6
«Ми розуміємо, що декомунізація – це у першу чергу ментальне переосмислення того, чим було комуністичне минуле. У цьому контексті роботи ще багато», – зазначив Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Прийняття пакету законів із декомунізації, а особливо закону про відкриття архівів КДБ, стало, на його думку, головним досягненням останніх років у сфері реформи політики національної пам’яті. Наступним кроком має стати ініціювання суспільної дискусії на національному рівні, щоб суспільство мало спільне бачення минулого.
«Я переконаний, що зараз найважливіше завдання держави – це створити умови для таких дискусій, дати певний інструментарій щоб люди могли займатись дослідженнями, щоб могли брати участь у дискусіях навколо минулого і творити спільні уявлення суспільства про минуле», – зазначив Володимир В’ятрович.
«У контексті спільного бачення минулого, коли ми говоримо про те, що ще має бути зроблено – це вже стільки і не лише завдання державних інституцій, а скоріше громадських і академічних», – додав Андрій Когут, директор галузевого архіву Служби безпеки України, менеджер групи «Політика національної пам’яті» Реанімаційного пакету реформ.
Наголошувалося, що важливим елементом успішної реформи національної пам’яті має стати робота щодо ознайомлення суспільства із важливими постатями та подіями з історії України. «Це завдання преси, популяризаторів, тих, хто безпосередньо працюють з інформаційним полем країни. Заходи з декомунізації обов’язково мають бути підкріплені заходами з популяризації – це не так складно, не так дорого і не так важко. Але для самого початку потрібно налаштувати свій компас на те, що це не просто деструкція неправильних наративів, а відновлення правильного наративу, тому що це правда, а не тому що це нам більше подобається», – наголосив журналіст Юрій Макаров.
Фото memory.gov.ua
