3
"Радіо Свобода", 3 березня 2020
Вперше директора Національного музею у Львові імені митрополита Андрея Шептицького у Львові обиратимуть, згідно з конкурсом, як це передбачено законом. Довкола цієї посади склалась інтрига: претендує на крісло директора лише дві особи. Яким львів’яни хочуть бачити Національний музей?
Національний музей у Львові
На посаду директора Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького подались 67-річний Ігор Кожан, який очолює цю установу останніх 15 років, і 37-річний львівський митець, куратор численних виставок Остап Лозинський.
Своїми численними листами Ігоря Кожана підтримує багато державних установ, тим часом Остапа Лозинського – громадські інституції. Останньому люди закидають, що він захоплюється колекціонуванням. В Остапа Лозинського велика збірка народної гуцульської ікони на склі. Гуцульська культура і традиції близькі для нього, а створена ним різдвяна гуцульська виставка у Національному музеї у Львові спричинила великий резонанс і люди висловлювали найкращі враження.
«Я не є колекціонером в класичному чи стереотипному розумінні, а радше збирачем, дослідником і популяризатором. У мене є цікава збірка народної гуцульської ікони на склі, яка є цікавим явищем народного мистецтва, але яка все ж таки була мистецтвом широкого вжитку. Збірка почала формуватись тоді, коли я почав відроджувати традицію малювання народної ікони на склі, вони власне були взірцями для цього. З іншого боку, всіляко популяризую цей вид народної творчості завдяки виставковим та видавничим проєктам, серіям майстер-класів як в Україні так і в Америці, Польщі, Німеччині, Словаччині, завжди максимально відкритий до співпраці. Я розумію, що є тимчасовим зберігачем цих пам’яток, які наразі у мене зберігаються, бо прекрасно розумію, що свого часу вони перейдуть у державну чи громадську колекцію. Вважаю це моєю певною місією, адже речі, в час, коли музеї взагалі не займаються закупівлями, і повз збірки проходять важливі пласти культури, могли піти світом, а так вони зібрані, відреставровані, каталогізовані і систематизовані», – пояснив Радіо Свобода Остап Лозинський.
Кандидат на посаду директора Національного музею каже, що йому складно давалось рішення податись на конкурс. 10 років він працював у цій установі, знає колектив і можливості музею.
«Цей музей є однією зі стратегічно важливих установ для української культури Східної Європи. Тому що ми маємо спільну важливу історію, наше місто і взагалі наша земля є на міжкордонні, тут поєднувалось багато культур. Культурна державна політика мусить полягати на популяризації українського мистецтва у світі. На жаль, Національний музей у Львові не є прозорою установою, ми не маємо розуміння, як формується виставкова політика, експозиційна, не знаємо що відбувається з коштами, бо немає жодних прозорих звітів. У наш час установа має бути відкрита у будь-яких питаннях. Мусимо витворити спільну стратегію розвитку та модернізації, залучивши широкі кола спеціалістів і громадськості», – говорить Остап Лозинський.
Радіо Свобода також спілкувалось із іншим кандидатом на посаду Генерального директора – Ігорем Кожаном, який очолює цю установу три каденції. Однак коментар Ігор Кожан розцінив, як інтерв’ю, і заборонив, офіційним листом, публікування.
Радіо Свобода запитувало в Ігоря Кожана, чому вирішив подаватись на посаду, що пріоритетним буде у його діяльності, що вважає досягненням, якою є відвідуваність у музеї, за якими засадами змінюються експозиції. Також цікавило питання щодо порятунку палацу Дуніковського – історичної будівлі на вулиці Драгоманова, який купив митрополит Андрей Шептицький для українського народу у 1911 році і у цій віллі відкрив музей 13 грудня 1913 року. Тоді призначений директор музею Іларіон Свенцицький щорічно публічно звітував про роботу і не лише про господарські та фінансові справи, але й подарунки для музею, кількість відвідувачів.
Митрополит подарував музею, тобто українському народові, колекцію, сам формував експозицію, фінансував музей. На сьогодні у фондах понад 4 тисячі іконопису, майже половина придбана митрополитом.
Національний музей у Львові до Другої світової війни був українським осідком. У палаці збирались Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Огієнко, у залах палацу відбулась посмертна виставка видатного галицького митця Модеста Сосенка, експонувались твори відомих митців Галичини.
Однак палац руйнується на очах. Грошей на його порятунок немає. У музеї були дві крадіжки: у 2004 році злочинці винесли 40 кириличних стародруків і рукописів XVI-XVII століть. У 2011 році, під час перевірки, у фондах не дорахувались 157 одиниць гуцульських старожитностей. Перелік украденого не оприлюднений. Кримінальні справи були порушені, але так і не розкриті поліцією два злочини.
Палац на Драгоманова, звідки почалась історія Національного музею 13 грудня 1913 року
Музей імені митрополита Андрея Шептицького хоч і має національний статус, але для львів’ян це ключова культурна інституція. Депутат міськради Юлія Хомчин хотіла б, щоб музей став більш інноваційний.
«Музей не має вибудованого конкурентного образу, як сильна інституція культури.Не можу окреслити авдиторію музею, щоб зрозуміти, на кого він орієнтується, на кого працює. Востаннє ходила на виставку Марії Примаченко. Зараз є багато інструментів, можливостей, щоб орієнтуватись глядача. Я б хотіла, щоб Національний музей отримав гідного цій установі керівника», – говорить Юлія Хомчин, яка є куратором багатьох мистецьких проєктів у Львові.
Обиратиме директора музею конкурсна комісія, яка складається з 9 осіб. Трудовий колектив музею проголосував на зборах за трьох людей: Ірину Ключковську, яка у Львові очолює Міжнародний інститут університету «Львівська політехніка», Андрія Чебикіна, ректора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, Степана Давимуку, співробітника Інституту регіональних досліджень НАН України.
«Це не просто музей із нічого, тут закладена багатюща традиція, сенси, митрополитом. Розвиваючи нові тенденції, слідкуючи за новими тенденціями, дуже важливо, щоб це було збережено і саме на цій основі воно рухалося далі», – зауважила Ірина Ключковська.
Трьох представників комісії від громадських організацій було обрано методом жеребкування. Відтак увійшли львівський митець Соломія Чубай, Ігор Савчак від «Центру культурного менеджменту» і Наталія Дзюбенко, представник «Українського центру розвитку музейної справи».
«Подалось багато людей і було сліпе жеребкування. Мені б хотілось, щоб музей став більш популярним і більше було відвідувачів. Там круті виставки і багато геніальних українських митців виставляється. Люблю цей музей із дитинства. Це центр Львова і можна площу використовувати для різних перформенсів, хотілося, щоб він навіть трішки став осучасненим. Ми не маємо, де приткнутись, отам би створити осередок. Бо ми втратили «Дзиґу».У нас немає такого місця, де ми могли обмінюватись думками та ідеями», – говорить Соломія Чубай.
Палац на вулиці Драгоманова
У конкурсну комісію трьох кандидатів запропонувало і Міністерство культури, молоді та спорту. Обиратимуть директора Володимир Одрехівський, ректор Львівської академії мистецтв, Олеся Островська-Люта, директор «Мистецького арсеналу» та Юлія Литвинець, директор Національного художнього музею України.
Члени комісії до 30 березня мають визначитись із кандидатом на посаду директора Національного музею у Львові. Тут сьогодні працює понад 170 людей. А фонди начисляють більше 180 тисяч творів, що є історією українського мистецтва від найдавніших часів.
28 січня 2016 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури». Згідно з цим документом, керівників державних і комунальних закладів культури, театрів, бібліотек, музеїв обирають за результатами проведення конкурсної процедури і укладають контракт на 5 років.Чи спрацює така форма обрання директора закладу на користь розвиткові музею у Львові?
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/79129/
