6
Ідеологічні принципи деяких релігійних лідерів, які змушують їх діяти політично, часто суперечать реальним запитам суспільства на зміни. Роздумами про тенденції минулого року та про перспективи поділився Директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш у вівторок, 6 березня, на зустрічі з релігіє знавцями у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди.
«Є відчуття того, що в Україні є диспропорція інституційної мережі і реальних конфесійних ідентичностей, - підкреслив голова Департаменту. - І абсолютно природній закон, що вона буде приходити до відповідності, будуть зміни. І цей процес зустрічає максимальний спротив з боку багатьох його учасників. Багато тих, хто спекулює на цій темі, намагаючись законсервувати ситуацію, яка склалась на початку 90-х років».
Під диспропорцією мається на увазі запит українців на певні духовні та політичні відповіді. Тобто, якщо є запити на пояснення щодо війни та актуальні відповіді на питання, люди будуть шукати їх у нових місцях. Саме тому зміни у релігійному середовищі, як то переходи між православними юрисдикціями, можуть тривати. За словами Юраша, ідеологічні принципи – політичні вподобання або явні позиції релігійних діячів - вступають у суперечність з ідентичністю людей.
Більше того, деякі релігійні лідери продовжують спекулювати темою нібито переслідувань за релігійною ознакою, додав він. Ця проблема особливо помітна під час засідань світових організацій, як, наприклад, наради ОБСЄ. Це проявляється в окремих атаках релігійних громад (мається на увазі УПЦ (МП) – прим. авт.) на Департамент та державу зі звинуваченням у «богоборстві» та «безвір’ї».
Андрій Юраш наголосив, що важливо відзначати свідому підміну понять між тим, що є переслідуванням, а що є ситуацією, коли держава змушена моніторити порушення та нагадувати про дійсні закони: «Протягом місяця ми отримали більше сотні заяв громад та інституцій про заборону Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом, чого тільки не пишуть. І виходить, що ми в цій ситуації найбільші їхні захисники через закон, який не можна порушувати. Так ми стаємо не «богоборцями», а навпаки – захищаємо як тільки можемо». Однак міжнародні звіти продовжують схвалювати ліберальну політику у царині релігійної свободи України, незважаючи на спроби довести зворотне.
На цьому фоні тривають і більш позитивні, на думку Юраша, тенденції. Як, наприклад, певна стабілізація інтелектуального, наукового та державного середовища, що опікується релігійними питаннями. Коли спеціалісти можуть діяти спільно та робити все, аби захистити право на вільне віросповідання та діяльність релігійних організацій. Але не всі можуть радіти появі державного органу, який дійсно діє згідно з законом.
«Релігійні організації звикли жити у напівавтономному режимі, а коли раптом з’являється середовище, яке транслює державну політику, це викликає певне запитання після 10 років хаосу. Тому я вважаю, що дуже добре призвичаювати релігійні організації до державних пріоритетів», - певен чиновник.
Більше про підсумки релігійного 2017 року ви можете прочитати в ексклюзивному матеріалі з Віктором Єленьским.
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/authorities_religious_affairs/70357/
