3Ісламське співтовариство уже звикло до того, що як у ЄС, так і в інших частинах Європи залякування «ісламською загрозою» уже стало частиною суспільного й політичного ландшафту. Але час від часу виникають тенденції, які дещо виходять за межі традиційної парадигми. Особливо тоді, коли їх формують не якісь радикальні групи або політики-популісти, але державні установи... і самі мусульманські організації, як би це дивно не звучало.
Січень, попри сезон християнських свят і увагу передусім до православного світу, відзначився на пострадянському просторі кількома примітними подіями. В Україні, на ресурсі «Главком», вийшло інтерв’ю муфтія ДУМУ Ахмеда Таміма, де той, в уже звичній манері, наголошував на присутності в Україні «ісламських екстремістів», «загрозі іноземних інвестицій» (начебто пов’язаних із «екстремістами»), а також «недоліках» українського законодавства в сфері релігій, яке, мовляв, дозволяє реєстрацію «інших духовних управлінь».Усе це, звісно, без жодних кокретних даних, але наслідок такого роду заяв (які вже перепостили деякі змі, особливо російські) зрозумілий: тепер послідовники інших релігій будуть ще більше нажахані українськими мусульманами. Адже, мовляв, один із мусульманських лідерів прямо говорить про екстремізм! Звісно, інші мусульманські спільноти зреагували, але наскільки чутно ці голоси і чи переб’ють вони гучні звинувачення – питання інше.
Подивувала й сусідня Молдова. Тут місцева Служба інформації та безпеки опублікувала цілу «методичку» під промовистою (в чомусь навіть анекдотичною) назвою «Антитерористичний гід. Як виявити потенційного терориста». Серед ознак, бачимо ті, під які потрапляють усі практикуючі мусульмани: «Регулярно відвідує мечеть та спілкується у неформальних дискусіях з одновірцями в мечеті після молитви», «Дискутує та розповідає про іслам своїй родині та друзям, закликає їх стати мусульманами», «. Має при собі Коран та молитовник "Фортеця мусульманина"», «Має бажання здійснити паломництво до Мекки». Можна було би посміятися й подумки додати до цього списку іще щось («не п’є алкоголю – отже ісламіст!»), якби не було так сумно: згадаймо, що «легалізувався» іслам у Молдові лише в 2011 році (офіційна реєстрація «Ісламської ліги»), та й то на фоні значних протестів з боку комуністів і вірян РПЦ. І це при тому, що в самій Молодві кількість мусульман не перевищує кількох тисяч. А інших проблем у країні, де чверть населення виїхала на заробітки по світах, вистачає.
Не відстають і окуповані території – на частково окупованій Донеччині минулого року «зачистили» усі мусульманські громади, окрім однієї, лояльної до місцевої влади, та й то в цій мечеті, за повідомленням муфтія ДУМУ «Умма» Саїда Ісмагілова, після п’ятничної проповіді імам вже цього року урочисто та офіційно повідомляє, що її текст перевірений та узгоджений з «МГБ ДНР». У РФ, зрозуміло, ситуація також стабільна – російські суди знову ведуть боротьбу з тлумаченнями Корану (на цей раз Самарський суд, де цього місяця має відбутися засідання з осудом коментаря до Корану, написаного... в ХIV-ому столітті!). Хочеться запитати – коли «екстремізм» знайдуть у, скажімо, «Законах Хамураппі»?
Звісно, навряд чи між усім цим існує прямий зв’язок, але під голослівні звинувачення в «екстремізмі» потрапляють не ті, ким повинні займатися спецслужби, а власне активна й патріотично налаштована частина Умми; певні сили хочуть прямо показати, що мовляв, «світська держава» це «ворог ісламу», спонукати до ізоляції, «геттоїзації», вбити клин між державою й тими, хто не мігрант, не «понаєхавший», а свій, рідний, у кого іншої Батьківщини просто немає. Простіше кажучи, по Східній Європі розповзається «російський» підхід до мусульманської спільноти, який, окрім посилення чвар, притистоянь і конфліктів жодних інших результатів не дасть. Україну в сфері державної політики все це поки минає – і, віриться, минатиме й надалі; мусульманам же залишається лише відстоювати свої права (як у випадку з фотографуванням на фото для документів у хіджабі, яке начебто мають цього року дозволити), а громадянському суспільству – розуміти, хто є хто і чого прагне.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/74271/
