3
«Ісус прийшов у Єрусалим. І знайшов у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і міняльників грошей, що там сиділи. Зробивши бича з мотузок, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав. А тим, які продавали голубів, сказав: «Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі!» (Йн 2, 13-16)
Одного разу Ісус Христос у розмові з самарянкою сказав, що справжнє поклоніння Богу відбуватиметься не в якомусь рукотворному храмі, лише «надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді» (Йн 4, 23). В іншому місті, в тому самому Євангелії від Йоана, Ісус, коли Його попросили дати знак, чому виганяє торговців з храму, відповів: «Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я підніму його». Тоді юдеї сказали: «Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його?» Він же говорив про храм свого тіла» (Йн 2, 19-21).
Відтепер єдиним Храмом Бога є Ісус Христос Воскреслий. Тому Євангелист і додає: «Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив, – тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова» (Йн 2, 22). Наші молитви возносяться до Бога «у Христі Ісусі Воскреслім», наше поклоніння «в дусі та істині» означає поклоніння «у Христі і через Христа», який і є тією Істиною.
Це є те Тіло, членами якого ми є, як нагадує Апостол Павло: «Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1 Кор 12, 27). Крім того, це наші тіла є «храмом Святого Духа», як у тому ж самому Посланні говорить Апостол: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (1 Кор 6, 19). Отже, це ми, християни – справжній і істинний храм Бога.
Чим тоді є наші церкви? Це місця, де збираються християни, щоб брати участь в Євхаристії, молитися, приступати до Таїнств Церкви. Але це не є місцем «заключення» Бога, це місце нашого перебування. Церква – це не «храм» у стислому розумінні, в якому «перебуває Бог». Таким храмом є ми, християни, які живемо Євхаристією, Словом Божим, Духом Святим, живемо у Божій благодаті, або як каже Апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал 2, 20).
Наші тіла, наші душі, все наше християнське життя – ось що є істинним храмом Божим. Там де перебувають християни – там і Храм Бога. І особливо, коли перебувають на Євхаристії, Таїнстві Любові. Це не стіни церков освячують людей, що в них збираються, але це християни освячують своєю присутністю стіни церков. Освячують не своїми заслугами, але силою Божої благодаті, силою того Бога, який в нас перебуває. Наше християнське життя повинно відповідати цьому великому вибранню.
Це такий ідеал. Але звичайно, що час від часу наше життя не відповідає цьому ідеалу і покликанню. І тоді Христос приходить до цього храму, яким є ми, і очищує його, виганяючи звідти все те, що є негідне храму Божого, що недостойне Бога: лихварство, обман, егоїзм, заздрість, пожадливість, нечистоту, ненависть і тому подібні речі, що заплямовують храм Бога Живого. Так Христос зробив свого часу в Єрусалимському храмі (див. Йн 2, 13-25). Але відтоді, коли цього храму не стало, і єдиним Храмом залишається Він, а ми, християни, кожен зокрема, з огляду на приналежність до цього Тіла, теж таким храмом є, то Христос приходить до нас і очищує нас. Приходить зі своїм Словом, приходить зі своїми Таїнствами, приходить зі своїм Духом Святим. Особливим часом таких очищувальних відвідин Христа є час Великого посту.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/70310/
