3
Газета «День», № 11, 23 січня 2020
Фото: REUTERS
23—24 січня Президент України Володимир Зеленський відвідає з робочим візитом Державу Ізраїль з метою участі в пам’ятних заходах у межах Світового форуму пам’яті жертв Голокосту, який присвячено 75-й річниці звільнення нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау, що існував із кінця травня 1940-го до січня 1945 року біля міста Освенцим (Польща). На заходи також запрошені глави держав та урядів багатьох країн, зокрема Франції, Німеччини, Ізраїлю, Росії; анонсована участь віцепрезидента США Майка Пенса.
З приводу поїздки Президента України до Єрусалима в нашій країні розгорілася дискусія. Проблема в тому, що українська сторона просила Ізраїль надати можливість виступити в меморіалі «Яд-Вашем», але нам відмовили. Попри це, Володимир Зеленський все одно погодився поїхати, пояснивши це таким чином: «Наявна у нас статистична інформація показує, що кожен четвертий із євреїв, які загинули під час Голокосту, був українцем... Для українців дуже важливо вшанувати пам’ять жертв Голокосту. Тому я думаю, що було б справедливо, щоб Президент України виступив з промовою. Я знаю, що в ізраїльської сторони інший формат; нас не запросили говорити. Але в будь-якому разі я буду присутній на цій церемонії».
Відмовили ізраїльтяни у слові також польському президентові Анджею Дуді, що для нього, на відміну від українського президента, стало причиною не відвідувати Єрусалим. Більше того, на думку президента Польщі, схоже, що заходи в «Яд-Вашемі» випадково чи невипадково конкурують із церемонією, вже запланованою на території власне Освенцима, яка відбудеться дещо пізніше.
Однак більш глибинною причиною є те, що ізраїльська сторона визначила «обраних», які матимуть можливість виступити в пам’ятних заходах. Це, зокрема, лідери Франції, Німеччини... та Росії. Тобто Володимиру Путіну, який перекручує історію й відверто бреше, через що останнім часом загострилися російсько-польські відносини (у Польщі категорично відкидають версію Москви про причини початку Другої світової війни), — можна виступати (і брехати далі), а іншим країнам — таким як Україна і Польща, які доводять факти, донести свою позицію не можна.
Заступник глави МЗС Польщі Шимон Шинковський у вівторок пояснив, що президент Польщі Анджей Дуда припускає, що Путін використає подію в Єрусалимі в інтересах нинішньої агресивної політики Росії проти Польщі (ukrinform.ua). «Закликаємо президента Російської Федерації не використовувати пам’ять про жертви Голокосту для політичних ігор... Напевно, це дасть Путіну можливість здійснювати подальші спроби переконувати у власній версії історії, причинах та перебігу Другої світової війни і легітимізуватиме дії Росії на міжнародній арені», — заявив Шинковський. Він наголосив, що Дуда відмовився їхати до Єрусалима, оскільки не хотів слухати зневажливі висловлювання на адресу Польщі без можливості відреагувати на неї своїм виступом.
Відмовився їхати до Ізраїлю і президент Литви Гітанас Науседа. Хоча прессекретар литовського президента Антанас Бубняліс відмовився коментувати зв’язок між рішенням Науседи з участю Путіна і спірними історичними заявами Росії. Він лише сказав, що президент вирішив провести більше часу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Не поїде в Ізраїль і президент Естонії, а Латвію представлятиме прем’єрміністр.
По-перше, ця історія свідчить про стандарти Держави Ізраїль, який демонструє, що для нього більше важить «право сили», а не «сила права» та історична справедливість. До речі, Ізраїль так і не приєднався до міжнародних санкцій проти Росії за її агресію проти України.
По-друге, ця історія свідчить про самоповагу і позицію держав. У даному разі Польща, Литва, Естонія її продемонстрували, а Україна... Україна, яка зазнає російської агресії і на територію якої продовжує зазіхати Путін, говорячи про «исконно русские земли» півдня України, як ніхто має бути зацікавлена і бути в авангарді антиросійської міжнародної коаліції. Але, схоже, ідея «какая разница» стає окресленою політикою чинної української влади.
«День» звернувся доісторика, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, члена Експертної ради з питань етнополітики при Міністерстві культури України Віталія НАХМАНОВИЧА з проханням прокоментувати участь Президента України в цих заходах і розповісти, як насправді мав діяти в цій ситуації Зеленський, з яким меседжем їхати в Єрусалим.
— Колишній голова Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович зауважив, що «український президент в Єрусалимі стане масовкою для Путіна». На жаль, ситуація набагато гірша. Масовкою для Путіна стануть усі лідери 40 держав, які будуть там присутні, незалежно від того, нададуть їм слово чи ні. Тому що саме для Путіна це — тріумфальне публічне повернення на світову сцену як визнаного лідера однієї з великих держав, а не просто як найбільшого міжнародного бандита, з яким хочеш — не хочеш, але мусиш домовлятися.
Для Ізраїлю все це має значення для демонстрації власної потужної міжнародної підтримки в сьогоднішній складній ситуації на Близькому Сході. Для західних лідерів — це демонстрація солідарності перед обличчям загрози з боку радикального ісламізму. Але проблема в тому, що ідея цієї солідарності апелює до часів Другої світової війни та спільної перемоги над нацизмом.
А це вже означає публічну реабілітацію не просто Путіна та сучасної авторитарної Росії. Це, фактично, публічна реабілітація Сталіна і тоталітарного СРСР, адже російський президент туди приїжджає й отримує привілей виступити саме як представник одного із переможців у Другій світовій війні. І Путін давно не приховує, що є не просто правонаступником Радянського Союзу, а саме ідейним нащадком Сталіна. І що його мета — відновлення СРСР у його повоєнних кордонах.
ШТАМПИ ЧАСІВ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ Й ДОСІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КРЕМЛІВСЬКІ ПРОПАГАНДИСТИ. ЖУРНАЛ «ПЕРЕЦЬ» №12,1981 Р.
Чи міг вплинути на цю ситуацію Президент України? З одного боку, здається, що ні, адже реабілітації Путіна прагне занадто багато сил. А з іншого боку, в нашому глобальному світі все має значення, й іноді маленька, але послідовна сила у змозі подолати велику потугу.
У будь-якому разі, на мою думку, Зеленський мав би публічно нагадати, що саме більшовицька Росія свого часу знищила незалежну Українську державу, що саме сталінський СРСР вбив голодом мільйони українських селян, розстріляв українську інтелігенцію, спотворив українську культуру. І що саме сталінський СРСР та керований ним Комінтерн, фактично, привели до влади Гітлера, що саме Сталін разом з Гітлером розв’язали Другу світову війну, саме Сталін спочатку відмовився прийняти мільйони польських євреїв, а згодом кинув напризволяще мільйони радянських євреїв, що, зрештою, і уможливило Голокост у тих жахливих масштабах, в яких він відбувся.
І що надавати слово Путіну, який сьогодні знову підносить Сталіна, намагається знищити українську незалежність і підтримує всіх ворогів Ізраїлю на Близькому Сході, — це знущатися з жертв Голокосту, а не вшановувати їхню пам’ять.
— Виникає питання, а чому немає такого розуміння у нинішнього керівництва держави, у Президента?
— Боюся, що в нашого керівництва взагалі слабке розуміння питань як зовнішньої політики, так і політики пам’яті. У зовнішній політиці Президент, здається, має ілюзії щодо можливості встановлення сталого миру з Росією, можливо, ціною такої собі «фінляндизації». Але приклад сусідньої Білорусі доводить, що навіть побудувавши в себе новий Радянський Союз, ти Путіну не догодиш, адже це все одно окремий «Радянський Союз». Отже, ціна миру з Путіним — це не дружня до Росії незалежність, а цілковита відмова від незалежності.
Що стосується політики пам’яті, то тут взагалі повна каша. У новорічному привітанні, яке здійняло чимало галасу, Зеленський заявив, що байдуже, як звуться вулиці й під яким пам’ятником призначати побачення. Але в інтерв’ю ізраїльському виданню Times of Israel він сказав, що потрібно вшановувати пам’ять лише неконтроверсійних героїв: космонавтів, спортсменів, артистів. То все ж таки байдуже чи не байдуже?
Далі він у тому ж інтерв’ю говорив про вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру. Але збирається він там вшановувати пам’ять лише єврейських жертв та українських Праведників. По-перше, чи саме Праведників він вважає космонавтами? По-друге, в Бабиному Яру було вбито і поховано не лише євреїв. Отже, ми знову бачимо вибіркове ставлення до жертв. Де ж тоді його «байдуже»?
Висновок простий. Свідомого бачення ні історії, ні сучасності немає ні в Президента, ні в його радників. І саме цим Зеленський відрізняється від польського президента Дуди, а наша сьогоднішня зовнішня політика і політика пам’яті відрізняються від польської.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/78643/
