Ховаючись від пильного ока тюремних наглядачів, ув’язненні українки вишивали голками із риб’ячих кісток та кольоровими нитками, витороченими із власного одягу на невеликих клаптиках тканини, що їх вдавалося зберегти під час постійних обшуків.
Така робота ставала для них духовним розважанням не просто в аматорській творчості, а насамперед у зосередженій молитві. Про це свідчать християнські мотиви вишитих елементів, серед яких переважає поширена іконографія Богоматері, ангелів, хреста, а також написи зі словами молитви до Бога.
Віра підтримувала на дусі ув’язенних українок у важкий час. Вишиваючи свої сподівання на кращу долю, вони просили волі не тільки для себе особисто, а й для своїх дітей, батьків, родини, народу та Батьківщини.