Книга видатного кримськотатарського письменника Юнуса Кандима (1959 – 2005) про першого релігійного й політичного діяча Номана Челебіджихана (1885 – 1918) стала визначною подією в українському кримознавстві. І не лише тому, що за останні роки інтерес до постаті Номана Челебіджихана лише зростає (цього року відзначається століття з дня його мученицької смерті), а й завдяки появі нових перекладів із кримськотатарської українською. Прикро констатувати, але наукові праці, які в 90-их і 2000-их роках виходили в Криму й були присвячені національному руху кримських татар (а також кримськотатарській давнині), за межами Криму були відомі лише невеликій аудиторії, переважно фахівців вузького профілю. Особлива ж цінність цього видання – оповідь мовою документів, що дозволяє не просто заглибитись у зміст, а поринути в «дух» тих часів.
Книга відкривається передмовою від перекладача, далі словами лідера кримськотатарського руху Мустафи Джемілева, а вже потім починається виклад основного матеріалу. Перших сто сторінок найбільш детально (з-поміж інших досліджень) розкривають біографію Номана Челебіджихана, починаючи від оповіді про батьків, дитинство, навчання й завершуючи загибеллю від рук більшовицьких матросів (принаймні, ця версія залишається найбільш ймовірною). Наступна частина книги містить документальні свідчення, відомі промови Номана Челебіджихана, порівняння з найбільш видатними кримськотатарськими лідерами першої половини ХХ ст. (Ісмаїлом Гаспринським, Абдурешидом Медієвим, Аметом Сеіт-Абдуллою). Іще одна важлива частина книги – це «Номан Челебіджихан» власноручно, зокрема його прозові тексти, офіційні звернення та ін., у тому числі й розповідь про перший арешт у липні 1917 року. Також книга вміщує художні твори Номана Челебіджихана (поезія), числені копії оригінальних документів та різні додатки, які прислужаться кожному, хто цікавиться подіями в Криму в 1917-1918 роках.
Післямова до українського читача, написана кандидатом історичних наук Андрієм Іванцем, містить науковий аналіз постаті Номана Челебіджихана, стосунків Кримської народної республіки з УНР, відносин між українськими й кримськотатарськими патріотами тих часів. У підсумку А. Іванець робить слушний висновок про те, що стратегічна співпраця між Кримом і материковою Україною допомогла б зберегти здобутки національних революцій тих часів і протиставити більш потужну силу більшовицький навалі; власне, сьогодні історія повторюється в нових інтерпретаціях.
Книга буде цікавою усім, кому небайдужа доля кримськотатарського й українського народів.
Переклад здійснено за сприяння Громадської спілки Всеукраїнської асоціації «Альраїд» та видано коштом Громадського об’єднання IDRAK (Азербайджан).
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/blog/70193/