДБ — патріарха Російської православної церкви Кирила — для чинення тиску на євангельського лідера Френкліна Грема, щоб переконати його провести наступний Всесвітній саміт на захист переслідуваних християн у Москві!
Без сумніву, перестраждавши століття релігійного гніту під царською Московією, потім під комунізмом і тепер, вистоявши п’ять років війни проти російської агресії, Україна, а не Росія, повинна була б приймати справжній саміт за релігійну толерантність і людські права. Час українським церковним лідерам підняти свій голос і повідомити про свою позицію шляхом посилення своєї міжнародної дипломатії і зустрічей із ключовими християнськими лідерами, в тому числі євангелістами, такими як Грем.
Так само релігійні організації у діаспорі повинні активізувати своє глобальне розповсюдження інформації. В той час як Путін посилює свою кампанію додання дружнього до Москви «християнського хрестового походу» до свого арсеналу засобів ведення гібридної війни, суттєво, щоб релігійні і громадські лідери, а також політики у західних демократіях, в тому числі Україні, залишалися пильними й ініціативними. Якщо ми залишимося пасивними або байдужими до використання Росією релігії як зброї, ми станемо мимовільними співучасниками у Путінському довготерміновому плані побудови осі авторитаризму на руїнах євроатлантичної системи.
ПРО АВТОРА
Леся ШИМКО — канадський політолог і міжнародний аналітик, президент Фонду підтримки України, а також член правління низки неурядових організацій. Вона виступала радником із закордонної політики щодо Росії і колишнього Радянського Союзу для декількох канадських урядів, була членом делегації під час трьох офіційних візитів прем’єр-міністра Стівена Харпера в Україну. Останнім часом її статті та коментарі зосереджуються на попередженні геноциду, зростання популістського авторитаризму, та загроз, що виникають для трансатлантичного альянсу.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/77062/
