0"Левый берег", 18 січня 2019
Із отриманням Томосу політики та громадськість дедалі частіше почали піднімати питання про культурні цінності, передані УПЦ МП в користування. Так, за словами нардепа Ігора Луценка, "близько 90% старовинного національного спадку України, котрий у подальшому зазнав руйнувань і наруги", в різні часи були передані церкві.
В Міністерстві культури не знають точної кількості державного церковного майна. Утім, запевняють, що в будь-який момент можуть розірвати договори з церквами. Хоча таких планів не мають.
"Держава не збирається забирати майно в одних і передавати іншим церквам. Отримання автокефалії не означає перерозподіл релігійного майна. Це — створення церкви. Прихожани кожної церкви мають визначитися, в яку церкву хочуть ходити, кому підпорядковуватися. А майно переходить у користування або власність тієї церкви, яку визначає відповідним рішенням громада", - зазначає заступник міністра культури Тамара Мазур.
Проведення перевірок на території Києво-Печерської та Почаївської Лавр напередодні отримання Томосу вона називає збігом обставин. І попри зникнення на їхній території понад двох десятків культурних цінностей, Мазур запевняє, що до завершення розслідування цих фактів міністерство залишить все, як є.
Аби розвіяти міфи, мовляв, держава назавжди втратила культурний спадок, передавши його УПЦ МП, та дізнатися про результати перевірок в Лаврах, - LB.ua поспілкувався із Тамарою Мазур.
Тамара Мазур. Фото Макса Требухова
Скільки державного майна перебуває в користуванні церков в Україні?
Питання церковного майна сьогодні дуже дражливе. Різні спекуляції негативно впливають на процес утворення автокефальної помісної церкви.
Міністерство культури не веде окремого обліку релігійного майна. Та й проводити інвентаризацію церковного майна у світській державі, як на мене, не правильно. І це практично неможливо. Адже не все майно в культових спорудах було взяті на облік як культурні цінності.
Коли старовинні церкви передавалися релігійним громадам, то не фіксувався окремо факт наявності в них ікон чи інших предметів церковного вжитку, котрі можуть становити культурну цінність.
Варто розуміти, якщо держава передає майно релігійній громаді, то остання є його користувачем і повинна піклуватися про його збереження. Держава відповідає за те, що перебуває в музейному фонді України. А також забезпечує контроль руху культурних цінностей за кордон. Якщо певні предмети хочуть вивезти з території країни, про це повідомляють державні органи. Вони повинні надати відповідний дозвіл.
Очевидно, найбільше церковних культурних цінностей перебуває в Києво-Печерській і Почаївській Лаврах.
Так, майно цих Лавр є державною власністю, воно передане монастирям, релігійним громадам у користування. Чинне законодавство, що передбачає передачу культових споруд релігійним організаціям у безоплатне користування з метою здійснення богослужінь, не має зворотної дії.
Разом з тим, у договорах з релігійними організаціями прописані умови, за яких приміщення, в тому числі Лавр, можуть бути повернуті в державну власність. Держава є їхнім власником і має право розпоряджатися цим майном в будь-який момент.
Києво-Печерська Лавра. Фото: EPA/UPG
Чи стоїть сьогодні питання про розірвання договору з релігійними громадами УПЦ, котрі користуються Лаврами?
Не стоїть. Держава не збирається забирати майно в одних і передавати іншим церквам.
На території двох Лавр наприкінці минулого року проводилася перевірка наявності і умов зберігання культурних цінностей. Символічно це збіглося з отриманням Томосу.
Зважаючи на певне нагнітання ситуації в ЗМІ, серед політиків і громадськості, Мінкультури вирішило провести перевірку цих двох об'єктів, щоб розвіяти чутки, уникнути спекуляцій на цю тему, або підтвердити факти.
Комплексна перевірка, до прикладу в Києво-Печерській Лаврі, дійсно не проводилася тривалий час. Разом з тим, музейні працівники Києво-Печерського заповідника постійно моніторили стан і наявність культурних цінностей, які передавалися чоловічому монастирю в користування. Заповідник володіє повним переліком цінностей, котрі були передані монастирю.
Перевірка проводилася умовно в два етапи. Спочатку перевірялися ті культурні цінності, які належать до музейного фонду України, і передані монастирю на зберігання на один або два роки. Це одна чи дві одиниці (зокрема, Дарохранительниця — священна посудина, в якій зберігаються Святі Дари — Тіло і Кров Христові, що використовуються для причастя). Їх стан та умови зберігання перевіряли також восени минулого року.
Інші культурні цінності (829 предметів) були передані монастирю в постійне користування з кінця 80-х до початку 2000-их кількома документами. Заповідник тоді перебував у підпорядкуванні Київської міської державної адміністрації.
З тих пір до обов'язків працівників заповідника не входила перевірка таких цінностей. Але вони перебувають у державній власності, тож заповідник таки моніторив їхній стан.
Варто зазначити, що і в монастирі є люди, відповідальні за збереження цих цінностей, вони також ведуть відповідний облік.
Тобто виходить, що майже всі культурні цінності в Києво-Печерській Лаврі свого часу були виведені з музейного фонду України?
Разом з тим, держава може пред'являти претензії тому, кому були передані культурні цінності, просити надавати інформацію про їх місцезнаходження, стан збереження тощо.
За результатами перевірки в Києво-Печерській Лаврі не дорахувалися десяти культурних цінностей, чи не так?
Спочатку в Києво-Печерській Лаврі виявили відсутність 14 предметів. Після завершення перевірки три з них були повернуті на територію монастиря. Вони перебували в одній із церков Києва. Ще відносно одного предмета монастир надав інформацію, що багато років тому його зруйнувала психічнохвора людина. Таким чином, місцезнаходження десяти культурних цінностей наразі не відоме.
Всю інформацію ми передали в Службу безпеки України. І наразі триває грошова оцінка цих предметів для відкриття кримінального провадження.
За словами народного депутата Ігора Луценка, часто в церквах пам’ятки перебудовують, перефарбовують, щоб їх було зручно експлуатувати. Приміром, у храми 17-го сторіччя встановлювали батареї опалення, що може негативно вплинути на автентичний вигляд пам'ятки чи окремої культурної цінності. У Києво-Печерській Лаврі руйнували старі арки над ворітьми, щоб проїжджали великі вантажівки.
Стан збереження культурних цінностей на території Києво-Печерської Лаври задовільний. Окремі предмети потребують реставрації, дві ікони знаходяться в аварійному стані. Щоправда, вони ще до передачі монастирю були не в дуже гарному стані.
Щодо арок, то дійсно, їхній вигляд на старих фото відрізняється від нинішнього. Аналіз документів, якими передбачалося проведення ремонтно-реставраційних робіт, містить обґрунтування, чому арки розбирали і збирали за новим проектом. Основне пояснення — монастир розвивається. Він не може застигнути в часі. Головне, щоб не була втрачена цінність цього об'єкта.
Коли держава визнає певний об'єкт культурною цінністю, то не завжди глибоко досліджує, чи всі елементи мають цінність. Дуже часто пам’ятки бувають перебудовані на момент, коли їх беруть на облік. І виникає питання, як їх зберігати. Адже на ній може бути кілька нашарувать різних періодів, що підлягають збереженню.
До прикладу, у Софії чи в церкві Спаса на Берестові на фресках є кілька нашарувань, виконаних майстрами високого класу. І науковцям дуже важко встановити, до якого шару відкривати фрески. Дуже часто реставратори показують різні шари.
До речі, під час перевірки працівники заповідника вперше після довгого часу побачили предмети, які мають велику цінність. Монастир вилучив їх з оздоблення церков для зберігання і замінив на інші. Можливо, це не правильно з точки зору цілісного використання пам'ятки, однак, як на мене, це позитивне рішення для збереження цих культурних цінностей, щоб уникнути впливу на них перепаду температур, вологості, закопчення свічок тощо.
Крім того, окремі культурні цінності, котрі монастир не використовує, будуть повернуті до заповідника.
Що саме?
Медальйони та дві ікони, у тому числі з іконостасів Троїцької надбрамної церкви, що сьогодні перебуває на реставрації.
Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської Лаври
На території Лаври періодично ведеться будівництво. За словами Луценка, в користуванні УПЦ МП в Лаврі було близько 30 тисяч кв м нерухомості, за період з 90-х там забудовано ще близько 20 тисяч кв м.
На жаль, по-різному складалася історія нашої держави, а відповідно, - спілкування представників державної влади з церквою.
Дійсно, на території так званої Нижньої Лаври збудовані окремі приміщення на підставі дозволів Міністерства культури за часів іншого уряду. Деякі збудовані за погодженими проектами, якісь — з відхиленням від проектів та без будь-яких дозволів. Частина — введені в експлуатацію, частина — ні.
Виникає чимало питань щодо цих будівель, зокрема, як церкві вдалося отримати дозволи на будівництво, оскільки право на землю, а отже, на будь-яке будівництво на ній належить заповіднику. Наскільки мені відомо, за цими фактами проводиться розслідування.
Коли міністерство виявило факти незаконних забудівель на території Лаври?
Ще в 2014 році. З 2016-го ми активно спілкуємося з цього приводу з правоохоронними органами та ЮНЕСКО. Ми зобов'язували заповідник активно реагувати на цю ситуацію, спілкувалися з представниками монастиря.
Слід віддати належне, що монастир з певною періодичністю реагував на наші звернення. Активні будівельні роботи впродовж останніх трьох років не ведуться на території Лаври. Так, завершуються окремі роботи на господарському подвір'ї монастиря. Але нове будівництво, яке було заплановане в тому числі на Оленівському подвір'ї, не розпочинається.
Місія ЮНЕСКО після візиту до Києва відзначила, що нові споруди на території Лаври хоч і не повинні були будуватися, але мають право на існування лише в нинішніх масштабах. Разом з тим, за рекомендацією ЮНЕСКО Києво-Печерський заповідник проводить повне дослідження Верхньої (де розташований Києво-Печерський заповідник) і Нижньої (мо
настир) частини Лаври, аби встановити, які будівлі були на цій території, що можна відновити. З цим документом ми повинні звітувати цього року на сесії ЮНЕСКО.
Чи вплинуло будівництво на збереження культурних пам'яток на території Лаври?
В останньому висновку ЮНЕСКО йдеться, що те, що було збудоване до 2016 року, не вплинуло на визначну універсальність об'єкта.
Ширилися чутки, що культурні цінності, зокрема мощі святих, з території Лаври вивозили в Росію. Чи підтвердилася така інформація?
Вивезення культурних цінностей здійснюється за окремим дозволом Мінкультури. До нас не зверталися за такими дозволами. Хоча припускаємо, що може бути будь-що. Та це питання скоріше до прикордонників, котрі за наявності підозри про вивезення будь-якої культурної цінності зобов'язані перевірити, що це за предмет і чи є дозвіл на його вивезення.
Мощі — це особливий вид культурних цінностей, які також потребують догляду. Їх миють, просушують священослужителі чоловічого монастиря. Існує певна технологія. Представники монастиря навіть надавали допомогу закордонним монастирям в догляді за мощами.
Цікаво, що мощі замотують в тканину. Вона, до речі, значиться в відповідних облікових книгах. Зрозуміло, що з часом ця тканина зношується. Її потрібно змінювати. І виникає питання: чи доцільно було її визнавати культурною цінністю і обліковувати? Більш того, як встановити, чи ця тканина — 86-го року чи 56-го? І якщо навіть вона була вивезена з України, то чи потрібна вона комусь? Наразі ці питання відкриті. Думаю, науковцям є над чим дискутувати.
Як пройшла перевірка в Почаївській Лаврі?
На відміну від Києво-Печерської Лаври, в Почаївській перевіряли стан збереження пам'яток — нерухомих споруд, в складі яких знаходяться культурні цінності.
Якщо в Києво-Печерській Лаврі культурні цінності перебували на обліку заповідника, то в Почаївській — монастиря.
На території останнього завжди діяв монастир. Тоді як в Києві були часи, коли монастир не функціонував, тому культурні цінності експонувалися на території тоді ще музейного містечка. А з 80-х по 2000 роки передавалися церкві.
У Почаєві в радянські часи проводився опис усіх культурних цінностей, що знаходилися в церквах. У наш час на пам'ятки складалися акти технічного стану і паспорти. В останніх зазначався перелік культурних цінностей, що перебували в окремо взятій пам'ятці.
Отже, перевірка стосувалася стану будівель і культурних цінностей, зазначених в паспортах. В цілому стан будівель, що мають статус пам'яток, на території Лаври — задовільний.
Разом з тим, частину реставраційних робіт було проведено без дозволу. Сказати, що вони проводять неправильно чи не за технологією одразу не можна, але факт залишається фактом.
Звичайно, в таких випадках церква апелює до держави, що мовляв, коштів з бюджету на реставраційні роботи взагалі не виділяють. В цьому вони праві, хоча знову таки реставрація без дозволу — це порушення.
Хто видає такий дозвіл?
Міністерство культури щодо пам'яток державного значення і місцевий орган охорони культурної спадщини — пам'яток місцевого значення. Принаймні достатньо було би, якби цей дозвіл видав заповідник, який управляє майном.
Не так давно виник скандал щодо реєстрації права користування земельною ділянкою на території Почаївської Лаври.
Власником майна на території Почаївської Лаври є і була держава. Користувач майна — монастир. Однак балансоутримувач і первинний користувач — Кременецько-Почаївський заповідник. Він подав заявку на реєстрацію право користування. Після цього аналогічна заявка була зареєстрована з боку монастиря.
Законодавством передбачена черговість розгляду подібних заявок. Однак, державний реєстратор зареєстрував відповідне право за монастирем, тим самим, відмовивши заповіднику.
Ми звернулися до Міністерства юстиції, і відповідна комісія скасувала рішення реєстратора. Сьогодні за державою закріплене право власності на пам'ятки і споруди на території Почаївської Лаври, а за заповідником — право користування ними. За фактом незаконної реєстрації проводиться розслідування.
Під час оформлення документів на право власності виявилося, що частина землі в межах Почаївської Лаври передана у власність монастирю. По суті, вона незаконно вибула з державної власності у 2014 році.
Де саме знаходиться ця земельна ділянка?
Під монастирем.
Почаївська Лавра. Фото Вікторії Матоли
Чому про цю ситуацію міністерство дізналося лише тепер?
Оформлення права власності на конкретну земельну ділянку передбачає виготовлення проекту землеустрою. А він коштує грошей. На превеликий жаль, заповідники фінансуються лише за захищеними статтями бюджету: заробітна плата працівників, частково комунальні послуги і неповністю охорона.
Деякі можуть заробляти, мають музеї, приймають туристів. У Кременці — лише архітектурний заповідник, який не обмежений певною територією, як Софія чи Києво-Печерська Лавра. Тож наповнювати спеціальний фонд бюджету йому не вдається. А від оренди приміщення, котре здається під музичну школу чи інші бюджетні установи, коштів вистачає хіба на доплату за комунальні послуги, які держава не дофінансовує.
Ніхто не хвилювався щодо проекту землеустрою, оскільки заповідник має хоч і старі, але чинні документи щодо права власності на землю. Та це не стало на заваді місцевим органам влади прийняти рішення про незаконну передачу землі монастирю. За цим фактом також ведеться розслідування.
Яка ситуація щодо Свято-Успенської Святогірської Лаври в Донецькій області? В чиїй власності вона перебуває?
Святогірська Лавра перебуває у державній власності, але в управлінні місцевих органів влади. Об'єкти, які там знаходяться, не є в музейному фонді України, тож Мінкульт не має права проводити перевірку у цій Лаврі.
Якщо узагальнити, то держава ніколи не втрачала право власності на дві Лаври і їхнє майно. До прикладу, навіть після розпорядження Віктора Януковича у 2013 році щодо передачі Почаївської Лаври у власність УПЦ МП процедура не була завершена до кінця. Зокрема, не були підписані акти прийому-передачі майна. Тож воно ніколи не вибувало з власності заповідника.
У будь-який момент держава може витребувати свою річ у випадках, які визначені законодавством і договором.
Святогірська лавра в Донецькій області
Чи планує міністерство розривати договір із монастирями УПЦ МП, у зв'язку зі зникненням культурних цінностей та різними махінаціями щодо реєстрації права власності на землю в Почаєві?
Навряд чи це питання на часі. Наразі тривають розслідування. За його результатами можна приймати певні рішення.
Так, є певні втрати. І за результатами розслідування відповідальні особи повинні понести покарання і відшкодувати завдану державі шкоду. Але можна констатувати, що найцінніші предмети на території цих Лавр збережені і знаходяться в Україні.
Святогірська лавра в Донецькій області
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/74412/
