3
У свято Песах головний рабин Чернівецької області Менахем Мендл Гліцнштейн з балкона власної квартири разом із родиною заспівав пасхальну пісню. А оскільки ребе живе у центрі Чернівців, навпроти будівлі Чернівецької облдержадміністрації, пресслужба ОДА зняла це на відео, яке розлетілося інтернетом.
Цього року у родині равина народився перший син
Загалом багато чернівчан кажуть, відколи ребе Менахем приїхав з Ізраїля працювати у Чернівці, життя місцевої юдейської спільноти ожило. Допомагає чоловікові його дружина — рабінат Пніна. Вона працює у дитячому садочку та школі при синагозі, веде уроки Тори для жінок.
А вдома родина рабина виховує сімох дітей: шестеро доньок і сина, який народився нещодавно. У лютому з нагоди народження маленького Леві-Іцхака рабин влаштував велике свято, яке відбулося у відреставрованій Садгірській синагозі. Привітати прийшли і голова Чернівецької ОДА, і мер Чернівців, і багато гостей звідусіль.
Про особливості святкування Песаха — найважливішого юдейського свята, в умовах карантину, про приїзд до Чернівців і про те, що кожне народження дитини – це велика радість.
— Ребе, чим Песах для Вас і юдейської спільноти міста цього року був особливим?
— Песах— це день народження ізраїльського народу, і як будь-який день народження, його прийнято святкувати з близькими, друзями, за гарним столом. А оскільки це день народження єврейського народу, то євреї повинні святкувати його всі разом. Так було завжди, ми завжди збиралися всією громадою у великих залах, кілька сотень людей. Але зараз цей Песах випав на час карантину, тому для того, щоб кожен єврей і єврейська сім'я могли святкувати Песах, ми організували доставку і роздачу продуктових наборів для пасхального столу — мацу, в тому числі і ручну. Також обов'язкові символічні страви, кошерне вино для Пасхального Седера – це трапеза, якою розпочинається Песах. Таку можливість нам надали наші спонсори, без чиєї фінансової допомоги ми б не обійшлися. А в приготуванні, упакуванні, доставці, транспортуванню допомагала наша молодь та члени нашої спільноти.
— Скільки років Ви вже у Чернівцях і як сталося так, що Ви опинилися у нашому місті?
— 17 років тому, у 2003 році ми з Пніною приїхали до Чернівців. Це було наше спільне рішення залишити Ізраїль і поїхати в Україну. Якраз був рік після весілля, дітей у нас ще не було. Я вчився в інституті на рабина, але за традицією практика має бути тоді, коли вже є дружина. Якраз перед тим головний рабин Західної України шукав рабина в Чернівці.
— Як ви могли бачити, у нашій вітальні висять два великі портрети: відомого у світі Любавицького ребе Шнеєрсона та його дружини Хаї Мушки. На її честь ми назвали нашу найстаршу доньку, — додає дружина ребе, рабінат Пніна.
Не було такого, що чоловік мені сказав "Ти повинна їхати". Ми разом вирішили, хоча хвилювання були. До того ж я якийсь час була волонтером у Ризі, трішки вивчила російську мову. Я сказала цій поїздці «так», бо я знала, хто я, яка місія чоловіка і яка моя місія. Я з традиційної єврейської сім’ї. Нас у сім’ї шестеро дітей: п’ять дівчат і один хлопець. Мій батько теж рабин.
— Ребе, Ви належите до хасидського руху Хабад, так?
— У Чернівці ми їхали як посланці Любавицького ребе. Ми всі з однієї організації – хасидського руху "Хабад", а Любавицький ребе – наш духовний лідер. 95% рабинів в Україні з "Хабаду". Мій дідусь родом із Полтави. Під час війни їх евакуювали у Казахстан, а потім він виїхав в Ізраїль. Любавицький ребе вже не живе, але всі ходять на його могилу у Нью-Йорку. Вважається, що коли там молишся, відбуваються великі дива. І ось рабин Західної України просив на його могилі хорошого рабина для Чернівців. Коли він повертався з могили повз єврейський інститут рабинів, то зустрівся з моїм молодшим братом, який саме там навчався. Розговорилися, і брат розповів, що я закінчив інститут, рік після весілля. І ще й так співпало, що коли моя дружина пів року була волонтером у єврейській громаді в Латвії, то рабин з Латвії був хорошим другом рабина із Західної України.
Ребе Менахем з дружиною назвали сина Леві-Іцхак
— Ребе, а як Ви познайомилися з дружиною?
— Пніна з півночі Ізраїлю, я — з півдня. А зустрілися ми посередині Ізраїлю – в Тель-Авіві. У нас, за традицією, хлопця та дівчину друзі знайомлять. Потім наші батьки починають дізнаватися про нас. І всі вирішили, що ми підходимо одне одному. Що дуже важливо, в Ізраїлі перед одруженням всі роблять аналіз ДНК. Щоби бути певними, що діти народяться здоровими. В нас із Пніною все було добре. Коли фундамент хороший, будинок стоїть добре. Це я про те, що до одруження і народження дітей треба підходити зважено.
— Зараз у цілому світі люди співають зі своїх балконів, грають на різних музичних інструментах. Ви сповістили про початок свята Песах з балкона своєї квартири. Які саме слова ви заспівали?
— Песах — це свято, що бере початок від Виходу з єгипетського рабства, свято, коли відкриваються великі сили, які символізують зняття обмежень, звільнення, в тому числі і від внутрішнього поневолення. В Ізраїлі це святкують всі, і там є такий флешмоб, коли всі виходять на балкони, у двори і співають пасхальний гімн — це дає велику силу. Ми з сім'єю вийшли на свій балкон, тому що ми сидимо вдома, дотримуємося карантину, але хотіли виконати те, що треба виконати під час свята. І багато людей, наші городяни, були раді почути, як головний рабин Буковини з сім'єю співає пасхальну пісню.
Пасхальну пісню на початку свята Песах ребе виконав з родиною з балкона власної квартири
Ми живемо навпроти будівлі ОДА, і глава адміністрації почув нашу пісню, а його пресслужба зняла наш спів на відео. Слова цієї пісні – це питання, які задають діти батькам, і ці питання стосуються тонкощів пасхального Седера. Пасхальний Седер передбачає багато забав для дітей, мотивує їх до того, щоб вони брали участь в його проведенні до самого кінця, не засинали.
— Ребе, у вас у родині семеро дітей, і ви з дружиною – теж з багатодітних родин…
— У мене одинадцять братів і дві сестри. І мої брати – рабини по всьому світу. На Алясці, в Детройті, Лондоні, Антверпені… Один у Будапешті, відкрив там нову синагогу, бо там живе багато євреїв. Сестра живе у Парижі, її чоловік рабин, у них там цілий єврейський центр. Ще два брати вчаться на рабина. Наш батько теж рабин, був посланцем Любавицького ребе. І на його прикладі ми всі теж мали бажання допомагати євреям по всьому світу.
Ми з братами розкидані по всьому світу, аби там, де є єврей, могло існувати єврейське життя. Мій найстарший брат рабин у Тель-Авіві. Я другий у родині. Ще один брат рабин в Ізраїлі, в Натанії.
Пніна Гліцнштейн каже, що вдома з дітьми розмовляють на івриті. Їх найстаршій доньці – 15 років, наймолодшій скоро буде два, а син народився у лютому:
— Дівчата також знають українську. Я працюю у дитячому садочку та школі при синагозі. У нас є проєкт, у рамках якого дітки займаються після обіду. Думаю над цікавою програмою для дітей, готую щось цікаве про наші свята і звичаї. Є ще уроки Тори для жінок, які я веду. Вдома, а особливо на кухні, допомагають старші доньки. Крім того, у мене є помічниця, нянечка. У моїх дівчат всі імена – єврейські: Хая Мушка, Хана, Естер-Діна, Стерна-Сара, Шейна, Іта-Кейла. Ці імена були колись у Чернівцях, так називалися бабусі наших людей із громади.
Свято Пурим у стилі східної вечірки. Чернівці
— Пніна, як Ви готуєтеся вдома до Песаха?
— Песах — особливе свято, і є багато звичаїв і традицій, притаманних тільки йому. Це підготовка квартири, генеральне прибирання. Перша і дуже відповідальна частина роботи – це, власне, прибирання: в кожному куточку, в шафах, підготовка посуду… Перед настанням Песаха вимітаємо останнє сміття пір'їнкою, зазвичай це доручають дітям, для них це елемент гри.
Є багато всяких нюансів, які треба виконати саме на Песах. Для підготовки страв на свято (а воно триває 8 днів) застосовують спеціальну пасхальну рецептуру, замість зернового борошна можна використовувати картопляне. Це притаманно для всього єврейського світу, але в Ізраїлі легше всього цього дотримуватися, там є спеціальні виробництва, які виготовляють кошерні продукти на Песах. А тут треба все продумати заздалегідь, замовити, можливо, в Ізраїлі, або у спеціальних фірмах, або ж все готувати самому.
— Що має бути на святковому столі на Песах?
— Меню на Седер — це традиційний набір страв, кожна з яких має свій символічний зміст. Бейца — яйце на твердо, що символізує святкову жертву. Перед тим, як покласти яйце на блюдо, його необхідно очистити від шкаралупи. Марор — гірка зелень, що нагадує гірке життя ізраїльтян в Єгипті. Зазвичай використовують листя салату або цільні шматочки хріну. Харосет — суміш з тертих яблук, мелених горіхів, вина і кориці, в пам'ять про глину — матеріал, з яким працювали євреї-раби на "великих будовах" Єгипту. Карпас — селера, петрушка, картопля (відварна), цибуля або інша їстівна зелень — символ весни, родючості. Також хазерет — розтертий або дрібно нарізаний хрін, який використовується для приготування "корех" — "бутербродів" з маци і марор. Сенс цих ритуальних страв в тому, що яйце очищається від зовнішньої шкаралупи, овочі, а всі вони ростуть в землі — очищаються від бруду, зовнішньої шкірки — так і людина повинна позбутися своїх обмежень, свого рабство. Щодо напоїв, то можна кошерне вино або виноградний сік, треба випити 4 келиха напою протягом Седера. В середині пасхального вечора, крім ритуальних, подають святкові м'ясні, рибні, овочеві страви.
— А мацу як готуєте?
— Ми купуємо, є виробники, у яких ми замовляємо на всю спільноту. Особливо цінна на пасхальному Седері ручна маца, маца шмура, яка виготовляється з кращого свіжого борошна першого сухого помолу, для нього спеціально відбирають зерно. Приготування маци, в яку дається тільки борошно і найчистіша відстояна колодязна або артезіанська вода, не повинно перевищувати 18 хвилин, інакше тісто потім починає сквашуватися, а це вже некошерно.
У час карантину равин молиться і спілкується з людьми онлайн
— Ребе, як загалом виглядає щоденне життя сім’ї рабина?
— За єврейською традицією, треба тричі на день молитися. Перша молитва на 8 ранку у синагозі. Зараз карантин і ніяких зустрічей немає. А зазвичай приходить багато людей, просять благословення, хочуть поради. Також маю індивідуальні уроки з вивчення Тори. У Чернівцях є така традиція — йти до рабина за благословенням. Багато християн приходять, вони потім кажуть, що у них все виходить. Якщо людина у це вірить, то так і стається. У п’ятницю ввечері, у суботу у нас вдома гостей по 15-20 людей. На шабат три столи ставимо докупи. Всі приходять з дітьми, і у нас тут дитячий садок виходить.
— У нас вдома переважає єврейська кухня, — додає пані Пніна. — Я готую за рецептами моєї мами, деякі рецепти взяла у мами ребе. На шабат у нас на столі обов’язково має бути хала – це єврейський хліб. Я сама готую. Риба обов’язково — я не фарширую, запікаю. На шабат нічого не можна готувати і плиту включати. Тому у п’ятницю до заходу сонця і запалювання свічок, ми готуємо всю їжу на два дні. Щоб їжа була тепла, готується каструля, де м’ясо, картопля, квасоля, можна ще щось додавати. Все це вариться, а потім стоїть на електричній плиті, яка тримає температуру. Мама ребе навчила мене медівник пекти. Продукти закуповує ребе. Кошерне м’ясо закуповуємо у Києві, у спеціальному кошерному магазині.
— Важливо знати, хто різав тварину, — зауважує ребе. — Для цього є спеціальна людина-різник – шойхет. У Чернівцях до 80-х років було п’ятеро таких спеціалістів. Люди з нашої общини ще це пам’ятають.
— У Вас у родині недавно сталося велика подія — народився син. В інтернеті було багато світлин, як Ви відзначали цю подію, Вас вітали голова ОДА, мер міста…
— У нас велика сім'я, і в нашій родині недавно відбулося поповнення: у наших шістьох доньок з'явився брат. Дівчата дуже допомагають. У нас традиція, що старші допомагають молодшим, а зараз всі дівчатка — старші. Звичайно, наші донечки і ми цього дуже хотіли, та й вся наша громада теж чекала після шести дівчаток вже когось другого. За традицією, на 8 день після народження хлопчика в єврейській родині належить робити свято — це роблять в єврейських сім'ях по всьому світу. Ми дуже раді, що нам виявили честь і повагу наші дорогі гості і розділили наше свято.
Свято народження сина ребе з родиною відсвяткували у відновленій Садгірській синагозі, де зібралося багато гостей. Зліва направо: керівник апарату Чернівецької ОДА Сергій Нежурбіда, секретар Чернівецької міської ради Василь Продан, голова Чернівецької ОДА Сергій Осачук та мер Чернівців Олексій Каспрук
Свято було велелюдним і яскравим
— Ребе, які настанови Ви б дали чернівчанам, та й всім людям у цей непростий час?
— Зараз ми всі живемо у нелегку пору. Людям не легко, і вони вже думають, як виживати далі. Але в духовності треба прагнути більшого, в матеріальному житті – якраз навпаки. Що є – за це дякувати. Не потрібно переживати. Хвилювання не дають нічого, лише відбирають час. Якщо хочете допомогти людині, треба прийняти її біль, і людина відчує, що ви цей момент розділили з нею. Та найголовніше у житті – бачити ціль свого життя.
Про сьогоднішню ситуацію у світі дуже мудро сказав рабин Мосс із Сіднея: «Цей крихітний вірус спричинив хаос у всьому світі. Всі наші плани зависли в повітрі, цілі країни закриваються, і ми поняття не маємо, що нас чекає в майбутньому. Але ж це завжди так. Ми ніколи не знаємо, що нас чекає в майбутньому. Ми тільки думаємо, що знаємо, і продовжуємо дивуватися, коли все виходить не так, як ми очікували. Тепер маску знято. Ми повинні визнати нашу вразливість. Що буде далі? Ми не знаємо. Наші експерти не знають. Наші лідери не знають. Тільки Бог знає. І це головне. Закрийте очі і відчуйте невизначеність, примиріться з ним. Прийміть свою некомпетентність. Тому що у всій плутанині є тільки одне, в чому ви впевнені: ви в руках Всевишнього».
— Багато сучасних жінок не хочуть народжувати більше одного-двох дітей. Пніно, що б Ви сказали людям, які кажуть, що багато дітей – це багато клопотів?
— Діти – це радість і благословення. Коли маленькі – так, багато праці, ти втомлюєшся. Та коли бачиш, як вони ростуть, сміються — це дає сили. На шабат у нас є традиція: ми разом сідаємо і доньки розповідають татові, що вони робили впродовж тижня. Особисто мені діти приносять дуже багато радості.
Звичайно, виховувати дітей це не легко. Але ми не тварини, ми люди, і ми можемо подумати так: що доброго я можу принести у цей світ? Якщо так, то найдорожче, що кожна жінка може принести у цей світ – це дитина. Народжувати і виховувати – важко. Але якщо ми знаємо, що діти – найдорогоцінніший скарб, то навіть якщо є якісь труднощі, ми розуміємо, що все цінне і найкраще у цьому світі не отримується легко. Якщо у сім’ї одна дитина, батьки розуміють, яка це радість. А більше дітей – це більше радості. Одна жінка якось мене запитала, як ти можеш ділити любов на всіх дітей. Я відповіла: «Любов не ділиться, вона множиться».
Обряд іменування хлопчика
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/79736/
