6
"Високий Замок", 13 березня 2019
Фото з архіву ієромонаха Макарія
Перше місце на Міжнародних змаганнях з пауерліфтингу здобув майстер спорту — настоятель Свято-Успенської Унівської лаври, ієромонах Макарій
Ієромонах Макарій – крайній справа.
З дитинства у Миколи Дутки було два захоплення — спорт і Церква. Батько — кандидат у майстри спорту зі спринтерського бігу — прищеплював дітям любов до спорту. А власним прикладом показував, що Бог має бути на першому місці: родина щонеділі була у храмі. Після школи хлопець постав перед вибором — спорт чи духовність. Любов до Бога переважила: вступив у духовну семінарію, а згодом — у монастир студитів в Уневі. У монастирі створив спортзал. Спочатку займався самотужки, а потім доля звела з професійним тренером, майстром спорту міжнародного класу Павлом Зіньком, який тренує ієромонаха Макарія вже три роки.
Минулими вихідними у Києві проходив чемпіонат Євразії версії GPF Global Power Federation, на якому ієромонах Макарій зайняв перше місце, став чемпіоном у своїй ваговій категорії. Але каже, що результатом все одно не задоволений. «Хотів захистити звання майстра спорту міжнародного класу, але, на жаль, цього разу мені не вдалося, — каже кореспонденту „ВЗ“. — Підняв 145 кг, а хотів підняти 155».
Доля звела з професійним тренером Павлом Зіньком
Запитую, як брати-монахи ставляться до його спортивних успіхів? «Не знаю думки кожного брата-монаха про мене. У монастирі тридцять людей, але думаю, що назагал позитивно ставляться. Семеро-восьмеро монахів постійно приходять до спортзалу і також займаються. Є один монах, який щодня бігає кроси».
— У здоровому тілі здоровий дух. Своїм прикладом демонструєте, що духовна сила є у сильному тілі…
— Займаюсь не для того, щоб пропагувати спорт і здоровий спосіб життя. Але якщо когось мій приклад надихає, то дуже добре. Ставлюся до тренувань як професійний спортсмен: хочу досягнути максимального результату. А ще довести собі, що можу мати результати на натуральній їжі, без штучного спортивного харчування.
— Розмовляємо з вами у перший день Посту. Ви сьогодні щось їли?
— Перший день Великого посту — строгий піст. Сьогодні не їв цілий день. У монастирі повна тиша, монахи у своїх келіях моляться, читають. У монастирях студійського уставу у Великий піст не споживаємо молочних і м’ясних страв взагалі. У нас монахи можуть попросити благословення на свій приватний строгіший піст.
— Любите м’ясо?
— Маю змагання у травні і харчуватимуся так, як прийнято у монастирі. Їжа потрібна для життя. Людина їсть для того, щоб мати енергію. Надавати їй більшого значення — гріховно, пристрасно і неправильно.
— Спортсменам кажуть їсти м’ясо, щоб мати на змаганнях силу. Ви своїм прикладом доводите, що можна постити і водночас мати хороші спортивні результати…
— Були змагання під час Посту. Я м’яса не їв, часом не снідав і не обідав, але результати у жимі штанги були ліпші за ті, коли повноцінно харчувався. Спортсмени часто скидають масу тіла, обмежуючись у харчуванні, при цьому маса спадає, а сила ні.
— Знаю, під час Посту ви витримували довго на воді, не вживаючи їжі. Зараз теж це практикуєте?
— Не сприйміть це як похвальбу, але упродовж десяти років усі Різдвяні і Пасха
льні пости провів, не вживаючи їжі. Маю декілька знайомих світських людей, які теж так постили. Одна знайома не їла нічого чотири тижні. У неї сталася трагедія у житті, приїхала в Унів, і я заохотив її до посту і молитви. Дивлячись на мене, теж почала так постити. Якщо мене хтось запитає пораду, кажу, що треба зважати на свої фізичні можливості, на стан організму. У нас в родині з діда-прадіда фізично витривалі чоловіки, то я відчуваю, що маю можливість витримувати піст і якісь навантаження. А як інші — то треба індивідуально зважувати свій потенціал. Дотримуючись посту, людина фізично втомлюється, але з’являється піднесення і більше єднання з Богом у молитві. У цьому велич посту.
— Ваш тато — кандидат у майстри спорту зі спринтерського бігу. Генетично передалися спортивні гени?
— Окрім тата, у моїй родині два брати закінчили Інститут фізкультури, племінник займається легкою атлетикою — вже їздив на чемпіонат України з бігу… Тато їздить зі мною на змагання, підтримує мене. Кажу перед змаганнями: «Тату, помолитеся за мене, щоб мені добре пішло…».
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/75066/
