0Пишу час від часу різні роздуми. Стараюся представляти християнство таким, яким воно є у Писанні, Традиції, у Катехизмі, у Вченні Церкви. Стараюся очищувати його від нашарувань забобонів, магізму, стереотипів, марновірства, язичництва. А декому здається, що це «очищення від віри». Бо деякі так вже призвичаїлися до своїх забобонів, язичницьких традицій, що переплутали їх з живою вірою Церкви.
І тому багато хто пише в коментарях свою незгоду зі мною чи навіть осуд. Якщо б це було представлення іншого аспекту нашого розуміння християнської віри, тоді гаразд. Але коли це представлення апології магізму, шаманізму, язичництва, тоді вибачайте, але з цим погоджувати Євангеліє і Вчення Церкви ніяк не вийде.
Ось на приклад, вчора навіть одна духовна особа приватно мені написала з приводу моїх роздумів про вірус і Причастя: «Чим ширше знання, тим мілкішою може стати віра, дорогий отче, не провокуйте мирян своїми дописами. Цей час і для вас є випробуванням віри – краще переосмисліть спочатку самі, а тоді давайте «повчальні» висновки. Так ви топчете віру мучеників та ісповідників, які життя віддавали за Христа. Хіба ви ще не зрозуміли, що справа зайшла далеко дальше ніж просто про вірус?».
Навіть не сподівався, якою вдалою буде назва моєї книги, виданої 1,5 роки тому, «Віра шукає розуміння». Це була максима спочатку для св. Августина, а потім для св. Ансельма Кентерберійського. Ну, і для нашого Томи Аквінського ця максима його попередників стала девізом його життя і праці. Виявляється, те, що для цих Отців Церкви було очевидне в Середньовіччі, для багатьох неочевидне в ХХІ столітті. А тому, ще багато праці попереду. Справді, жнива великі, а робітників мало. Причому, парадоксально, ці жнива не лише десь серед невіруючих, непрактикуючих, але в першу чергу – серед самих християн.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/79330/
