24
"Високий замок", 26 березня 2018
Фото автора
Колегіум єзуїтів у м. Хирів Старосамбірського району (Львівщина), котрий горів-палав вогнем від обіду суботи і аж до недільного ранку — місце, де кували і вишколювали еліту Польщі й України наприкінці ХІХ — першій половині ХХ століть. Збудований у 1883−91 роках, з пізнішими добудовами у 1904−06 роках у стилі неоренесансу. Та цінний для нас Колегіум не стільки, як архітектурна пам’ятка, а як історична, духовна — для України, Польщі й усієї Європи. Навчальний заклад, другий за значенням і силою інтелектуалів-випускників у Європі (першим вважають схожий навчальний заклад в Англії — Ітонський коледж). Колегіум єзуїтів — концентрація мозкових центрів Польщі, України та Європи. Католицький духовний навчальний заклад, у якому отці-єзуїти навчали як духовенство, так і світських людей, котрі згодом ставали елітою та осередком інтелігенції.
— Колегіум єзуїтів заснував отець-єзуїт Генрик Яцковський, котрий був сповідником родини Шептицьких. У нього сповідалася мати Митрополита Андрея Софія Шептицька з роду Фредро, він виховував духовно дітей родини Шептицьких, двоє з яких Роман та Казимир стали монахами, — розповідає мені у неділю по телефону краєзнавець, автор двох книг про Колегіум єзуїтів Богдан Сиванич. — Саме у цьому Колегіумі Роману Шептицькому (ім'я Митрополита Андрея до монашества отець Генрик виділив келію, щоб Роман усамітнився і прийняв рішення про дорогу у монашество, у духовність. Саме отці-єзуїти з Колегіуму реформували чин греко-католицьких отців-василіян, що історично згодом отримало назву «Добромильська реформа». У Колегіумі навчалися як римо-, так і греко-католики. Це був вишкіл з по військовому строгою дисципліною. Закрита територія, режим, дисципліна, молитва і чесноти. Колегіум був духовним навчальним закладом, випускники якого отримували подальший вишкіл у найкращих навчальних закладах Європи. Роман Шептицький тут прийняв остаточне рішення піти у Добромильський монастир і вступити у чин монахів-василіян. До цього рішення без сумніву приклався отець-єзуїт Генрик Яцковський.
Кілька тижнів тому ми з групою туристів ходили коридорами Колегіуму і я фотографувала зали: ось дзеркальна зала, більярд, зала для імпрез та прийомів, а ось на стінах фотографії отців-єзуїтів, Митрополита Андрея, визначних громадських діячів Польщі й України…
— Ходіть покажу щось цікаве, — з ліхтарем нас провели у підвальні приміщення, які, кажуть, мають три поверхи донизу, у заглибленні — могила досі невідомо кого. Можливо, монаха-єзуїта, який тут молився. А можливо це останки когось із військових, адже з часів Австро-Угорщини, після єзуїтів, усі ці приміщення віддали військовим шпиталям для поранених. Хтозна, хто спочиває у підвалах Колегіуму.
Дослідник Богдан Сиванич, який присвятив дослідженням Хирівського Колегіуму понад десять років і видав дві книги про Колегіум, припускає, що це не могила, а могильна плита отців-єзуїтів, які померли далеко від батьківщини… Звісно, археологи не досліджували і не довели, хто тут похований, але цілком можливо, що це — символ, яким отці-єзуїти вказують на свою вічну присутність тут. Мовляв, Колегіум вони бережуть…
Кілька корпусів Колегіуму на закритій території займають площу у десятки гектарів. Підходимо до корпусу, у якому розміщені басейни, сауни, куди приходять люди на оздоровчі процедури. Депутат від БПП Андрій Лопушанський, котрий родом з цих країв, приклався до реорганізації приміщень Колегіуму, які довгий час були занедбані. Кажуть, тут навіть у приміщеннях дерева росли.
Звісно, що потрібно багато зусиль і вкладень у відновлення таких пам’яток. Ремонт і реставрації тривали вже кілька років. Кімнати у Колегіумі отримали друге дихання, тут встановили меблі, реформували головний корпус під готель, інший — під оздоровчий центр.
Перший поверх корпусу, у якому розмістився готель, повністю поремонтували і обладнали меблями. Кімнати отримали таблички-підписи з коридору, на яких були імена осіб — знакових для Колегіуму, тобто кімнати готелю стали іменними. Відновили Музей історії Колегіуму з унікальним перекриттям з чорного дерева. Приміщення очікувало на подальшу реставрацію та ремонт, але раптова пожежа у суботу внесла свої корективи: охоплені вогнем 3300 квадратних метрів будівлі загасили аж зранку у неділю.
Вціліла церква, яку кинулися рятувати парафіяни, що по копійці збирали довго і терпеливо на її відновлення, вдалося зупинити вогонь у деяких приміщеннях першого поверху.
Реальну причину загоряння встановлює слідство, а наразі люди у коментарях на фейсбуці висловлюють припущення про підпал чи господарську недбалість під час ремонтних робіт. Дехто нарікає, що винні олігархи, які приватизують в Україні пам’ятки історичні. Всім, безумовно, не вгодиш… Ще зовсім недавно ці приміщення стояли пусткою і ніхто не брався щось там змінити. Питань, безумовно, виникає багато.
Скажімо, у кого запитати з духовенства про цей історичний і величний Колегіум, котрий, без сумніву, має велике значення для релігії, історії, культури, освіти Польщі й України. Єзуїтів в Україні мало і вони не мають змоги опікуватися Колегіумом. Це — цінність України. А єзуїти — орден римо-католицький. Навчалися тут люди, які були як греко-католиками, так і римо-католиками. Тобто Колегіум — заклад для науки католиків. Церква на території — єзуїтська каплиця святого Йосифа — тепер зреформована, дещо перебудована і належить до автокефальної православної Церкви. Отже, Колегіум єзуїтів, як і раніше, об’єднує інтереси різних християнських конфесій і становить нашу спільну велику цінність.
Тим часом за неділю 25 березня — у фейсбуку — потоки повідомлень з Польщі й різних країн світу від нащадків людей, котрі навчалися у Колегіумі. Науковець, полька Анета Боровик постить на своїй сторінці:
«Чим був Хирів, — питання, яке ще чекає на відповідь», — стверджує історик, професор Лєх Каліновський, випускник Колегіуму. Науково-виховний заклад отців-єзуїтів був монументальним творінням архітектури ХIХ століття — за проектом краківського архітектора Антонія Лущкевича та Едгара Ковача. Він був кузнею характеру польських інтелектуалів, патріотів, які працювали для Польщі: Еугеніуша Квятковського, Альфреда Біркенмаєра, Мечислава Орловича й багатьох інших. Колегіум у Хирові був частиною польської історії. Якось, спілкуючись з паном Кшиштофом — випускником Колегіуму — запитала у нього: «Ви любите Колегіум?». Він багатозначно усміхнувся і сказав: «Прошу пані, чи можна полюбити в'язницю?». Але не дивуйтеся: вони починали навчання у шестирічному віці, а виходили з Колегіуму дорослими. Дисципліна тут була військовою. Була справжня муштра. Мій дідусь Тадеуш і прадід Роман навчалися там. Коли я почала писати магістерську роботу про Хирівський заклад, я нічого про нього не знала. Тільки після написання половини роботи я знайшла стару фотографію свого дідуся у віці семи років, одягненого у знайому форму. Тоді все зрозуміла".
Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/70618/
