0
«Нам немає сенсу боротися за тіло Української держави на Сході, якщо вона загубить свою душу через корупцію», – така позиція Держсекретаря США Рекса Тіллерсона. Її повторюють і багато європейських друзів України. Але корупція − наслідок, а не причина проблем із трансформації українського суспільства, переконаний священик УГКЦ, військовий капелан 36-ї окремої бригади Морської піхоти ВМС ЗСУ о. Андрій Зелінський. Судити про це морському піхотинцю, який у рясі та бронежилеті пройшов АТО та має звання «Народний герой України», дозволяє не лише цей досвід, а й три академічні дипломи: філософський зі Стенфорда, богословський – з Григоріанського університету в Римі та політологічний – з Києво-Могилянської академії.
В інтерв’ю Радіо Свобода священик поділився своїми думками про наболіле українців;
« Я не вважаю корупцію однією з найбільших проблем сучасного українського суспільства. Однією з найбільших проблем сучасного українського суспільства я вважаю слабку людину як продукт радянської, пострадянської систем відносин. Людина слабка – це та, яка не довіряє, яка не вірить у свої сили, відмовляється від ініціативи, від відповідальності, тому що існує якась абстрактна, майже міфічна істота, яка називається «держава». Держава має подбати, держава має зробити.
Те, що в українському суспільстві сьогодні ще занадто концентрують свою увагу, власне, на встановленні політичної влади – це для мене ознака того, що суспільство ще не трансформувалось, ще не досягло критичності маси або кількості відповідальних, сильних людей, здатних брати на себе відповідальність за себе, за своє життя, за свою країну. Тобто, суспільна трансформація – це коли людина не стільки чекає, що якась влада має бути ідеальною, повинна повирішувати всі мої проблеми, а робить це сама.
На сьогодні один із найбільших викликів – це не корупція, не влада, а минуле, яке засіло глибоко в нашій свідомості, в нашому серці, не дозволяє нам виховати нові покоління: покоління вільних, покоління гідних, здатних брати на себе відповідальність за свої життя».
О. А. Зелінський назвав один із найважливіших викликів сучасного українського суспільства: «Нові покоління не приходять і не народжуються. Це не автоматичний процес, їх необхідно виплекати, виховати – покоління людей, які розуміють, що їхнє життя в їхніх руках. І тому це – один із найважливіших викликів, як на мене».
Українську війну капелан назвав «війною на два фронти»: «Один – на Сході країни, де Україна зі зброєю в руках бореться за право на свободу та гідність. І другий – тут, у нашій свідомості, в нашому серці, де нам за дуже короткий період часу необхідно виховати в собі українця нової якості, здатного вільно й гідно жити. І це потребує шалених зусиль над собою. Це складно, але це наш історичний момент, це наш шанс, це наш виклик. Виклик, який робить нас сильнішими, залежно від того, наскільки ми це усвідомимо. Так, сьогодні вирішальне слово в Україні за інститутами освіти і виховання, формування громадян нової якості. Від них залежить, наскільки швидко і чи нам вдасться крізь наші страхи та розчарування помітити обрії нашої спільної перемоги. Перемога – вона на нас чекає, і від нас залежить, наскільки ми в неї віримо. І в себе».
