0
20 семінаристів з Києво-Печерської Лаври, у яких виявили коронавірус, стали жертвою егоїзму, духовної самовпевненості, а то і боягузтва свого священноначалія.
Про це у себе на Фейсбуці написав відомий богослов архимандрит Кирило (Говорун).
Пропонуємо повний текст богослова без скорочення:
«За повідомленням мера Києва, на сьогодні в КПЛ ковідом-19 захворіло 20 семінаристів. Тобто це практично всі семінаристи, яких у добровільно-примусовому порядку залишили нести послух. Решту семінаристів розпустили по домівках незабаром після початку пандемії. Тим, що залишилися, не пощастило, тому що священноначалля УПЦ МП і КДАіС порахувало, що не зможе обійтися без їхніх послуг, а саме іподіаконства і співу. Але ось саме священноначалля захворіло, так що навіть на Великдень не служило. Відповідно, іподіаконствувати було ні для кого. А Лавру закрили на карантин, і тому співати теж було ні для кого.
Однак навіть, якщо було б для кого іподіанонствувати і співати, все одно це злочинна експлуатація хоча і повнолітніх, але незрілих і, головне, залежних від цього самого священноначалля молодих людей. На Заході за подібну експлуатацію (хоча і дещо іншого характеру, але суті справи це не міняє) не одна архиєрейська кар'єра закінчилася і не один преосвященний опинився у в'язниці, а цілі єпархії виявилися банкрутами.
Досвід тієї ж Західної Церкви в подоланні кризи експлуатації семінаристів каже, що найкраща стратегія-не приховувати факти, а бути максимально відкритими. Що, до речі, і пообіцяв ректор КДАіС в своєму фейсбуці.
Я знаю, що мій фейсбук читають багато журналістів. Для того, щоб розставити всі крапки над і, вони могли б поставити священноначаллю УПЦ МП і КДАіС (якому я бажаю якнайшвидшого одужання) наступні питання:
* Ким і як складався список студентів, яких священноначалля вважало за необхідне залишити в Лаврі?
* У студентів, які були включені в список, питали чи погоджуються залишитися або їх поставили перед фактом? Необхідно верифікувати цю інформацію у самих студентів.
* Які заходи заборони передбачалися або були озвучені студентам, якби вони відмовилися залишатися? Як самі студенти розуміли ці заходи проти них в разі відмови?
* Мені відомо, що саме священноначалля мало різні погляди на те, чи відпускати на канікули всіх студентів або деяких все ж залишити. У зв'язку з цим, хто прийняв остаточне рішення про те, щоб залишити деяких студентів? Нагадаю, що в коло тих, хто міг за посадою або за фактом приймати таке рішення, входять наступні архиєреї: митрополит Онуфрій, митрополит Антоній, митрополит Павло, митрополит Климент (як глава Навчального комітету) і єпископ Сильвестр. Хто з них прийняв остаточне рішення? Незалежно від відповіді на це питання зрозуміло, що повну формальну відповідальність за студентів несе ректор КДАіС єпископ Сильвестр.
* Чи усвідомлювали ті, хто приймав рішення, ризики для здоров'я і життя студентів? Якщо ні, то чому? Якщо так, то чому пішли на ризики?
* Чи були самі студенти попереджені про можливі ризики?
* Чи могли ті, хто приймав рішення, обійтися без послуг студентів на час карантину?
Ще раз хочу повторити, що в усій історії зараження монастирів УПЦ МП найменш захищені - це студенти. Якщо у дорослих ченців, духовенства і мирян був вибір, наслідувати безвідповідальним заявам священноначалля, то у семінаристів такий вибір міг бути тільки теоретично, але не на практиці. І ось вони стали жертвою егоїзму, духовної самовпевненості, а то і боягузтва свого священноначалія, яке, як здається, буде тепер робити все можливе, щоб уникнути відповідальності».
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_society/79950/
